Рішення

від 09.03.2011 по справі 5020-131/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-131/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

09 березня 2011 року справа № 5020-131/2011

За позовом          Приватного підприємства „М'ясопереробний завод „Ковбаси Камо”,

ідентифікаційний код 32428092

(99003, м. Севастополь, вул. Київська, 2, кв. 12)

до                    Закритого акціонерного товариства „Золотой ключик”,

ідентифікаційний код 20669656

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 12)

про стягнення 6568,60 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ПП „М'ясопереробний завод „Ковбаси Камо”) –Біушова Г.М., юрисконсульт, довіреність №07 від 10.01.2011;

відповідач (ЗАТ „Золотой ключик”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

31.01.2011 Приватне підприємство „М'ясопереробний завод „Ковбаси Камо” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства „Золотой ключик” (далі –відповідач) про стягнення 7068,60 грн., з яких: 6900,00 грн. –основний борг, 168,60 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 184 від 13.08.2004 щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 09.03.2011 провадження у справі № 5020-131/2011 в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 500,00 грн. – припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору, зважаючи на часткове погашення відповідачем наявної заборгованості.

В судовому засіданні 03.03.2011-09.03.2011 суд розглянув вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом „накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача” та відмовив в її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до пункту 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення, та взагалі не обґрунтував необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі. Тобто стороною не наведено обставини для вжиття заходів до забезпечення позову.

Стосовно виду заходу до забезпечення позову, що його заявник вимагає застосувати, слід вказати також на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачений такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на розрахунковий рахунок.

За викладених обставин суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав.

З урахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

13.08.2004 між Приватним підприємством „М'ясопереробний завод „Ковбаси КАМО” (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Золотой ключик” (Покупець) був укладений договір поставки харчових продуктів № 184 (далі –Договір) /арк. с. 10/.

Предметом даного Договору є зобов'язання Постачальника передавати Покупцю харчові продукти, кількість, ціна та асортимент яких визначається сторонами у витратних накладних, які є невід'ємними частинами Договору (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, ціни на товар встановлюються згідно із затвердженим прейскурантом, діючим станом на момент оформлення рахунку-фактури.

Пунктом 5.2. Договору визначені умови оплати товару:

1)          100% попередня оплата товару Покупцем у формі безготівкового розрахунку протягом 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури від торгового представника Постачальника, без урахування дня його отримання. Фактом здійснення Покупцем оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника;

2)          оплата у формі готівкового розрахунку у момент отримання товару на підставі витратної накладної з належним оформленням приходно-касових документів;

3)          Покупець, на розсуд Постачальника, має можливість отримати товар від Постачальника на умовах товарного кредиту на строк не більше 5 банківських днів з моменту отримання товару.

За умовами пункту 5.3. Договору загальна сума поставки визначається витратними накладними.

Згідно з пунктом 6.3. Договору, за невиконання умов Договору щодо строків оплати товару (підпункт 3 пункту 5.2. Договору) Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.01.2009) строк дії Договору визначений з моменту підписання до 31.12.2010 /арк. с. 11/.

З матеріалів справи убачається, що Постачальник виконав свої зобов'язання за Договором та поставив товар за наступними накладними:

№ N K-00016098 від 14.11.2010 на суму 868,70 грн. /арк. с. 18/;

№ N K-00016156 від 16.11.2010 на суму 1128,90 грн. /арк. с. 19/;

№ N K-00016333 від 19.11.2010 на суму 595,43 грн. /арк. с. 20/;

№ N K-00016458 від 21.11.2010 на суму 1023,22 грн. /арк. с. 21/;

№ N K-00016515 від 23.11.2010 на суму 372,46 грн. /арк. с. 22/;

№ N K-00016609 від 24.11.2010 на суму 262,19 грн. /арк. с. 23/;

№ N K-00016711 від 26.11.2010 на суму 379,44 грн. /арк. с. 23/;

№ N K-00016787 від 27.11.2010 на суму 113,52 грн. /арк. с. 24/;

№ N K-00016826 від 28.11.2010 на суму 741,30 грн. /арк. с. 24/;

№ N K-00016964 від 01.12.2010 на суму 447,89 грн. /арк. с. 25/;

№ N K-00017082 від 03.12.2010 на суму 649,22 грн. /арк. с. 26/;

№ N K-00017177 від 05.12.2010 на суму 706,95 грн. /арк. с. 27/;

№ N K-00017250 від 07.12.2010 на суму 230,46 грн. /арк. с. 27/;

Разом –на суму 7214,27 грн.

