Постанова

від 09.12.2010 по справі 2а-6459/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

9 грудня 2010 року                                    

                             справа № 2а-6459/10/1070

      Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Музиченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтер»

про

стягнення заборгованості,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

            Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтер» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  у розмірі 985, 60 грн.                                                                

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2010 року у розмірі          985, 60 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Обов’язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003       року № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Представники сторін у судове засідання 9.12.2010 року не з’явились. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення їх належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань  про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не з’являвся.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

      Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

          Розглянувши подані документи і матеріали, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-IV.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за № 03041505, а отже, є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати  і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники  зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих відповідачем до позивача звітних документів, а саме - розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень місяць 2010 року, сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить 985, 60  грн.

У зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV надіслано відповідачеві вимогу про сплату недоїмки від 05.05.2010 № Ю-890 на загальну суму заборгованості, що становить   17078, 48 грн. За поясненнями представника позивача до зазначеної у вимозі суми в тому числі входить заборгованість за березень місяць 2010 року у розмірі 985, 60 грн.

  Зазначена вимога отримана відповідачем 12.05.2010 року, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на   копії  повідомлення про вручення поштового відправлення.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати у самостійному порядку зазначеної у вимозі суми заборгованості, її узгодження або оскарження, суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати у самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках за березень місяць 2010 року   у розмірі 985, 60 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов  висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд,

                                                                ПОСТАНОВИВ:

  Адміністративний позов задовольнити повністю.

    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтер» (ідентифікаційний код 30598243, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 139-а) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень місяць 2010 року у розмірі 985 (дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

               Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд  протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                  Суддя                                                                                              А.В.Музиченко