Рішення

від 18.02.2008 по справі 14657-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14657-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2008Справа №2-17/14657-2007

за позовом ТОВ "АТБ-маркет", смт Ювілейне Дніпропетровської областідо відповідача Редакції Красноперекопської горрайонной газети "Перекоп", м. Красноперекопськ

про визнання недійсними та порочащими ділову репутацію відомостей, зобов'язання спростування відомості та стягнення  10 000,00 грн. моральної шкоди.

                                                   Суддя В.І. Гайворонський                                                                                              

             П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від   позивача  - не з'явився

Від   відповідача – Верба В.Ф., керівник

Сутність спору:  Згідно позовної заяви та уточнення до неї позивач просить визнати такими, що не відповідають дійсності та пророчать ділову репутацію ТОВ "АТБ-маркет" відомості, які були поширені у номері газети «Перекоп» від 30.06.2007р. в статті під назвою «Супермаркет АТБ: анатомія обдурення», а саме назва статті ««Супермаркет АТБ: анатомія обдурення», текст статті «Звернить увагу: до складу ціни майже завжди входять дві дев'ятки. Ну, ми ж дурні, діти безрозсудні і довірливі. Нас так легко обдурити», текст статті «…АТБ, напевно, єдиний магазин в нашому місті, де застосовується ця технологія обдурення. Відверта, неприваблива і така, що просто заважає людям точно розраховувати можливості свого гаманця, збиває їх з пантелику…»; зобов'язати відповідача наведені відомості спростувати шляхом опублікування спростування наступного змісту: назва статті «Супермаркет АТБ: застосування передових технологій у сфері продажу», текст статті «Таким чином, у склад ціни іноді дійсно входять дві дев'ятки…», «…АТБ один з перших магазинів в нашому місті, де у вигляді експерименту в процесі реалізації в магазині деяких видів товарів застосовується технологія установлення цін, до складу яких входять дві дев'ятки…»; стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. у вигляді компенсації немайнової шкоди (моральної шкоди), заподіяної приниженням ділової репутації, шляхом розповсюдження відомостей про позивача, що не відповідають дійсності, у зв'язку з тим, що дані відомості вказують на фактичний обман позивачем споживачів, що не відповідає дійсності. Моральна шкода полягає у витратах позивачем додаткових зусиль, заподіяної приниженням ділової репутації, шляхом розповсюдження відомостей про оман споживачів, що не відповідає дійсності.

      Відповідач у відзиву позов не визнав та вказав, що відповідач лише довів до відомостей читачів офіційні ціни, встановлені позивачем, а потім дав їм оцінку.

      По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

      Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                                      ВСТАНОВИВ:

      Викладені позивачем у позовних вимогах відомості опубліковані у газеті відповідача під заголовком  «Супермаркет АТБ: анатомія обдурення», що підтверджується ксерокопією статті, а також відзивом відповідача.

      Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому виходить із наступних підстав:

      Заголовок статті  Супермаркет АТБ: анатомія обдурення», а також текст статті в частині:

«Ну, ми ж дурні, діти безрозсудні і довірливі. Нас так легко обдурити.», текст статті «…АТБ, напевно, єдиний магазин в нашому місті, де застосовується ця технологія обдурення. Відверта, неприваблива і така, що просто заважає людям точно розраховувати можливості свого гаманця, збиває їх з пантелику…» є недостовірною інформацією та є негативною інформацією, тому що дані відомості вказують на те, що позивач обманює покупців, тобто вказує на протиправні дії. Однак, вказання в ціні двох дев'яток законодавства не порушує, і відповідно не може бути противоправною дією, тобто відомості позивача про те що позивач обмінює споживачів не відповідають дійсності.

       Згідно ст. 190 КК України обман є способом шахрайства.

       Суд також вважає, що недостовірні відомості про те, що особа обманює інших осіб, пороче (приніжує) ділову репутацію такий особи.

       Згідно ст. 201 ЦК України ділова репутація є немайновим благом, яке охороняється цівільним законодавством.

       Суд вважає, що посилання відповідача на те, що він дав оцінуче судження, не може бути прийняте до уваги, тому що у даному випадку можливо застосування передбаченої ст. 8 ЦК України аналогії.

       Так, ст. 47-1 ЗУ «Про інформацію» передбачено що від відповідальності особи звільняються за оцінечні судження, за винятком образи чи наклепу. З урахуванням викладених обставин суд вважає що вказану норму можливо застосувати також і до порочення (приниження) ділової репутації.

       Таким чином, при даних правовідношеннях вказані вимоги законні та обґрунтовані та підлягають задоволенню.

       В визнанні такими, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію в частині відомостей «Зверніть увагу: до складу ціни майже завжди входять дві дев'ятки», позовні вимоги задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступних обставін:

       Вимогою позивача є визнання відомотей, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію.

       Тобто, з викладеного слідує що спірні відомості повинні містить не тільки відомості які не відповідають дійсності, но які повинні також порочить ділову репутацію.

       Однак, сам позивач відмічає що вказання в ціні двох дев'яток не є противоправним та вказана обставина ділову репутацію порочить не може.

       Суд також вважає що вказання в ціні двох дев'яток не є противоправним та вказана обставина ділову репутацію порочить не може.

