Постанова

від 16.03.2011 по справі 2а/0470/1702/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р.  

Справа № 2а/0470/1702/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Горбалінського В.В.  

при секретарі

Кошлі А.О.

за участю:

представника позивача

представника позивача

представника відповідача

ОСОБА_3

Саєнко С.В.

Пирогової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Екс Юре" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про  визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2010 р. № 0017231501/0, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Екс Юре» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017231501/0, винесеного Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 30.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 13 грудня 2010 року державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової декларації та складено акт № 9935/1501/35397261, в якому встановлено неподання декларацій з податку на прибуток за 9 місяців та 11 місяців 2008 року та несвоєчасне подання декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року та 9 місяців 2010 року. На підставі зазначеного акту 30 грудня 2010 року, в порядку п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0017231501/0про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020 грн. Оскільки зазначена штрафна (фінансова) санкція за своєю природою є адміністративно-господарською санкцією, то податкова інспекція пропустила строк її застосування, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України. Крім того, всі декларації подавалися вчасно, з урахуванням вимог п. п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ, поштою, тому відсутні підстави застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі. Крім обставин, викладених в позовній заяві, представники позивача зазначили, що відповідно до наказу ДПА України від 17.07.2006 року №416 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо зазначених вище загальнодержавних і місцевих податків і зборів проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному кварталу (півріччю, року), тому відповідач порушив граничний строк проведення перевірки, а, отже, не має права застосовувати штрафна (фінансові) санкції.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечував повністю з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності за результатами якої складено акт від 13.12.2010 року № 9935/1501/3539726. На підставі порушень, відображених в акті перевірки, а саме: порушення граничних строків подачі декларацій по податку на прибуток підприємств, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0017231501/0 від 30.12.2010 року на суму 1020,00 грн. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська додержані всі вимоги правових норм, які регулюють порядок та строки прийняття декларацій по податку на прибуток підприємств. Отже, підстави для визнання рішення незаконним та скасування відсутні. Крім того, до податкової інспекції ні керівник, ні представники ТОВ «Юридична фірма «Екс Юре» з метою надання декларацій з податку на прибуток не зверталися, позивачем не надано жодного документального підтвердження щодо відмови посадових осіб ДПІ в прийнятті вищезазначених податкових звітностей.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши письмові докази у справі суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Екс Юре» зареєстрована 18.09.2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за ідентифікаційним кодом 35397261 та на підставі рішення від 19.09.2007 року № 15869 взято на податковий облік у Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

13 грудня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено невиїзну документальну перевірку платника податку на прибуток товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Екс Юре» з питань своєчасності подання податкової звітності, під час якої встановлено неподання декларацій з податку на прибуток за 9 місяців та 11 місяців 2008 року та несвоєчасне подання декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року та 9 місяців 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 13.12.2010 року № 9935/1501/35397261, на підставі якого, з урахуванням листа ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 30.12.2010 року № 75767/10/15-128, винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0017231501/0 від 30.12.2010 року на суму 1020,00 грн.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Частиною 1 статті 11 цього Закону передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені базові податкові (звітні) періоди, в які податкові декларації подаються. Згідно п. п. «б» цього підпункту якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Суд вважає хибним твердження позивача про необхідність застосування до штрафні санкції, передбачених ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки абзац 1 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.5 статті 1 цього Закону штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Таким чином, до штрафних санкцій, запроваджених зазначеним Законом, застосовуються строки давності, передбачені ним, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Також, суд не погоджується з твердженням позивача про порушення відповідачем граничних строків проведення перевірки, визначених наказом ДПА України від 17.07.2006 року №416, так як зазначений наказ в даному випадку застосуванню не підлягає.

Згідно пункту 3 наказу ДПА України від 17.07.2006 року №416 передбачено, що камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) проводяться посадовими особами органів державної податкової служби щодо зазначених пунктом 2 цього наказу загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

Пункт 2 зазначеного наказу установлює, що форма Акта, затверджена цим наказом, застосовується щодо місцевих податків і зборів; плати за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; фіксованого сільськогосподарського податку; збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збору за спеціальне водокористування; збору за забруднення навколишнього природного середовища; збору за користування радіочастотним ресурсом; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат; рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні; рентної плати за транзитне транспортування природного газу; рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами; рентної плати за транзитне транспортування аміаку; збору за проведення гастрольних заходів; плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів; збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Тобто, положення наказу ДПА від 17.07.2006 року №416 не застосовуються до податку на прибуток, передбачений Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 4.1.7. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІ встановлено, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Позивачем було надано до суду копії заяв від 09.02.2010 року вих. № 144/claim, від 11.05.2010 року вих. №148/claim, від 05.08.2010 року вих. №156/claim, від 09.11.2010 року вих. №212/claim про неприйняття працівниками державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська відповідно податкових декларацій за 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року та 9 місяців 2010 року та копії поштових відправлень та описів вкладення до цінного листа, відповідно до яких зазначені заяви та податкові декларації з податку на прибуток були відправлені в межах граничного строку їх подання.

Отримання зазначених заяв та декларацій від позивача також було підтверджено в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивачем було здійснено всіх, передбачених чинним законодавством, заходів щодо подання податкових декларацій з податку на прибуток за період 2009 року, за 1 квартал 2010 року, за 1 півріччя 2010 року та за 9 місяців 2010 року в строк, визначений законом, та від нього не потребується надання додаткових доказів відмови прийняти податкову звітність.

В той же час твердження позивача про направлення податкових декларацій з прибутку на податок за період 9 місяців та 11 місяців 2008 року в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження. Наданим судом часу для надання відповідних доказів позивач не скористався, документів, що підтверджують подання безпосередньо до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська або засобом зв’язку декларацій за вказані періоди надані не були.

Оскільки податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0017231501/0 від 30.12.2010 року включає в себе штрафні санкції за шість періодів щодо неподання або невчасного подання податкових декларацій, а саме: за 9 місяців та 11 місяців 2008 року, 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року та 9 місяців 2010 року, з яких, як встановлено судом, останні чотири подавалися належним чином, суд вважає зазначене повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Щодо позовних вимог про стягнення судового збору та витрат з надання правової допомоги адвокатом слід зазначити наступне.

Статтею 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Частиною 1 ст. 89 КАС України передбачено, що особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.

Статтею 90 КАС України, передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України як що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем надано до суду договір (угода) про надання адвокатських послуг від 27.01.2011 року, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, додаток № 1 до цього договору, рахунок № 18 від 21.02.2011 року на суму 500,00 грн. та платіжний документ, виданий 24.02.2011 року Приватбанком, про сплату 500,00 грн.

Вирішуючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходив із складності спору, який виник внаслідок неправомірних дій суб’єкта владних повноважень, та об’єму часу, використаного адвокатом для захисту порушених інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а саме: судовий збір у розмірі 3,40 грн.  та витрати з надання правової допомоги адвокатом – 500,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 87-94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Екс Юре» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017231501/0 від 30.12.2010 року – задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017231501/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 30.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Екс Юре» (код ЄДРПОУ 35397261) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок коп.) та витрати з надання правової допомоги адвокатом  у розмірі 500,00 грн. (п’ятсот грн. 00 коп.).  

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04.03.2011 року

Суддя                       

В.В. Горбалінський