Постанова

від 23.02.2011 по справі 6/374

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 лютого 2011 р.                                                                                    

№ 6/374  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Мирошниченка С.В.

суддів

Барицької Т.Л.

Губенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"

на рішення

від

та на постанову

від

господарського суду міста Києва

13.09.2010

Київського апеляційного господарського суду

22.11.2010

у справі

господарського суду

№ 6/374

міста Києва

за позовом

Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"

до

1. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

2.Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

про

зобов'язання виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача

Яновицький Є.О.;

- відповідачів

1.Лиштва Ю.В.;

2.Олексюк Я.Я.;

ВСТАНОВИВ:

02.07.2010 Закрите акціонерне товариство "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про зобов'язання виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2010 у справі № 6/374 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 (колегія суддів у складі: Григорович О.М. –головуючий суддя, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Закрите акціонерне товариство "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 у справі № 6/374, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України надали відзиви на касаційну скаргу, в яких з нею не погоджуються та просять касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 у справі № 6/374 залишити без змін.  

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із  ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі; у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів; нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Відповідно до статей 40, 41 Закону України "Про заставу" предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо; при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності; договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються: 1) відомості про обтяжувача та боржника: для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача; 3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації; 4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження. Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер. Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

Статтею 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили; публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження; відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення; обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу; уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову. Вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами статей 11, 202, 525, 627, 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, статей 174, 180, 193 ГК України, статей 13, 40, 41 Закону України "Про заставу", статей 41, 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, беручи до уваги умови договору застави № PL 08-138/28-2 від 29.02.2008 разом з додатками до нього (який у встановленому порядку недійсним не визнавався), дійшли обґрунтованого висновку, що Закрите акціонерне товариство "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" не підтвердило відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України наявність підстав для зобов'язання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про поточну заставу рухомого майна від 06.03.2008 за договором застави № PL 08-138/28-2 від 29.02.2008 та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 у справі № 6/374 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                          С.В. МИРОШНИЧЕНКО

Судді                                                                          Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                         Н.М. ГУБЕНКО