Постанова

від 05.03.2008 по справі 38/370-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/370-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2008 р.                                                          Справа №38/370-07  

Колегія суддів у складі:

головуючого  судді –Могилєвкін Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужника О.В.

при секретарі –Гудкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Бєлозьоров С.С.

відповідача –Прядка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №217Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2008 р. по справі            № 38/370-07

за позовом –ТОВ "Леман-Україна" м. Донецьк в особі філії ТОВ "Леман-Україна", м.Харків

до –СТГО «Південна залізниця», м. Харків

про стягнення 8602,60 грн., -

                                                  встановила:

Позивач - ТОВ «Леман-Україна»м. Донецьк просить стягнути на його користь (в особі Харківської філії) з відповідача - СТГО «Південна залізниця»м. Харків - 8602 грн. 60 коп. вартості недостачі вантажу. Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2007 р. по справі № 38/570-07 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнено з відповідача на користь позивача 8602 грн. 60 коп. вартості недостачі вантажу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Рішення місцевого господарського суду мотивоване з тих підстав, що 05 травня 2007 р. ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» поставило позивачу (його Харківській філії) у вагоні № 60511300 - 58720 кг металопродукції.

       06.05.2007 р. станцією Червоний лиман Донецької залізниці був складений Комерційний акт БН 680702/67 від 06.05.2007 р., яким було встановлено, що фактична вага металопродукції у вагоні № 60511300, менш ніж вага вказаного в товарно-супровідних документах на 2720кг.

       11.05.2007 р. відповідачем в особі залізничної станції призначення - Тернове була оформлена видача металопродукції вантажоодержувачу, що вбачається з відмітки на зворотному боці залізничної накладної № 49646587.

       При видачі вантажу його недостача в кількості 2720 кг підтвердилась, що вбачається з відповідного напису станції Тернове, Південної залізниці, на зворотному боці залізничної накладної № 49646587.

       Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України та п. 110 Статуту залізниць України, залізниця (перевізник) відповідає за збереження вантажу з моменту ухвалення вантажу до перевезення до видачі його одержувачу.

Пунктом 129 Статуту залізниць, встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, під час залізничного перевезення, оформляються комерційними актами, які складаються залізничними станціями. Комерційний акт складається для посвідчення, у тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, вказаними в транспортних документах.

Таким чином, відповідно до вищезгаданих норм, комерційний акт БН 680702/67 від 06.05.2007 р. є підставою для майнової відповідальності відповідача за недостачу вантажу - металопродукції в кількості 2720 кг. у вагоні № 60511300.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що її заподіяла.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, за шкоду заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає у разі втрати або недостачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який був втрачений або якого не вистачає.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній і масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З врахуванням вищевказаної норми, розмір недостачі вантажу у вагоні № 60511300 з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження у визначенні маси вантажу становить 2426,4 кг., з розрахунку 0,5% від 58720 кг. = 293,60 кг, 2720 кг. - 293,6 кг. = 2 426,4 кг.

Відповідно, недостача металопродукції, яка була знайдена у вагоні № 60511300 і підтверджена Комерційним актом БН 680702/67 від 06 2007 р. травня., з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів становить 2 426,40 кг..

Вартість 1 т металопродукції, що була вантажем у вагоні № 60511300, становить 2955 грн. без ПДВ, що вбачається з рахунку-фактури № КВ-0000726 від 06.05.2007 р. Таким чином, вартість недостачі вантажу у вагоні № 60511300 становить 8602 грн. 60 коп..

Згідно п. 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Згідно п. а. п. п. 2 п. 134 Статуту залізниць України, такий строк обчислюється з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Відповідно до гр. 6 «Відмітки про видачу вантажу»першого примірника залізничної накладної №49646587 вантаж в вагоні № 60511300 був наданий відповідачу як вантажоодержувачу 11.05.2007 р.

Таким чином, строк позовної давності за спірною вимогою розпочався з 12.05.2007 р. та закінчився 12.11.2007 р.

Позовну заяву з додатком позивачем здано для відправлення суду та відповідачу в останній день строку позовної давності 12.11.2007 р. ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД»м. Донецьк, що згідно копії довідки №7-22-134 від 07.07.2005 р. займається зв'язком, та є службою, що не відноситься до національної пошти. Ліцензія на послуги зв'язку у ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД»м. Донецьк в матеріалах справи відсутня.

      Таким чином, строк позовної давності відповідачем пропущено.

       Проте, зважаючи на відсутність законодавче встановленого обов'язку для позивача пересвідчуватись про наявність ліцензії в особи, що здійснює пересилання кореспонденції, мінімальний строк пропуску позовної давності та ту обставину, що позовну заяву з додатком було доставлено ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД»м. Донецьк  адресатам в найкоротший термін (вх. № 11941/5-38 від 13.11.2007 р.), суд, в порядку п. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, вважає причини пропуску позивачем позовної давності поважними, а порушене право таким, що підлягає захисту.

       За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

      Відповідач з винесеним рішенням не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. В своїй скарзі відповідач зазначає, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності для задоволення позовних вимог і суд першої інстанції неправомірно та без відповідного клопотання поновив цей строк. У своїй скарзі відповідач зазначає, що Закон України «Про поштовий зв'язок»визначає, що оператор поштового зв'язку (оператор) - суб'єкт підприємницької діяльності, який у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку, а відповідно до статті 7 зазначеного Закону, Державне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснюється з метою формування орієнтованого на користувача ринку послуг поштового зв'язку шляхом ліцензування визначених законодавством видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку.