        В частині зобов'язання відповідача спростувати спірні відомості тим шляхом, як вказує позивач, позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому що вказаний позивачем шлях спростування не відноситься до позовної вимоги в частині спірних відомостей, тобто не відноситься до предмету спору у вказаній частині.

        Так, відповідач не розповсюджував недостовірні відомості що порочать ділову репутацію позивача в частині застосування передових технологій у сфері продаж, передових магазинів та експериментів в процесі продаж, а тому, відповідно, в указаної частині прав позивач не порушив, та, відповідно, в указаній частині спростувати нічого не повинен.

        У зобов'язанні відповідача у спростуванні відомостей шляхом того, що в склад ціни інколи дійсно входять дві дів ятки позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з тим, що суд відмовляє в визнанні таких відомостей як не відповідаючим дійсності та порочащих ділову репутацію, про що раніш вказано в рішенні.

         Позивач, згідно його позовної вимоги, просить зобов'язати відповідача спростувати наведені відомості, тобто ті відомості що не тільки не відповідають дійсності, не ще і порочать ділову репутацію, що в указаній частині відсутнє.

         При цьому необхідно відмітить, що виходячи із закрипленного в ст. 129 Конституції України принципа діспозітивності сторін суд не вправі розв'язувати інші вимоги, якщо вони не заявлені зацікавленою особою в установленому законом порядку.

         Більш того, такий розгляд буде прямим порушенням Конституції України.

         Так, ст. 129 Конституції України передбачена змагальність сторін та їх рівність перед законом та судом.

          Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

         Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Таким чином суд вправі розглянути імено ті позовні вимоги, як вони заявлені зацікавленою особою.

         Також необхідно відмітить що використовуя надане законом суду право не розглядати інші вимоги, суд законодавства не порушує, а тому немає підстав для зміни рішення про вказаній обставині.

         Якщо позивач зважає що є інший шлях для захисту його права, ніж той, що він вказав в цьому позові, він вправі звернутися з відповідним позовом.

         Позовні вимоги про стягнення грошових коштів задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин.

         Суд вважає, що позивач не довів тих обставин на які він посилається.

         Так, позивач вказує що моральна шкода полягає у витратах позивачем додаткових зусиль заподіяних приниженням ділової репутації, шляхом розповсюдження відомостей про оман споживачів, що не відповідає дійсності.

          При цьому позивачем в підтвердження вказаної вимоги надано службові записки від двох своїх робітників.

          Згідно ст. 43ГПК України доказі оцінюються в їх сукупності.

         Однак, суд вважає, що необхідній сукупності доказів для повного, об'єктивного та всебічного розгляду вказаній позивній вимоги позивачем не надано.

          Так, позивач посилається тільки на пояснення своїх робітників, тобто осіб, які пов'язані з позивачем трудовими відносинами, а тому об'єктивно залежні від нього в стасунках.

          Таким чином до вказаних доказів необхідно віднестись критично.

          Крім цього, згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України  письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії.

          Однак, позивачем надані службові записки своїх робітників, які не засвідчені.

          При цьому також необхідно відмітить, що згідно закріпленням в ст. 129 Конституції України принципу діспозітивності сторін суд не вправі знаходити за зацікавлену сторону докази.  

           Так, згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в надані суду доказів та в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений прицип змагальності сторін та їх рівенство перед законом та судом.

           Виходячи з принципу діспозітівності сторін суд також не вправі розглядати інші підставі позиву крім тих, якими позивач обґрунтовує позов.

           Більш того, розгляд інших підстав буде грубо порушувати права відповідача, який вправі знати про підстави позову та заперечувати проти них.

           Суд вважає що відшкодування позивачу судових витрат (з державного мита в сумі 85 грн. та інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.) підлягає відповідачем в повному обсязі згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, тому що спір виник внаслідок неправілних дій відповідача, тому що він опублікував спірну статтю.

            При цьому також необхідно відмітить, що використуюче надане законом суду право в застосуванні вказаної нормі, суд процесуального законодавства не порушує, у зв'язку з чим немає підстав для зміни рішення по вказаній обставини.

            Вказані судові витрати підтверджені платіжними дорученнями.

            На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                                                  ВИРІШИВ:

            Позов задовольнити частково.

            Визнати такими, що не відповідають дійсності та пророчать ділову репутацію ТОВ "АТБ-маркет" відомості, які були поширені у номері газети «Перекоп» від 30.06.2007р. в статті під назвою «Супермаркет АТБ: анатомія обдурення», а саме назва статті «Супермаркет АТБ: анатомія обдурення», текст статті «Ну, ми ж дурні, діти безрозсудні і довірливі. Нас так легко обдурити», текст статті «АТБ, напевно, єдиний магазин в нашому місті, де застосовується ця технологія обдурення. Відверта, неприваблива і така, що просто заважає людям точно розраховувати можливості свого гаманця, збиває їх з пантелику».

           У іншій частини в позові відмовити.

           Стягнути із Редакції Красноперекопської горрайонной газети "Перекоп" (96000, м. Красноперекопськ, вул. Чапаєва, буд. 3, ідентифікаційний код 02473694) на користь ТОВ "АТБ-маркет" (52005, смт Ювілейне Дніпропетровської області, Дніпропетровський район, вул. Радгоспна, 76, ідентифікаційний код 30487219) судові витрати: 85 грн. державного мита та 118грн. інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

           Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.