Постанова

від 28.02.2011 по справі 20/306-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/306-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2011 року                                                                            Справа №  20/306-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач   

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Деббіш Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Прибильський В.Г., довіреність№ б/н від 15.11.10, представник;

від відповідача: Лісняк С.А., довіреність №265  від 17.05.10,  представник

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Петриківський рибгосп», с.Петриківка на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010р. у справі № 20/306-10

за позовом   приватного акціонерного товариства «Петриківський рибгосп»с.Петриківка, Петриківського району,  Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»в особі Царичанського району електричних мереж, с.Петриківка, Петриківського району,  Дніпропетровської області

про  визнання недійсним рахунку

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.02.11 по 28.02.11            (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.10 (суддя Пархоменко Н.В.) приватному акціонерному товариству «Петриківський рибгосп»відмовлено у позові до відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»в особі Царичанського району електричних мереж про визнання недійсним рахунку від 18.09.10 № 124/9 на суму 28 768 грн. 86 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду приватне акціонерне товариство «Петриківський рибгосп»просить його скасувати посилаючись на порушення норм процесуального права.

Царичанський район електричних мереж вважає рішення законним і обґрунтованим, тому просить його залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

01.06.2010р. між приватним акціонерним товариством «Петриківський рибгосп»та відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»в особі Царичанського району електричних мереж, був укладений договір №124 на постачання електричної енергії.

За умовами договору енергопостачальна організація постачає позивачу електричну енергію, а позивач її сплачує відповідно до умов договору.

18.07.2010 року Царичанський район електричних мереж склав повідомлення №124 про споживання електричної енергії понад договірну величину, яким встановлено порушення споживачем ст. 26 Закону України «Про електроенергію»в частині перевищення договірної величини споживання електричної енергії за липень 2010 року на 101054 кВт/год.

21.09.10 представнику позивача вручено рахунок від 18.09.10 №124/9 на сплату 28768грн. 86коп. за перевищення договірної  величини споживання електричної енергії за липень 2010р., визнання якого недійсним є предметом даного позову.

Згідно ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція  судів поширюється  на  всі  правовідносини,   що виникають  у  державі.

В силу ч.3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із  господарських  правовідносин,  а також інші справи,  віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно  ч.1 ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Відповідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава   забезпечує  захист прав  і  законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси  зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій;  застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок   захисту   прав   суб'єктів   господарювання   та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, права і законні інтереси субґєктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субґєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субґєкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться про акти юридичні, волевиявлення в яких обовґязкові до виконання.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовґязковий характер для субґєктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовґязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звґязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Рахунок на оплату є розрахунковим документом, що передбачає дії обох сторін, повґязані з виконанням договору про постачання електричної енергії.

За таких обставин господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Наведені приватним акціонерним товариством «Петриківський рибгосп»в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування судового рішення з таких причин.

Ухвалу про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 07.12.10 отримано позивачем, відповідно повідомлення про вручення поштового відправлення, 17.11.10 (а.с.56). Цією ухвалою суд зобовґязав приватне акціонерне товариство «Петриківський рибгосп»надати оригінали документів, доданих до позовної заяви, документи, що посвідчують правовий статус, довідку з ЄДРПОУ відносно відповідача та визнав обовґязковою явку повноважного представника. Між тим до позовної заяви було додано копії Статуту приватного акціонерного товариства «Петриківський рибгосп»і свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи-приватного акціонерного товариства «Петриківський рибгосп», тому витребувати ці документи вдруге не було необхідності.

Копії доданих до позовної заяви документів завірені належним чином, що відповідає вимогам ч.2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Від дати одержання ухвали господарського суду про порушення провадження у справі (17.11.10) до дати засідання суду (07.12.10) у позивача було достатньо часу, щоб вирішити питання про участь представника у судовому засіданні, оскільки коло представників необмежено.

Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні( ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких документів, ненадання яких перешкоджало б розгляду справи, від позивача судом не витребовувалось.

У відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.10 у даній справі залишити без змін, а скаргу приватного акціонерного товариства «Петриківський рибгосп» без задоволення.

Повернути приватному акціонерному товариству «Петриківський рибгосп»з держбюджету 101 грн.35 коп. держмита, зайво перерахованого при поданні апеляційної скарги платіжним дорученням від 17.12.10 № 366, яке знаходиться у судовій справі.

Головуючий                                                                     А.К.Дмитренко

Суддя                                                                                 А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                 В.І.Крутовських

повний текст постанови виготовлений 01.03.11