Рішення

від 06.03.2008 по справі 2/36-08-632

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/36-08-632

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2008 р.Справа  № 2/36-08-632

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Квазар - 1”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремколія”

про визнання права власності

Суддя                                                                                Бахарєв Б.О.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Брезицький В. Й. (паспорт), Кононюк В. О. (довіреність);

Від відповідача: Рудоманенко В. С. (паспорт).

Суть спору: про визнання права власності

          В засіданні суду 28.02.2008 р. оголошено перерву до 06.03.2008 р. о 10.00. на підставі ст. 77 ГПК України.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Квазар - 1” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремколія” про визнання права власності на  виробничу базу загальною площею 438,5 кв.м., що розташована на території 0,58 га за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна 3 –А і складається з наступних приміщень:  1) склад –57,7 кв.м.; 2) підсобне приміщення –6,2 кв.м.; 3) кабінет –6,7 кв.м.; 4) склад –128 кв.м.; 5) підсобне приміщення –6,8 кв.м.; 6) гараж –70,5 кв.м.; 7) склад –126,6 кв.м. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Квазар –1»посилається на відмову Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»в реєстрації права власності за ТОВ «Квазар»у зв'язку з тим, що ТОВ «Будремколія»не був власником об'єкту нерухомості на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.02.1994 р., що унеможливлює набуття права власності позивачем на вказаний об'єкт нерухомості. Заперечення відносно права власності, за переконанням позивача, порушує його права та законні інтереси і є підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно ст. 392 ЦК України.

Відповідач згідно наданого відзиву на позов не визнає заперечення Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»відносно права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що ТОВ «Будремколія»був власником нерухомого майна на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.02.1994 р. на підставі акту від 27.02.1991 р., акту приймання передачі приміщень бази від 21.12.1993 р. і ТОВ «Квазар –1»правомірно набуло право власності на приміщення виробничої бази за договором купівлі-продажу від 14.02.1994 р., у зв'язку з чим просить задовольнити позов про визнання права власності.

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив

Між Одеським відділенням залізниці і ПМП «Будремколія»укладено договір оренди земельної ділянки від 27.02.1991р., згідно якого Одеське відділення залізниці передало ПМП “Будремколія” у тимчасове користування терміном на 30 років земельну ділянку загальною площею 2, 2 га, що знаходиться на території землевласника Одеського відділення залізниці  в районі станції Одеса-Сортувальна для виробничих цілей, виробництва та складування будівельних матеріалів, будівництва та експлуатації гаражу та адміністративної будівлі ПМП “Будремколія”.

Відповідно до акту б/н від 27.02.1991р. ПМП “Будремколія” та Одеське управління залізниці здійснили вибір місця для базування ПМП “Будремколія” на земельній ділянці у відповідності до договору оренди від 27.02.1991р.

Згідно з кошторисом витрат на виконання договірних робіт від 12.03.1991р. ПМП “Будремколія” затверджено витрати кооперативу “Фенікс” як підрядника на виконання будівництва приміщень контори, гаражу та складів.

Відповідно до акту здачі-приймання приміщень бази ПМП “Будремколія” від 21.12.1993р. ПМП “Будремколія”, що ліквідується управлінням залізниці, передало ТОВ “Будремколія” виробничу базу, яка була побудована на земельній ділянці згідно договору оренди та акту від 27.02.1991 р. за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна 3 –А.

Між ТОВ “Будремколія” та ТОВ “Квазар - 1” укладено договір купівлі-продажу приміщень виробничої бази б/н від 14.02.1994р., згідно якого ТОВ “Будремколія” зобов'язалось передати у власність ТОВ “Квазар - 1” приміщення виробничої бази загальною площею 438,5 кв.м., яка розташована на території 0,58 га за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна 3 –А  і складається з наступних приміщень: а) склад; б) склад; в) склад; г) гараж; д) контора; е) підсобні приміщення, а ТОВ «Квазар»-  прийняти вказане нерухоме майно та здійснити оплату за нього ТОВ «Будремколія»в сумі 200 000 000 крб. При цьому, ТОВ «Будремколія»діяв як власник нерухомого майна на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.02.1994 р. на підставі акту від 27.02.1991 р., акту приймання передачі приміщень бази від 21.12.1993 р.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р., який набрав чинності 01.01.2004 р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання їм чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання їм чинності.

