Постанова

від 08.02.2011 по справі 16/54

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 лютого 2011 р.                                                                                    

№ 16/54  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      

Демидової А.М.,

суддів:

Воліка І.М.,

Коваленко С.С.,          

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ" (відповідач-2)

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р.

(залишено без змін рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2010 р.)

у справі

№ 16/54 господарського суду Полтавської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в

м. Полтава"

до

1. Приватного підприємства "Селком"

(відповідач-1);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ" (відповідач-2);

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп" (відповідач-3)

про

стягнення 2 679 951,17 грн.

за участю представників:

від позивача

Яцук С.В.

від відповідача-1

не з'явився

від відповідача-2

не з'явився

від відповідача-3

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі –ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Полтава" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом, у якому просило суд: стягнути солідарно з Приватного підприємства "Селком" (далі –ПП "Селком") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ" (далі - ТОВ "Торговий дім ГРЛ") заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії в сумі 2 679 951,17 грн.; в рахунок погашення заборгованості ПП "Селком" в сумі 2 679 951,17 грн. за вказаним договором звернути стягнення на заставлене майно заставодавця-майнового поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп" (далі - ТОВ "Завод газорозрядних ламп") по договору застави № 54-з від 22.12.2009 р., а саме: на виробниче обладнання - стенд випробування ламп ДНАТ, ДРЛ, ДРІТ, ДРІЕ потужністю 1 000 Вт на термін горіння, заставною вартістю          381 300,00 грн., що належить на праві власності ТОВ "Завод газорозрядних ламп" та знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, корпус № 2 ВТК - відділ технічного контролю          ТОВ "ЗГРЛ".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем-1.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.07.2010 р. у справі № 16/54 (суддя Тимощенко О.М.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. (колегія суддів у складі: Мазур Л.М. –головуючого, Разіної Т.І., Чорногуза М.Г.), позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ПП "Селком"  та ТОВ "Торговий дім ГРЛ" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення  ПАТ Промінвестбанк в м. Полтава" заборгованість по кредитному договору  в сумі                       2 554 501,17 грн., в т.ч.: 2 490 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 64 457,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 26,48 грн. пені  за несвоєчасне погашення кредиту, 16,87 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 25 500,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в рахунок погашення вказаної заборгованості звернуто стягнення на заставлене майно ТОВ "Завод газорозрядних ламп" по договору застави № 54-з від 22.12.2009 р., а саме: на виробниче обладнання - стенд випробування ламп ДНАТ, ДРЛ, ДРІТ, ДРІЕ потужністю 1 000 Вт на термін горіння, заставною вартістю 381 300,00 грн., що належить на праві власності ТОВ "Завод газорозрядних ламп" та знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, корпус № 2 ВТК - відділ технічного контролю ТОВ "ЗГРЛ"; в іншій частині позову провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 01.07.2010 р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р.,      ТОВ "Торговий дім ГРЛ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Полтава".

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті зазначених рішення та постанови судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Оскаржувачем заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2010 р. до розгляду касаційної скарги по суті.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Коваленко С.С., Кролевець О.А. прийнято касаційну скаргу    ТОВ "Торговий дім ГРЛ" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 08.02.2011 р. Зазначеною ухвалою зупинено виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2010 р. до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.02.2011 р. № 03.07-05/82 для розгляду справи № 16/54 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді Волік І.М., Коваленко С.С.

08.02.2011 р., до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшло клопотання ТОВ "Торговий дім ГРЛ" про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача-2 на лікарняному.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду касаційної скарги, заслухавши думку представника позивача, дійшла до висновку, що вказане клопотання є необґрунтованим, оскільки до нього не додано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, а тому не підлягає задоволенню.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.10.2007 р. між позивачем (Банк) та відповідачем-1 (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 64-КР (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого (з урахуванням договору про внесення змін № 26-КР від 02.04.2008 р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 64-КР від 08.10.2007 р.) Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати                     2 500 000,00 грн., а Позичальник –повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором, згідно з визначеним сторонами у цьому договорі графіком (п. 2.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.2, 3.2, З.4, 4.2.1, 4.2.2 Кредитного договору (із змінами та доповненнями до нього) Позичальник зобов'язався сплачувати проценти в розмірі 28% річних, комісію за обслуговування кредитної лінії в сумі 2 112,52 грн. щомісячно, починаючи з грудня 2009 року, а у випадку порушення ним строків повернення сум кредиту відповідно до графіку - сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 33% річних.