      Відповідно до п.46, ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»господарська діяльність з пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів підлягає ліцензуванню. Постанова Кабінету Міністрів України від 2002.08.17, «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку»визначає термін «реєстроване поштове відправлення», як будь-яке поштове відправлення, що приймається для пересилання з видачею відправнику розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

З огляду на зазначене, підприємство ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД», за допомогою якого до Господарського суду Харківської області Позивачем була направлена позовна заява, мало б статус підприємства зв'язку, і могло б надавати послуги з пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, лише за умови наявності відповідної ліцензії, але Господарським судом Харківської області було встановлено, що зазначений вид ліцензії на послуги зв'язку у підприємства ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД»відсутній. Тому, відповідач вважає, що позивачем неналежним чином був пред'явлений до суду позов.

       Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

      Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 05 травня 2007 р. ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»поставило позивачу (його Харківській філії) у вагоні № 60511300 58720 кг металопродукції.

       06.05.2007 р. станцією Червоний лиман Донецької залізниці був складений Комерційний акт БН 680702/67 від 06.05.2007 р., яким було встановлено, що фактична вага металопродукції у вагоні № 60511300, менш ніж вага вказаного в товарно-супровідних документах на 2720кг.

       11.05.2007 р. відповідачем в особі залізничної станції призначення - Тернове була оформлена видача металопродукції вантажоодержувачу, що вбачається з відмітки на зворотному боці залізничної накладної № 49646587.

       При видачі вантажу його недостача в кількості 2720 кг підтвердилась, що вбачається з відповідного напису станції Тернове, Південної залізниці, на зворотному боці залізничної накладної № 49646587.

       Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України і п. 110 Статуту залізниць України залізниця (перевізник) відповідає за збереження вантажу з моменту ухвалення вантажу до перевезення до видачі його одержувачу.

  Пункт 129 Статуту залізниць, встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, під час залізничного перевезення, оформляються комерційними актами, які складаються залізничними станціями. Комерційний акт складається для посвідчення, у тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, вказаними в транспортних документах.

  Таким чином, відповідно до вищезгаданих норм, комерційний акт БН 680702/67 від 06.05.2007 р. є підставою для майнової відповідальності відповідача за недостачу вантажу - металопродукції в кількості 2720 кг. у вагоні № 60511300.

  Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що її заподіяла.

  Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, за шкоду заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає у разі втрати або недостачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який був втрачений або якого не вистачає.

  Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній і масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

  З врахуванням вищевказаної норми, розмір недостачі вантажу у вагоні № 60511300 з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження у визначенні маси вантажу становить 2426,4 кг, з розрахунку 0,5% від 58720 кг = 293,60 кг, 2720 кг - 293,6 кг = 2 426,4 кг.

  Відповідно, недостача металопродукції, яка була знайдена у вагоні № 60511300 і підтверджена Комерційним актом БН 680702/67 від 06.05.2007 р., з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів становить 2 426,40 кг.

       Вартість 1 т металопродукції, що була вантажем у вагоні № 60511300, становить 2955 грн. без ПДВ, що вбачається з рахунку-фактури № КВ-0000726 від 06.05.2007 р. Таким чином, вартість недостачі вантажу у вагоні № 60511300 становить 8602 грн. 60 коп. Відповідач нестачу вантажу і свою вину в нестачі у своїй скарзі не заперечує, посилаючись лише на пропуск строку позовної давності.

       Як вбачається з матеріалів справи і обгрунтовано зазначає скаржник у своїй скарзі відповідно до пункту 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Пункт 2.13 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №045/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", містить норму, що для подання позовів до залізниці згідно із ст. 136 Статуту залізниць України (далі Статут) встановлено шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 Статуту, пункт «а»якої наголошує, що строк починається з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для позовів про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу. Відповідно до графи 6 «Відмітки про видачу вантажу»1-го примірника залізничної накладної №49646587 вантаж в вагоні №60511300 був виданий отримувачу 11.05.2007року. Зазначена інформація також підтверджується вагонним листом на повагонну відправку вагону №60511300, відповідно до якого вагон був поданий під вивантаження 10.05.2007 року о 12:00, а вивантажений 11.05.2007 о 13:00.

       З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що сплив строку позовної давності (6 місяців)  розпочався 11.05.2007 і закінчився 12.11.2007 року, оскільки 11.11.2006 року був не робочим днем, а відповідно до п. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України у випадку, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

       Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 12.11.2007 року, що підтверджується поштовою квитанцією ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД»про отримання до відправки позову з додатками до нього адресатам.  

       Відповідно до ч.2 ст.255 Цивільного кодексу України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Нормою пункту 4 статті 51 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

       За таких обставин, місцевий господарський суд своїм рішенням безпідставно визнав строк позовної давності пропущеним.

       Приймаючи рішення місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, про відсутність законодавче встановленого обов'язку для позивача пересвідчуватись про наявність ліцензії в особи, що здійснює пересилання кореспонденції. До того ж, відповідно до ст. 33 ГПК України відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД»м. Донецьк ліцензії на здійснення поштових послуг. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву з додатком було доставлено ТОВ «ДЕТА СЕРВІС ЛТД» м. Донецьк  адресатам в найкоротший термін, що підтверджується наданими до справи квитанціями.

       На підставі викладеного, заперечення викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для  скасування рішення місцевого господарського суду.

       Керуючись ч.2 ст.255 ч.4 ст.266 Цивільного кодексу України ст. ст.33, 49, 51, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

        Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2008 року по справі №38/370-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення  

         Головуючий суддя                                                                   Могилєвкін Ю.О.  

                                 судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 05.03.2008 року.