Враховуючи норми Перехідних положень ЦК України, при наданні оцінки договору купівлі-продажу приміщень виробничої бази від 14.02.1994 р. слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.1963 р., який був чинний на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –у відповідності з вимогами, що звичайно пред'являються.

Згідно ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Статтею 225 ЦК УРСР передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику.

Позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу приміщень виробничої бази  від 14.02.1994 р. виконав належним чином, тобто здійснив оплату відповідачу за придбане нерухоме майно в сумі 200 000 000 крб., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 48 від 22.02.1994 р.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу приміщень виробничої бази від 14.02.1994 р. виконав належним чином, тобто передав позивачу приміщення виробничої бази, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна, 3 –А, що підтверджується актом здачі - приймання приміщень виробничої бази ТОВ “Будремколія” від 22.02.1994 р.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

З метою державної реєстрації права власності на придбані приміщення виробничої бази ТОВ “Квазар-1” звернулось до КП “ОМБТІ та РОН”, однак у реєстрації права власності на приміщення виробничої бази було відмовлено із запереченням права власності, що підтверджується листом КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»№ 12832-11/343 від 31.01.2008р., що зумовило звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема визнання права.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності, передане їй у власність, та майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення та експертного висновку про технічний стан конструкцій нежитлових приміщень по вул. Локомотивній, 3 –А  виробнича базу загальною площею 438,5 кв.м., що розташована на території 0,58 га за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна. 3 –А знаходиться у користуванні ТОВ «Квазар - 1»і складається з наступних приміщень:  1) склад –57,7 кв.м.; 2) підсобне приміщення –6,2 кв.м.; 3) кабінет – 6,7 кв.м.; 4) склад –128 кв.м.; 5) підсобне приміщення –6,8 кв.м.; 6) гараж –70,5 кв.м.; 7) склад –126,6 кв.м.

Згідно листа Одеської залізниці № НЮ-14/150 від 30.01.2008р. майно виробничої бази розташоване за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна, 3-А не належить Одеській залізниці, у зв'язку з чим вона  не оспорює право власності ТОВ “Квазар - 1” на вказане нерухоме майно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги, що продавець за договором купівлі-продажу приміщень виробничої бази від 14.02.1994 р. ТОВ «Будремколія»був власником нерухомого майна на момент укладення договору і йому належало право продажу цього майна, що встановлено господарським судом і підтверджено наданими документами, і доказів спростування  вказаних обставин іншими особами суду не надано, а також враховуючи, що сторони належним чином та у повному обсязі виконали умови договору купівлі-продажу приміщень виробничої бази від 14.02.1994 р., який є дійсним на момент розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач правомірно набув право власності на приміщення виробничої бази загальною площею 438,5 кв.м., що розташована на території 0,58 га за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна 3 –А.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 128, 161, 224, 225 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 328, 330, 388, 392 ЦК України позов підлягає задоволенню в повному обсязі з віднесенням судових витрат за рахунок відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44 – 49, 82 –85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Квазар - 1” (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 30, кв. 3, код ЄДРПОУ 19049765) на  виробничу базу загальною площею 438,5 кв.м., що розташована на території 0,58 га за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна. 3 –А і складається з наступних приміщень:  1) склад –57,7 кв.м.; 2) підсобне приміщення – 6,2 кв.м.; 3) кабінет –6,7 кв.м.; 4) склад –128 кв.м.; 5) підсобне приміщення –6,8 кв.м.; 6) гараж –70,5 кв.м.; 7) склад –126,6 кв.м.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремколія” (65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, буд. 11, код ЄДРПОУ 20960727, р/р № 003467001 в АКБ “Фінбанк” м. Одеси, МФО 328685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Квазар - 1” (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 30, кв. 3, код ЄДРПОУ 19049765, р/р № 2600530133 в АКБ “Фінбанк” м. Одеса, МФО 328685) 85 /вісімдесят п'ять/ грн. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.  

Суддя                                                                                       Бахарев Б.О.