Постанова

від 27.09.2006 по справі 38/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/311

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27.09.06 р.                                                                                 Справа № 38/311

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаіновій І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом:  Краматорського міського центру зайнятості  - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування  України на випадок безробіття м.Краматорськ  Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Веселе” м.Краматорськ Донецької області

про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 8400грн.00коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Грубник С.С. гол. спец. –юрисконсульт за дов. № 01-14/4182 від 08.09.2006р.

від відповідача:  Лисниченко О.С.  представник за дов. № б/н від 05.09.2006р.

          Суть справи:

Позивач, Краматорський  міський центр зайнятості  - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування  України на випадок безробіття м.Краматорськ Донецької області звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Веселе” м.Краматорськ Донецької області  суми штрафних санкцій у розмірі 8400грн.00коп.

У зв'язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 09.08.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі                  № 38/311, оскільки у спірних правовідносинах виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування  України на випадок безробіття, його робочі органи, виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідають вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

Відповідач  надав суду відзив на позов від 11.09.2006р. № 11/06, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки постановою Господарського суду  Донецької області від 18.12.2003р. по справі № 5/129Б відповідача визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та призначено  арбітражного керуючого Мензаренко Ю.Н.

Наказом від 02.01.2004р. № 1-01 к ліквідатор прийняв на роботу водія Машкова В.Д. відповідно до штатного розпису, який затверджений  комітетом кредиторів підприємства відповідача.

23.03.2006р.  відповідно до ухвали господарського суду повноваження арбітражного керуючого Мензаренко Ю.Н. були зупинені та призначено нового ліквідатора Лисниченко С.В., який  відповідно до наказу № 2-03 від 27.03.2006р. звільнив водія Машкова В.Д. відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з банкрутством.

Але 28.03.2006р. відповідно до наказу № 3-03 були внесені зміни до наказу № 2-03 від 27.03.2006р., а саме підстави звільнення Машкова В.Д. із п.1 ст. 40 КЗпП України на п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до  ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  зупиняється нарахування неустойки (штрафи, пеню), відсотків та інших економічних санкцій.

Акт перевірки № 144 складено без урахування наказу № 3-03 від 28.03.2006р. та факту знаходження відповідача на стадії ліквідаційної процедури.

Відзив на позов судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Сторони у попередньому судовому засідання 11.09.2006р. заявили суду клопотання, в якому надали згоду на початок судового розгляду справи в цей же день, яке судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.

21.09.2006р. позивач у судовому засіданні надав суду письмові заперечення на відзив, в яких зазначає, що ст.49-2 КЗпП України передбачено, що водночас з вивільненням працівників власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Також позивач вважає, що Машков В.Д. звільнений по п. 1 ст. 40 КЗпП України, а не по п. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки запис в трудовій книжці свідчить про звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач не згодний з посиланнями відповідача на ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки  порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” не є економічною санкцією, а штрафом.

Крім цього, позивач повідомив, що під час перевірки  будь- які інші накази відповідачем не надавалися, а акт перевірки підписаний відповідачем без заперечень. Позивач просить суд задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторонам у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручені пам'ятки на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

                                                          ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Веселе” м.Краматорськ Донецької області (далі – відповідач) значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа   (ідентифікаційний код 31037753); зареєстроване як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в                   Краматорському міському центрі зайнятості  від 21.06.2000р. за № 52513147.

Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості 17.07.2006р. на підприємстві відповідача була проведена  перевірка додержання законодавства про зайнятість населення за період з 01.01.2006р. по 19.07.2006р., внаслідок якої встановлено факт вивільнення водія Машкова В.Д.  відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, але інформація про наступне та фактичне вивільнення  його до служби зайнятості не направлялася у порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення”, що підтверджується актом    № 144 від 17.07.2006р., який підписаний відповідачем без заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією підприємств,  установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повинні повідомити про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення -  списки фактично вивільнених працівників.  

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Відповідно до довідки, яка видана відповідачем заробітна плата Машкова В.Д. у 2005р. складала 4 200грн.

