Постанова

від 10.11.2010 по справі 2а-7118/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                           УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року

          № 2а-7118/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Музиченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до

Приватного підприємства «Агрофірми «Ромашки» ,

про

стягнення податкової заборгованості в сумі 15563 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят три) гривні 22 копійки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Рокитнянська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області , звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Агрофірми «Ромашки» , про стягнення податкової заборгованості в сумі 15563 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят три) гривні 22 копійки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та за земельним податком. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових  платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Відповідачу за адресою його місцезнаходження (09623, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, направлялися ухвали про відкриття провадження у справі та про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду та копія позовної заяви разом з усіма доданими до неї документами, але до суду повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин, неприбуття в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день та час до суду сторони не з’явилися. Відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Приватне підприємство «Агрофірма «Ромашки» , 9 березня 2000 року зареєстрований Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, місцезнаходження: 09623, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, ідентифікаційний номер 30846337.

Працівниками відділу оподаткування юридичних осіб Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області було складено Акт від 24 травня 2007 року за № 0000751601/0 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість, яким було встановлено порушення вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме той факт, що відповідачем, у терміни, передбачені для сплати податку (не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом) платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні. Даний акт було направлено відповідачу рекомендованим листом з описом та повідомленням про вручення, однак конверт повернувся з позначкою про те, що адресат відмовився від одержання.

Згідно вищезазначеного Акту податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення по податку на додану вартість:

-   від 24 травня 2007 року № 0000861601/0 на суму 2193 (дві тисячі сто дев’яноста три) гривні 20 копійок;

-   від 24 травня 2007 року № 0000751601/0 на суму 10130 (десять тисяч сто тридцять) гривень 86 копійок;

-   від 24 травня 2007 року № 0000881601/0 на суму 1 (одна) гривня 70 копійок;

-   від 24 травня 2007 року № 0000871601/0 на суму 20 (двадцять) гривень 17 копійок.

8 січня 2008 року працівниками відділу оподаткування юридичних осіб Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області було складено Акт № 0000101601/0 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість, яким було встановлено порушення вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме той факт, що відповідачем, у терміни, передбачені для сплати податку (не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом) платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.

Згідно вищезазначеного Акту податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення по податку на додану вартість № 0000101601/0 від 8 січня 2008 року на суму 588 (п’ятсот вісімдесят вісім) гривень 57 копійок.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Податковий борг із земельного податку у сумі 2658 (дві тисячі шістсот п’ятдесят вісім) гривень 72 копійки виник через несплату самостійно визначеного податкового зобов’язання за податковим розрахунком земельного податку.

У зв’язку з тим, що відповідачем самостійно заборгованість перед Державним бюджетом України не сплачено, Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області, у відповідності до статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року, виставлено першу податкову вимогу № 1/76 від 22 жовтня 2003 року на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та пені – 2945 (дві тисячі дев’ятсот сорок п’ять) гривень 88 копійок.

Оскільки вищевказана податкова вимога залишилась без задоволення, Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області відповідачу виставлено другу податкову вимогу № 2/109 від 23 грудня 2003 року на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та пені – 2945 (дві тисячі дев’ятсот сорок п’ять) гривень 88 копійок.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Державним бюджетом України в сумі 15563 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят три) гривні 22 копійки.

Отже, на день судового розгляду заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року  № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України від 03.04.1997 року  № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року  № 168/97-ВР о б’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закон України від 03.04.1997 року  № 168/97-ВР  при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із статтею 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року  № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.  

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача заборгованості  перед Державним бюджетом України за штрафними (фінансовими) санкціями, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірми «Ромашки» ( місцезнаходження: 09623, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, ідентифікаційний номер 30846337)   на користь Державного бюджету України  заборгованість в сумі 15563 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят три) гривні 22 копійки .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

      Суддя                                 А.В. Музиченко