Постанова

від 14.12.2010 по справі 2а-7096/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                           УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року

          № 2а-7096/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Музиченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

до

Кооперативу «Вишеньківська Брама» ,

про

стягнення податкової заборгованості в сумі 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) гривень 10 копійки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Бориспільська об’єднана державна податкова інспекція Київської області , звернувся до суду з адміністративним позовом до Кооперативу «Вишеньківська Брама» , про стягнення податкової заборгованості в сумі 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) гривень 10 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з орендної плати за земельні ділянки. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових  платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалами від 6 серпня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 13 жовтня 2010 року.

13 жовтня 2010 року справа була знята зі складу у зв’язку із розглядом виборчих справ та призначена до розгляду на 10 листопада 2010 року.

10 листопада 2010 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У зв’язку з неявкою відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, розгляд справи було відкладено на 14 грудня 2010 року.

14 грудня 2010 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач повторно у судове засідання не з’явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не надсилав.

Відповідачу за адресою його місцезнаходження (08352, Київська область, Бориспільський район, село Вороньків, вулиця Кийлівська, будинок 32), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, направлялися ухвали про відкриття провадження у справі, про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, копія позовної заяви разом з усіма доданими до неї документами та повідомлення про розгляд справи. Відповідно до поштових повідомлень, які повернулися до суду, відповідач всі відправлені документи отримав.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин, неприбуття в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Кооператив «Вишеньківська Брама» , 31 січня 2008 року зареєстрований Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, місцезнаходження: 08352, Київська область, Бориспільський район, село Вороньків, вулиця Кийлівська, будинок 32, ідентифікаційний номер 34248185.

1 березня 2010 року відповідачем було самостійно розраховано та подано до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік на загальну суму 15960 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень 90 копійок. Дана сума податкового зобов’язання, визначеного відповідачем самостійно, в добровільному порядку була сплачена частково, в сумі 1582 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят дві) гривні 11 копійок. Отже, залишок несплаченої суми податкового зобов’язання відповідача по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, що підлягає сплаті до бюджету становить 14378 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 79 копійок.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасну часткову сплату заборгованості (податкового зобов’язання) відповідачу нараховано пеню у розмірі 327 (триста двадцять сім) гривень 31 копійка.

Станом на 03.08.2010 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) гривень 10 копійок.

У зв’язку з існуванням податкової заборгованості відповідачу на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2.  статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року, виставлено першу податкову вимогу № 1/538 від 7 вересня 2009 року на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та пені – 2519 (дві тисячі п’ятсот дев’ятнадцять) гривень 69 копійок. Дана податкова вимога була вивішена на дошку податкових оголошень 2 листопада 2009 року.

Оскільки вищевказана податкова вимога залишилась без задоволення, Бориспільською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області відповідачу виставлено другу податкову вимогу № 2/666 від 11 грудня 2009 року на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та пені – 2519 (дві тисячі п’ятсот дев’ятнадцять) гривень 69 копійок. Дана податкова вимога була отримана відповідачем, що підтверджується ксерокопією поштового повідомлення в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Абзацом 2 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» встановлено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Оскільки відповідач має непогашений борг за попередній період, інші податкові вимоги не виставлялися.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Державним бюджетом України за січень-червень 2010 року в сумі 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) гривень 10 копійок з урахуванням пені за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання в сумі 327 (триста двадцять сім) гривень 31 копійка.

На день судового розгляду заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із статтею 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року  № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.  

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача заборгованості  перед Державним бюджетом України, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача заборгованості, а також правильності нарахування пені.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Кооперативу «Вишеньківська Брама» ( місцезнаходження: 08352, Київська область, Бориспільський район, село Вороньків, вулиця Кийлівська, будинок 32, ідентифікаційний номер 34248185)   на користь Державного бюджету України  заборгованість в сумі 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) гривень 10 копійок , а саме 14378 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 79 копійок основного платежу та 327 (триста двадцять сім) гривень 31 копійка пені за несвоєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

      Суддя                                 А.В. Музиченко