Ухвала

від 19.09.2006 по справі 02/102-64а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

02/102-64А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

19.09.06                                                                                           Справа  № 02/102-64А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевич В. В.

                                           Зданкевича З. І.     

розглянув           апеляційну скаргу ТзОВ «Мехбудсервіс», с. В. Омеляник від 30.06.2006 р. № 21

на постанову           Господарського суду Волинської області від 15.06.2006 р.

у справі           № 02/102-64А

за позовом           Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до           ТзОВ «Мехбудсервіс», с. В. Омеляник

про           стягнення фінансових санкцій в розмірі 4 934, 51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –не з'явився

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. розгляд справи було призначено на 19.09.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 1620813, 1620820.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. у даній справі в склад колегії введено суддю Зданкевича З. І. у зв'язку з відпусткою судді Слуки М. Г.

Постановою господарського суду Волинської області від 15.06.2006 р. у справі № 02/102-64А за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ «Мехбудсервіс», с. В. Омеляник про стягнення 4 934, 51 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році позов задоволено.

          При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, Інструкцією із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, затвердженою Наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 р. № 171 та мотивував її тим, що хоча у 2005 році підприємство працевлаштувало 2 інвалідів, проте 1 з них працює за сумісництвом і не може бути зарахований при визначенні кількості працюючих інвалідів, а норматив для підприємства становить 2 інваліда. Крім того, у своїй постанові господарський суд зазначив, що згідно розрахунку заборгованості за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, ТзОВ «Мехбудсервіс»в добровільному порядку сплатило 1 386 грн., а штрафна санкція була застосована в розмірі 6 320, 51 грн., тому Фондом заявлені вимоги лише в сумі 4 934, 51 грн.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Волинської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити, посилаючись на те, що оскільки інвалід ІІІ групи загального захворювання Олійник В. В. на момент вступу в силу нової редакції ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(тобто до 23.05.2005 р.) відпрацював 5, 73 місяці і, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії законів в часі, вважає, що цей період належить включити до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

У своїй апеляційній скарзі, апелянт просить розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

Позивач у справі не скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання.

          Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 39 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році становив в кількості 2 інвалідів, а у списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 році, зазначено, що на підприємстві було працевлаштовано 2 інвалідів (Олійник В. В. та Гнідко А. Г.), які фактично пропрацювали 9 і 5, 73 місяці відповідно.

За довідками товариства, Олійник В. В. працює на посаді за сумісництвом, а Гнідко А. Г. з 09.09.2003 р., однак інвалідність йому встановлена з 09.03.2005 р.

Згідно з п. 2.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства. Облік нижчезазначених категорій ведеться окремо. До них відносяться такі працівники: залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду; прийняті для виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, виступи артистів, роботи по експертизі, ремонтні роботи тощо; прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств та ті, які оформлені за сумісництвом на одному і тому ж підприємстві (внутрішні сумісники).

За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку заборгованості за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що на підставі поданого звіту Фонд визначив, що на підприємстві у звітному періоді працювало 2 інваліда, 1 з яких, як підтверджено матеріалами справи, працює за сумісництвом і не може бути зарахований при визначенні кількості працюючих інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 6 320, 51 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в такому ж розмірі за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

          На момент розгляду справи в апеляційному порядку дана заборгованість підприємством сплачена частково –в сумі 1 386 грн., а доказів погашення боргу в решті суми –4 934, 51 грн. суду не було представлено.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. відповідача було зобов'язано надати суду докази повідомлення центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до прийняття на роботу і після звільнення Гнідко А. та Олійник В. На виконання цієї ухвали, ТзОВ «Мехбудсервіс»повідомив, що протягом 2005 року не повідомляв центр зайнятості щодо вказаної інформації, оскільки з підприємством перебували у трудових відносинах 2 інваліда –з 2001 та 2003 років.

Отже, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Волинської області, оскільки вона прийнята з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛИВ:

1.          Постанову господарського суду Волинської області від 15.06.2006 р. у справі № 02/102-64А залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Мехбудсервіс» без задоволення;

2.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

3.          Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                              В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                             З. І. Зданкевич