Постанова

від 09.02.2008 по справі 45/453-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/453-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      06 лютого 2008 року                                                            Справа № 45/453-07

Колегія суддів  у складі:

головуючого судді Шевель О.В., судді Бухана А.І., судді Демченка В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Кобець О.С. дов.

відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 68Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року у справі № 45/453-07

за позовом Закритого акціонерного товариства "Крафт", м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Млєко", м. Харків

про стягнення 15464,80 грн.

встановила:

27 листопада 2007 року позивач - ЗАТ «Крафт», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ТОВ "Млєко" на свою користь суму основного боргу у розмірі 12 746,45 грн., суму інфляційних у розмірі 2 231,44 грн., суму 3 % річних у розмірі 486,90 грн., які виникли внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі Дистриб'юторського договору № 24/01-684 від 24.01.2005 р. , а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року у справі №45/453-07 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Млеко" на користь ЗАТ "Крафт" суму основного боргу у розмірі 12746,45 грн., суму інфляційних у розмірі 2231,44 грн., суму 3% річних у розмірі 486,90 грн., 154,65 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач - ТОВ  “Млєко” з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року у справі №45/453-07 скасувати. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що він не мав можливості користуватися наданими йому процесуальними правами, а також був позбавлений судом можливості надати необхідні докази для спростування вимог позивача. Оскаржуване рішення було прийняте в першому судовому засіданні, без урахування доводів представника відповідача. Крім того, відповідач стверджує, що у позивача існує борг перед  ТОВ  “Млєко” за схов вчасно не вивезеного товару.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про час і місце розгляду  його апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за №3877209 від 18.01.2008р.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

24.01.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено Дистриб'юторський договір № 24/01-684 (далі Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукцію, вказану в накладних, а відповідач зобов'язався приймати та своєчасно здійснювати її оплату в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним Договором ( п. 1.1).  

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за спірним Договором виконав у повному обсязі та поставив відповідачу продукцію на загальну суму 470 054,92 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи (а.с.40-73).

Відповідно до п. 7.2 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом двадцяти одного банківського дня з моменту отримання продукції відповідачем, за винятком залишків продукції на складі останнього.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, повністю не здійснив оплату отриманої продукції, розрахувався частково –в сумі 346 187,15 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Млєко" здійснило повернення продукції на загальну суму 111 121,31 грн., що підтверджується реєстром накладних на повернення.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 746,46 грн., яка на момент розгляду справи не відшкодована.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 746,46 грн. є обґрунтованою, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, також погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 231,44 грн. та 3% річних у розмірі 486,90 грн. є обґрунтованою, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та є такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, посилання відповідача на існуючий борг позивача перед  ТОВ  “Млєко” за схов вчасно не вивезеного товару є не обґрунтованим та таким, що жодним чином не має стосунку до правовідносин, які склалися між сторонами на підставі спірного Договору. Проте, відповідач не позбавлений права звернення у відповідності до чинного законодавства до господарського суду з окремим позовом щодо стягнення з ЗАТ "Крафт" за схов вчасно не вивезеного товару (при умові доведеності вказаного ним належними доказами). Також надання відповідачем суду апеляційної інстанції копії договору оренди №В06/01-0813 від 13.08.2006р. та акту прийому-передачі до нього, не може бути прийнято судом як доказ заборгованості ЗАТ "Крафт" перед ТОВ  “Млєко”, оскільки даний договір був укладений з іншою юридичною особою –Корпорацією «Група ВLC», яка не є стороною у даній господарській справі.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано стверджує про те, що господарським судом Харківської області порушено норми процесуального права, оскільки наявні матеріали свідчать, що судом були створені всі належні та допустимі умови для реалізації своїх процесуальних прав сторонами у справі.  З матеріалів справи вбачається, що у відповідача було достатньо часу для подання доказів та пояснень по справі, оскільки ухвалу від 29.11.2007р. про порушення провадження у справі  і призначення розгляду на 24.12.2007р. він отримав 06.12.2007р., проте ніяких письмових доказів та пояснень відповідачем у судове засідання представлено не було. Отже, місцевий господарський суд реалізував своє право в межах статті 75 Господарського процесуального кодексу України, і розглянув справу за наявними в ній матеріалами. Крім того, колегія суддів враховує , що відповідач не з‘явився і в судове засідання апеляційної інстанції для розгляду його ж апеляційної скарги, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, тому відповідач саме таким чином реалізував своє диспозитивне право дачі пояснень.

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Твердження відповідача в його апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами, оскільки ним документально не доведена відсутність заборгованості перед  ЗАТ "Крафт".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Отже позивач надав, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і викладених в апеляційній скарзі тверджень. Наведені відповідачем у своїй апеляційній скарзі твердження про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не відповідають законодавству.

         Виходячи з викладеного та керуючись статтями    99, 101, п.  1  статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

                                                  постановила: 

Рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року у справі №45/453-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

          Головуючий суддя                                                                    О.В. Шевель  

                                 суддя                                                                    А.І. Бухан

                                 суддя                                                                    В.О. Демченко