Постанова

від 04.03.2008 по справі 3/720-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/720-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2008 р.                                                           Справа № 3/720-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Афанасьєв В.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми "Будтехмонтаж", м. Суми (вх. № 150 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 24.12.07р. по справі № 3/720-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта Суми", м. Суми

до Приватної фірми "Будтехмонтаж", м. Суми

про стягнення 18219,76 грн., -   

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року по справі № 3/720-07 (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 17338,00 грн. боргу, 881,76 грн. пені, 183,00 грн. витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у своєму відзиві та поясненнях по апеляційній скарзі вважає свої вимоги обґрунтованими та підтверджує їх повністю, а також просить розглянути дану справу без участі його представника.

11.02.08р. відповідач в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору правонаступника сторони ("Замовника") в договорі підряду № 3 від 21 лютого 2007 року - ТОВ "Етуаль девелопмент" (м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15а, код ЄДРПОУ 34047649), в підтвердження чого надав належним чином завірену копію зазначеного Договору підряду. При цьому, відповідач вказує на те, що договір про надання послуг охорони № 1806 від 07.03.07р. укладений ПФ "Будтехмонтаж" з метою належного виконання іншої угоди –договору підряду № 3 від 21.02.07р. Згідно пункту 8.33 даного Договору Приватна фірма "Будтехмонтаж" ("Підрядник) відповідає за охорону Будівельного майданчика та наявних на ньому Матеріалів, його освітлення, огорожу. В свою чергу, всі додаткові витрати Підрядника пов'язані з виконанням п. 8.2., 8.3. підлягають оплаті ТОВ "Етуаль девелопмент" ("Замовником") (п. 8.4.). Таким чином, відповідач зазначає, що заборгованість перед ТОВ "Варта Суми" виникла внаслідок несплати ТОВ "Етуаль девелопмент" (Замовником –по договору підряду №3 від 21.02.07р.) відшкодування за послуги охорони будівельного майданчику (пункт 8.4. договору підряду). Неможливість подання вказаного клопотання відповідач мотивує тим, що Приватна фірма "Будтехмонтаж" не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи по суті  судом першої інстанції.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки обставини, викладені в ньому не стосуються предмету спору у даній справі та правовідносин сторін по договору про надання послуг охорони № 1806 від 07.03.07р.

Представник відповідача у судове засідання 04.03.08р. не з'явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3966201 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України   судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, явку  представників сторін у судове засідання не визнано обов'язковою, позицію ПФ "Будтехмонтаж" викладено в апеляційній скарзі, а позивач просить розглянути справу без його участі, тому колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 07.03.07р. між сторонами у справі укладено договір про надання послуг за № 1806, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати охорону будівельного майданчику, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати оплату цих послуг на умовах і в порядку, визначеному п. 4.2. цього Договору.

На виконання умов даного Договору позивач здійснював охорону об'єкта відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт за період з квітня по жовтень 2007 року, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 18-21). Всього сума наданих послуг складає 29414,00 грн.  

Відповідно до п. 4.2. Договору, відповідач зобов'язаний провести оплату за охоронні послуги до 25 числа поточного місяця шляхом 100 % передплати за наступний місяць, у порядку оплати відповідної суми, вказаної у Протоколі узгодження ціни за здійснення заходів охорони на підставі виставлених рахунків.

Однак відповідач в порушення умов спірного Договору оплату вартості наданих позивачем послуг здійснив лише частково в сумі 12076,00 грн., через що у нього утворилась дебіторська заборгованість в сумі 17338,00 грн.  

Приватна фірма "Будтехмонтаж" надала гарантійний лист за вих. №156 від 04.10.2007р., яким підтвердила заборгованість в розмірі 17338,00 грн. станом на 04.10.2007 р. і зобов'язувалась сплатити борг у вказаній сумі до 15.10.2007р., що не було зроблено.

Вказані обставини зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта Суми" з даним позовом до господарського суду Сумської області.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд встановив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги охорони, а саме пункту 4.2. спірного Договору, з боку відповідача виникла дебіторська заборгованість в сумі 17338,00 грн., що підтверджується матеріалами справи

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, господарський суд визначився, що оскільки заборгованість в сумі 17338,00 грн. відповідачем не погашена, факт порушення відповідачем умов спірного Договору та вимог чинного законодавства доведений позивачем у повному обсязі та належним чином і підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття цілком правомірного рішення.

Крім того, відповідно до загальних засад відповідальності учасників господарських відносин, сторони у п. 7.3.1. Договору передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, шляхом застосування до правопорушника санкцій у вигляді сплати пені, що відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 881,76 грн. також правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при винесенні рішення було порушено норми процесуального права, зокрема ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справу розглянуто за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про день, час та місце розгляду справи по суті. При цьому, відповідач вказує на те, що ухвали суду про порушення провадження у справ він не отримував, внаслідок чого був позбавлений можливості надати суду обґрунтований відзив на позовну заяву, прийняти участь у судовому засіданні, надати доводи в обґрунтування своєї позиції у справі та надати відповідні докази.

Однак вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки дану норму господарський суд не порушив, а доводи відповідача з цього приводу спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду була надіслана учасникам даного господарського процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про отримання даної поштової кореспонденції адресатом, зокрема представником  ПФ "Будтехмонтаж", було залучено до матеріалів справи (а.с. 28). Таким чином, суд першої інстанції надав можливість відповідачу скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та надати пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі, проте відповідач таким правом не скористувався.

Однак, з огляду на вказане, і те, що відповідач був належним чином повідомлений господарським судом про день, час та місце розгляду даної справи, колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню даного господарського спору по суті, так як у справі зібрано достатньо доказів для його вирішення.

Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі стверджує, що з огляду на ст. ст. 614, 617 Цивільного кодексу України та наявні у справі докази, вини відповідача у порушенні зобов'язання, а саме вчасної не оплати наданих послуг, немає. Однак внаслідок порушення судом при винесенні рішення норм процесуального права, відповідач позбавлений був можливості надати такі докази та взагалі висловити свою позицію по справі.

Але посилання відповідача на ст. ст. 614, 617 Цивільного кодексу України як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача –ТОВ "Етуаль девелопмент" та, як наслідок, відсутністю у відповідача необхідних коштів, не є тими правовими підставами для звільнення останнього від виконання взятих на себе зобов'язань по спірному Договору щодо сплати вартості послуг з охорони. Більш того, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно зі ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Факт наявності заборгованості та її розмір відповідач в апеляційній скарзі не оспорює. Більш того, апеляційна скарга відповідача не містить жодного обґрунтування або мотивованого заперечення щодо вирішеного господарським судом спору по суті. Заявник скарги не навів жодних фактичних даних, що спростовують факти, які було покладено в основу оскарженого судового рішення, а також не представив доказів, які б підтверджували реальну та правову обґрунтованість для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов спірного Договору.

Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості надав суду першої інстанції достатньо доказів для визнання їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проте, відповідач, ігноруючи вимоги суду першої інстанції, не вжив ніяких заходів та ніяким чином не сприяв повному та об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, зокрема не надав жодних заперечень проти позову.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що в процесі розгляду справи як господарським судом так і судом апеляційної інстанції, відповідачем ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження його заперечень проти позовних вимог, а також доказів наявності іншого розміру боргу або взагалі його відсутності, надано не було.

За таких обставин, колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської   області від 24.12.07р. по справі № 3/720-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Будтехмонтаж", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської   області від 24.12.07р. по справі                № 3/720-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.