Постанова

від 09.03.2011 по справі 2а/1770/285/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/285/2011

09 березня 2011 року

11 год. 30 хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

 Радивилівського районного центру зайнятості     

до

 ОСОБА_1     

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4213,97 грн. - виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як безробітний з 21 липня 2008 року по 21 квітня 2009 року отримував допомогу по безробіттю. Перебуваючи на обліку як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, відповідач, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Відповідно до п. б ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення”, відповідач не міг бути визнаний безробітним і отримувати допомогу по безробіттю. Позивач вважає, що відповідач умисно не виконав та зловживав покладеними на нього обов'язками, що передбачені ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Просить стягнути з відповідача отриману ним в період з 21.07. 2008 р. по 21.04. 2009 р. суму матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 4213,97 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи без його участі.  Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про закриття провадження у справі. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній доказів.

З'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно заяви відповідача від 21 липня 2008 року (а.с. 5), в якій було зазначено, що відповідач не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує, ОСОБА_1 було надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Відповідно до довідки Радивилівського районного центру зайнятості № 176410424  від 27.09. 2010 р. (а.с. 6) за період перебування відповідача на обліку як безробітного, а саме: з 21.07. 2008 року по 21 квітня 2009 року, ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 4213,97 грн.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 24.09. 2010 року (а.с. 7) ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 22.09. 2006 року по 08.12. 2008 року. Даний факт підтверджено дослідженими у судовому засіданні копією вищезазначеної довідки та акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 58 від 15.07. 2010 року (а.с. 8).  Отже, в період перебування на обліку і отримання допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

З моменту реєстрації до зняття з обліку в Радивилівському районному центрі зайнятості, відповідач не подавав відомостей, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, в тому числі про те, що він був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Згідно ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Пунктом "б" ч. 3 ст. 1 цього ж Закону встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до зазначеної норми, відповідач на момент призначення допомоги по безробіттю належав до категорії зайнятого населення і не мав права на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Згідно з п. 2. ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Внаслідок неподання ОСОБА_1 позивачу відомостей про його реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності допомога по безробіттю була виплачена йому безпідставно.

Пунктом 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. N 357 (далі, - Порядок) у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 7 Порядку повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. Відповідно до претензії Радивилівського районного центру зайнятості № 02-1407 від 27.09. 2010 року (а.с. 9) відповідачу було надано право добровільно повернути суму отриманої допомоги до 10.10. 2010 року.

Однак, станом на момент розгляду справи в суді відповідачем не повернуто суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 4213,97 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав не підсудності даної категорії справ адміністративним судам, то суду слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону України "Про зайнятість населення" Радивилівський районний центр зайнятості є суб'єктом владних повноважень, що наділений владними управлінськими функціями у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.

Абзацом 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (Радивилівський районний центр зайнятості) має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Таким чином, клопотання відповідача про закриття провадження у справі є безпідставним та відхиляється судом.

За наведених обставин позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (35500, с. Зарічне, Радивилівський район, Рівненська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Радивилівського районного центру зайнятості (35500, вул. О. Невського, 34, м. Радивилів, Рівненська область, код ЄДРПОУ 13980313) суму виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними в розмірі 4213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 97 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                    Зозуля Д. П.

Постанова складена в повному обсязі 11.03.11р.