Натомість, відповідач умови Договору порушив, за отриманий товар розрахувався лише частково, у зв'язку з чим несплаченим залишився товар на суму 6900,00 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи відповідач погасив наявну заборгованість частково –в сумі 500,00 грн.

З огляду на викладене, позивач вимагає стягнути з відповідача решту основного боргу в розмірі 6400,00 грн., а також пеню за кожен день прострочення оплати товару, яка складає 168,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають  задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за вказаним договором товару, а також пені за несвоєчасну його оплату. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за їх порушення.

Частина перша статті 265 Господарського кодексу України, частина перша статті 712 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що остання партія товару поставлена Покупцеві 07.12.2010, що відображено в акті звірення взаєморозрахунків станом на 01.12.2010 /арк. с. 12/ та підтверджується видатковою накладною № N K-00017250 від 07.12.2010 на суму 230,46 грн. /арк. с. 27/. При цьому всі без винятку накладні містять таку умову продажу: „попередня оплата”, тобто оплату за поставлений за відповідними накладними товар необхідно було здійснити до його передачі Покупцеві, а саме: протягом 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури від торгового представника Постачальника, без урахування дня його отримання (підпункт 1 пункту 5.2. Договору).

Водночас, в Претензії № 101 від 28.12.2010 /арк. с. 17/ позивач, посилаючись на підпункт 3 пункту 5.2. Договору, зазначає про надання відповідачеві відстрочки на строк 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Так само, при розрахунку пені позивач враховує 5 банківських днів з моменту отримання товару /арк. с. 16/.

Отже, з урахуванням умов підпункту 3 пункту 5.2. Договору, оплата за поставлений товар мала бути здійснена Покупцем в такі строки:

за накладною № N K-00016098 від 14.11.2010 –до 19.11.2010;

за накладною № N K-00016156 від 16.11.2010 –до 23.11.2010;

за накладною № N K-00016333 від 19.11.2010 –до 26.11.2010;

за накладною № N K-00016458 від 21.11.2010 –до 26.11.2010;

за накладною № N K-00016515 від 23.11.2010 –до 30.11.2010;

за накладною № N K-00016609 від 24.11.2010 –до 01.12.2010;

за накладною № N K-00016711 від 26.11.2010 –до 03.12.2010;

за накладною № N K-00016787 від 27.11.2010 –до 03.12.2010;

за накладною № N K-00016826 від 28.11.2010 –до 03.12.2010;

за накладною № N K-00016964 від 01.12.2010 –до 08.12.2010;

за накладною № N K-00017082 від 03.12.2010 –до 10.12.2010;

за накладною № N K-00017177 від 05.12.2010 –до 10.12.2010;

за накладною № N K-00017250 від 07.12.2010 –до 14.12.2010.

Покупець розрахувався за поставлений товар частково; несплаченим залишився товар на суму 6400,00 грн.; доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6400,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У статті 610 Цивільного кодексу України дається визначення поняття „порушення зобов'язання”, згідно з якою порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1       ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 6.3. Договору, у випадку прострочення оплати отриманого товару,  Покупець сплачує Постачальнику пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за Договором нарахована пеня в розмірі 168,60 грн.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем /арк. с. 16/, та зазначає, що, в цілому, він є правильним, але за окремими витратними накладними позивач неправильно визначив періоди прострочення, причому як у бік збільшення періоду, так і у бік його зменшення.

Зважаючи на допущені позивачем помилки, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче. За розрахунком суду сума пені становить 169,80 грн., а саме:

За накладною № N K-00016098 від 14.11.2010 на суму 249,04 грн.

