6/1291-НМ
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 р. № 6/1291-НМ
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агротопсервіс”, м. Київ (далі –ТОВ “Агротопсервіс”)
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2007
зі справи № 6/1291-НМ
за позовом компанії “ТОС Інвестментс Корпорейшн”, Тортола, Британські Віргінські острови (далі –Компанія)
до ТОВ “Агротопсервіс”
про усунення порушень прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Компанії –Близнюка О.С., Терези Ю.О.,
ТОВ “Агротопсервіс” – Пархоменко О.І.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ “Агротопсервіс” про усунення порушень прав власника свідоцтва України № 24775 на знак для товарів і послуг.
Рішенням названого суду від 24.09.2007 (суддя Терлецька- Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 (колегія суддів у складі: суддя Вечірка І.О. –головуючий, судді Зарудяна Л.О., Кулик А.О.), позов задоволено: ТОВ “Агросервіс” заборонено використання знака для товарів і послуг “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ” та зобов'язано демонтувати вивіски, логотипи та обладнання з позначенням цього знака на автозаправних станціях (далі –АЗС) за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с. Ставище, вул. Салютна, 8; на відповідача віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанція виходили з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
ТОВ “Агротопсервіс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм процесуального права –неповним з'ясуванням обставин, що входять до предмету доказування у даній справі. Зокрема, в касаційній скарзі зазначено про те, що апеляційним господарським судом неповно з'ясовані обставини щодо отримання відповідачем права користування рекламним комплексом за субліцензійним договором № 459 ТД-03/1-У, оскільки, на думку скаржника, саме акт прийому-передачі до цього договору є належним доказом правомірного використання ТОВ “Агросервіс” торговельної марки “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ”.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Компанія є власником свідоцтва України № 24775 на знак для товарів і послуг “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ”;
- позивачем встановлено факти використання ТОВ “Агротопсервіс” торговельної марки “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ” на вивісці та обладнанні АЗС за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с. Ставище, вул. Салютна, 8;
- Компанія не надавала ТОВ “Агротопсервіс” дозволу на використання спірної торговельної марки;
- відповідачем не заперечується факт використання знака для товарів і послуг “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ”. При цьому правомірність його використання обґрунтовується посиланням на умови таких договорів:
субліцензійного договору від 04.06.2002 № 426-02/6 (пункт 1.1), згідно з яким підприємство з іноземними інвестиціями “ТНК-Україна” надало дочірньому підприємство “АТС-Б” дозвіл на використання знака для товарів та послуг, який охороняється свідоцтвом України № 19697 на знак для товарів та послуг на строк до 29.09.2010;
субліцензійного договору від 01.10.2003 № 458 ТД-03/1-У, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ТНК- Україна” надало ТОВ “Агротопсервіс” на строк до 29.09.2010 невиключну ліцензію на використання знака для товарів та послуг, який охороняється свідоцтвом України № 19697;
договору від 01.10.2003 № 459 ТД-03/1-У та додаткової угоди до нього, за умовами яких ТОВ “Агротопсервіс” отримало в оренду строком до 01.10.2013 рекламний комплекс, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “ТД ТНК-Україна”, для розміщення його, зокрема, на АЗС, розташованій за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с. Ставище, вул. Салютна, 8;
- зі змісту договору від 01.10.2003 № 459 ТД-03/1-У та складеного на його виконання акта прийому-передачі не вбачається, який саме рекламний комплекс відповідач отримав в оренду; копії графічних зображень “ТНК” та “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ”, які було надано відповідачем у справі, самі по собі не свідчать про те, що відповідні торговельні марки є предметом договору від 01.10.2003 № 459 ТД-03/1-У та передавалися за цим договором згідно з актом приймання-передачі;
- свідоцтвом України № 19697 на знак для товарів і послуг засвідчено право власності відкритого акціонерного товариства “Тюменська нафтова компанія” на знак “ТНК”;
- рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності від 13.08.2001 Міністерства освіти і науки України зареєстровано ліцензійний договір, за яким підприємство з іноземними інвестиціями “ТНК- Україна” отримало від відкритого акціонерного товариства “Тюменська нафтова компанія” (открытое акционерное общество “Тюменская нефтяная компания”) виключну ліцензію на використання на території України торговельної марки, зареєстрованої за свідоцтвом України № 19697 на знак для товарів і послуг;
- у зв'язку з реорганізацією підприємства з іноземними інвестиціями “ТНК-України” правонаступником цього підприємства є товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ТНК-Україна;
- відповідач не подав суду доказів правомірності використання ним торговельної марки “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ”.
Причиною спору у справі стало питання про наявність у ТОВ “Агротопсервіс” права використання спірної торговельної марки.
Частиною першою статті 495 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У частині другій цієї ж статті зазначено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 432 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України; на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
За приписом статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування фактичних обставин справи, які стосуються отримання відповідачем права користування рекламним комплексом за субліцензійним договором № 459 ТД-03/1-У та актом прийому-передачі до цього договору є необґрунтованими, і спростовуються, зокрема, текстом рішення місцевого господарського суду зі справи. Названа судова інстанція, приймаючи рішення про задоволення позову, виходила з того, що згаданий акт приймання-передачі рекламного комплексу та надані відповідачем у справі копії графічних зображень знаків для товарів і послуг “ТНК” та “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ” не можуть бути належними доказами правомірного використання ТОВ “Агросервіс” торговельної марки “ТЮМЕНСКАЯ НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ”. Водночас апеляційний господарський суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, погодився з висновками, що покладені в його основу.
Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1119 – 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 зі справи № 6/1291-НМ залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агротопсервіс” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2008 |
Оприлюднено | 12.03.2008 |
Номер документу | 1426097 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Бенедисюк І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні