Постанова

від 17.11.2010 по справі 2а-5296/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                           УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року

№ 2а-5296/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Музиченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіс»,

про

стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, -

     В С Т А Н О В И В:

Позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіс», про стягнення адміністративно – господарських санкцій в сумі 4933 (чотири тисячі дев’ятсот тридцять три) гривні 34 копійки та пеню за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій в сумі 17 (сімнадцять) гривень 76 копійок.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вищевказані суми адміністративно – господарських санкцій та пені.

В призначений день та час до суду сторони не з’явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач неодноразово повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, але в судове засідання не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень заяв чи клопотань суду не надав.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіс» є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 32547028.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ 21.03.1991 року (далі – Закон України № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною другою статті 17 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.

Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно,  а  розрахунок  спеціальних робочих місць та їх створення – за рішенням місцевої ради.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов’язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно – господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином позивач зазначив, що за 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16 квітня 2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно – господарські санкції у розмірі 4933 (чотирьох тисяч дев’ятиста тридцяти трьох) гривень 34 копійок.

Дана сума заборгованості по адміністративно – господарських санкціях підтверджується звітом за формою № 10 – ПІ від 24 лютого 2010 року за 2009 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, розмір пені у сумі 17 (сімнадцять) гривень 76 копійки підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме з листа № 03 – 310 від 27 травня 2010 року Миронівського районного центру зайнятості, адресованого Фонду соціального захисту інвалідів Київського обласного відділення, стало відомо, що за 2009 рік Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіс» до Миронівського районного центру зайнятості звітів про наявність вакансій для інвалідів не надходило.

Доказів того, що відповідач створив місця для працевлаштування інвалідів та звертався до центру зайнятості населення або органів місцевого самоврядування про працевлаштування інвалідів відповідачем суду не надано. У той же час, позивач надав суду докази того, що за 2009 рік відповідач до центру зайнятості населення про працевлаштування інвалідів не звертався (лист № 03 – 310 від 27 травня 2010 року ).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 №70, роботодавці сплачують суму адміністративно – господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно – господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, з урахуванням добровільно сплачених сум, відповідач зобов’язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції в сумі 4951 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят одна) гривня 10 копійок, з них 17 (сімнадцять) гривень 76 копійок – пеня.

На день судового розгляду заборгованість за адміністративно – господарськими санкціями та пенею відповідачем не сплачено.

Згідно з Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже, – є суб’єктом владних повноважень, спори за зверненнями якого в силу пункту 5 частини першої статті 17 КАС України розглядаються адміністративними судами.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 128, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіс» на користь Державного бюджету України заборгованість з адміністративно – господарських санкцій в сумі 4933 (чотири тисячі дев’ятсот тридцять три) гривні 34 копійки та пеню за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій в сумі 17 (сімнадцять) гривень 76 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                 А.В. Музиченко