Період прострочення з 20.11.2010 по 28.01.2011 (70 днів):

249,04 *2 * 7,75% / 365 * 70 = 7,40 грн.;

За накладною № N K-00016156 від 16.11.2010 на суму 1128,90 грн.

Період прострочення з 24.11.2010 по 28.01.2011 (66 днів):

1128,90 *2 * 7,75% / 365 * 66 = 31,64 грн.;

За накладною № N K-00016333 від 19.11.2010 на суму 595,43 грн.

Період прострочення з 27.11.2010 по 28.01.2011 (63 дні):

595,43 *2 * 7,75% / 365 * 63 = 15,93 грн.;

За накладною № N K-00016458 від 21.11.2010 на суму 1023,22 грн.

Період прострочення з 27.11.2010 по 28.01.2011 (63 дні):

1023,22 *2 * 7,75% / 365 * 63 = 27,37 грн.;

За накладною № N K-00016515 від 23.11.2010 на суму 372,46 грн.

Період прострочення з 01.12.2010 по 28.01.2011 (59 днів):

372,46 *2 * 7,75% / 365 * 59 = 9,33 грн.;

За накладною № N K-00016609 від 24.11.2010 на суму 262,19 грн.

Період прострочення з 02.12.2010 по 28.01.2011 (58 днів):

262,19 *2 * 7,75% / 365 * 58 = 6,46 грн.;

За накладною № N K-00016711 від 26.11.2010 на суму 379,44 грн.

Період прострочення з 04.12.2010 по 28.01.2011 (56 днів):

379,44 *2 * 7,75% / 365 * 56 = 9,02 грн.;

За накладною № N K-00016787 від 27.11.2010 на суму 113,52 грн.

Період прострочення з 04.12.2010 по 28.01.2011 (56 днів):

113,52 *2 * 7,75% / 365 * 56 = 2,70 грн.;

За накладною № N K-00016826 від 28.11.2010 на суму 741,30 грн.

Період прострочення з 04.12.2010 по 28.01.2011 (56 днів):

741,30 *2 * 7,75% / 365 * 56 = 17,63 грн.;

За накладною № N K-00016964 від 01.12.2010 на суму 447,89 грн.

Період прострочення з 09.12.2010 по 28.01.2011 (51 день):

447,89 *2 * 7,75% / 365 * 51 = 9,70 грн.;

За накладною № N K-00017082 від 03.12.2010 на суму 649,22 грн.

Період прострочення з 11.12.2010 по 28.01.2011 (49 днів):

649,22 *2 * 7,75% / 365 * 49 = 13,51 грн.;

За накладною № N K-00017177 від 05.12.2010 на суму 706,95 грн.

Період прострочення з 11.12.2010 по 28.01.2011 (49 днів):

706,95 *2 * 7,75% / 365 * 49 = 14,71 грн.;

За накладною № N K-00017250 від 07.12.2010 на суму 230,46 грн.

Період прострочення з 15.12.2010 по 28.01.2011 (45 днів):

230,46 *2 * 7,75% / 365 * 45 = 4,40 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за розрахунком суду становить 169,80 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем (168,60 грн.).

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зважаючи на відсутність такого клопотання, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в заявленому розмірі –в сумі 168,60 грн.

Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 6400,00 грн. та пеня –168,60 грн.; а разом 6568,60 грн.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати, а саме: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Золотой ключик” (ідентифікаційний номер 20669656; пр. Нахімова, 12, м. Севастополь, 99011, п/р 26000945548461 в КРФ ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 324010, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства „М'ясопереробний завод „Ковбаси Камо” (ідентифікаційний код 32428092, вул. Київська, 2, кв. 12, м. Севастополь, 99003, п/р 26008301124247 у Відділенні № 3200 Севастопольської дирекції ПАТ „Банк Форум”, МФО 322948)          6568,60 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн. 60 коп.), в тому числі: 6400,00 грн. –основний борг, 168,60 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            підпис                                                    В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

15.03.2011.