У забезпечення виконання зобов'язань ПП "Селком" за Кредитним договором між позивачем (Кредитор) та відповідачем-2 (Поручитель) було укладено договір поруки № 17-П від    22.12.2009 р. (далі –Договір поруки), згідно з умовами п. 2.1 якого Поручитель у випадку невиконання та/або прострочення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором зобов'язався виконати зобов'язання по сплаті Кредитору заборгованості за наданим кредитом, процентів, нарахованих за користування кредитом, комісії за обслуговування кредитної лінії, неустойки, збитків завданих Кредиторові.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ПП "Селком" за Кредитним договором між позивачем (Заставодержателем) та відповідачем-3 (Заставодавцем - майновим поручителем) було укладено договір застави № 54-з від 22.12.2009 р. (далі –Договір застави), згідно з п. 1.1 якого цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору.

Умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 Договору застави сторони погодили, що предметом застави є виробниче обладнання - стенд випробування ламп ДНАТ, ДРЛ, ДРІТ, ДРІЕ потужністю 1 000 Вт на термін горіння, заставною вартістю 381 300,00 грн., що належить на праві власності відповідачу-3.

Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, Позичальник взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, встановлені п.п. 2.1, 2.2, З.2, З.4, 4.2.1, 4.2.2 Кредитного договору щодо сплати сум кредиту згідно з графіком за лютий-березень 2010 року, сплати процентів та комісії не виконав, внаслідок чого за ним утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 07.04.2010 р. склала 628 078,50 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом –450 000,00 грн.; проценти за користування кредитом за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. –171 740,94 грн.; комісія за обслуговування кредитної лінії за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. –6 337,56 грн.

Крім того, згідно з п. 5.З Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом  Боржник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі 0,1% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з     п. 3.2 Кредитного договору.

На підставі п. 5.3 Кредитного договору позивачем  нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.03.2010 р. по 06.04.2010 р. у сумі  26,48   грн., за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.02.2010 р. по 06.04.2010 р. у сумі 16,87 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 4.З.4 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника (достроково, тобто незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або комісії, та/або суму неустойки, передбачених Кредитним договором у випадках, коли: Боржник не виконав в строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів, та/або сплаті плати за кредит, та/або комісії, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених Кредитним договором, в тому числі у випадку виникнення простроченої заборгованості по кредитних зобов'язаннях більше           104,00 тис. грн. При цьому, Банк письмово повідомляє Позичальника про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит по Кредитному договору не менше, ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Позивачем направлялися  відповідачам  повідомлення про порушення зобов'язань за Кредитним договором з попередженням про вчинення правових дій з примусового стягнення заборгованості та вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором з попередженням про вчинення правових дій з примусового стягнення заборгованості, однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на 07.04.2010 р. відповідачем-1 зобов'язання за Кредитним договором не було виконано, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач листом повідомив суд про те, що після порушення провадження у даній справі  відповідачем-1 було частково погашено заборгованість по процентах за період з січня 2010 року по березень (частково) 2010 року та заборгованість по комісійній винагороді за період січень-березень 2010 року, у зв'язку з чим станом на 01.07.2010 р. залишок заборгованості склав 2 554 501,17 грн., в  т.ч.: 2 490 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 64 457,82 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 26,48 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 16,87 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.   

Згідно  з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

        Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

        За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

         Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  

Як встановив апеляційний господарський суд, згідно з п. 2.2 Договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання Позичальником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого  майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено  договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 5.1 розділу 5 Договору застави Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію у випадку повного або часткового неповернення у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту та/або несплаті або частковій несплаті сум процентів за користування кредитом, сум комісійної винагороди та/або при несплаті неустойки, що передбачені Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.          

Враховуючи обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції вважає підставним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 2 554 501,17 грн. та припинення провадження у справі в частині стягнення 125 450,00 грн. заборгованості на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом щодо безпідставності доводів відповідача-2 та відповідача-3 відносно неправомірності розгляду судом першої інстанції справи за відсутності представників відповідача-2 та відповідача-3, з огляду на таке. Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 20.05.2010 р., задовольняючи клопотання відповідача-2 та відповідача-3 про перенесення розгляду справи, а також у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-1, відклав розгляд справи на 01.07.2010 р. Відповідач-3 01.07.2010 р. звернувся до суду з клопотанням про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні. Відповідач-2 не скористався наданим йому процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні місцевого господарського суду, про причини неявки не повідомив. Враховуючи викладене, а також те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількість представників, які можуть представляти інтереси юридичної особи у суді, колегією суддів касаційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що з 23.04.2010 р. (дата порушення провадження у справі) до 01.07.2010 р. (дата прийняття рішення у справі) відповідачі мали достатньо часу для оформлення повноважень представника та підготовки витребуваних судом документів і обґрунтованих заперечень на позов, а отже суд першої інстанції правомірно, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній документами.  

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задоволено позов частково. У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

  Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2010 р. у справі № 16/54 залишити без змін.   

Головуючий суддя                                                                                  А.М. Демидова

Судді                                                                                                 І.М. Волік

                                                                                                                   С.С. Коваленко