          На думку позивача, оскільки відповідач не пізніше ніж за два місяця не повідомив позивача в письмовій формі про попереднє, а в десятиденний термін після звільнення про фактичне вивільнення працівника Машкова В.Д., тому просить суд стягнути з відповідача штраф у подвійному розмірі у сумі 8 400грн.  

У зв'язку з тим, що відповідач відповідно акту перевірки від 17.07.2006р. не перерахував до Фонду в 10- денний строк штраф, тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 8 400грн..

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  акт перевірки № 144 від 17.07.2006р., довідки про заробітну плату та середню заробітну плату Машкова В.Д.,  накази від 27.03.2006р. № 2-03, № 1-03 від 16.03.2006р., № 1-01 від 02.01.2004р.,витяг з трудової книжки Машкова В.Д., ухвали по справі № 5/129б,  клопотання, заперечення на позов від 20.09.2006р. № 01-14/4427, правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов від 11.09.2006р. № 11/06, наказ від 28.03.2006р № 3-03, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.  

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України  юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами. Відповідно до частини 1 ст. 6 цього самого Закону всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3 ст. 6 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на   розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.  Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України  ( ч. 1 ст. 3 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-Ш).

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. (далі – Закон України № 803), тому судом при розгляді справи застосовані норми відповідного Закону, оскільки суд не має права самостійно змінювати підставу або предмет позову.

Відповідно до п. 1 ст.18 Закону України № 803 для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування .  

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями (п.4 ст. 18 Закону України         № 803).

Відповідно до п.п.5,6 ст.20 Закону України № 803 при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних працівників.

Згідно абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується.

Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.

Матеріалами справи підтверджений той факт, що інформація стосовно попереднього та фактичного вивільнення працівника відповідача Машкова В.Д.  не надавалася до центру зайнятості, а факт звільнення Машкова В.Д. по п. 1 ст. 40 КЗпП України підтверджено наказом № 2-03 від 27.03.2006р. та трудовою книжкою, відповідно до якої останнім записом є звільнення по.  п. 1 ст. 40 КЗпП України, і запис щодо зміни підстав звільнення  відповідно до наказу від 28.03.2006р. № 03-03 відсутній.

Суд вважає,  що в абз.2 п.5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” відсутні посилання на те, що штраф у розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника стягується окремо за кожне таке неподання, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу у подвійному розмірі є надмірними.

Як вбачається з матеріалів справи підприємство відповідача визнано банкрутом у справі                      № 5/129Б згідно ухвали господарського суду від 18.12.2003р. та відкрита ліквідаційна процедура по справі строком на шість місяців до 18.06.2004р.

Згідно приписів ч.1 абз.3 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” одним із наслідків визнання боржника банкрутом є те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості.

Суд вважає помилковим доводи позивач, що штраф за порушення законодавства про зайнятість не є економічною санкцією з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення вимог Закону України „Про зайнятість населення” є адміністративно - господарськими санкціями і можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення відповідно до положень ст. 250 Господарського кодексу України.

Перевірка підприємства відповідача проводилася 17.07.2006р., а постанова про визнання підприємства відповідача банкрутом винесена судом 18.12.2003р. у справі про банкрутство № 5/129Б та відкриття ліквідпроцедури, ухвала суду про продовження строку ліквідпроцедури від 23.03.2006р., але ці обставини позивачем не були враховані при складанні акту перевірки.

          Вимоги кредиторів по зобов'язанням, які виникли в процедурі банкрутства, повинні пред'являтися виключно в межах строків ліквідаційної процедури. Це означає, що кредитори поточної заборгованості повинні звернутися до господарського суду в рамках справи про банкрутство про включення їх грошових вимог до реєстру. Позивач не скористався цим правом.

          Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги  є такими, що не підлягають  задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч. 4  ст. 94 КАС України.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89,  94, 122-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

У позовних вимогах Краматорського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Краматорськ  Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Веселе” м.Краматорськ Донецької області стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 8400грн.00коп., відмовити на підставі  ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Текст постанови оголошений у судовому засіданні 27.09.2006р.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Радіонова О.О.           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі