Рішення

від 15.03.2011 по справі 5005/1664/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/1664/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.11р.

Справа № 5005/1664/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивалл", смт. Коцюбинське, Київська обл.     

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Прім",  м.Підгороднє, Дніпропетровська обл. 

про стягнення 45 440,65 грн.

Суддя  Петренко Н.Е.

Представники:

   від позивача: Сорокопуд О.П., представник за довіреністю № б/н від 12.02.10р.

   від відповідача: не з'явився   

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИВАЛ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 45 440,65 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 44 124,36 грн. - заборгованість за поставлений товар, 866,14  грн. - пеня, 282,53 грн. - інфляційні витрати, 167,62 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за  договором поставки № ВП-30830 від 15.12.2009 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

15.03.11р. у судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

15.03.11р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи:  розрахунок пені та 3 % річних, довідку банку про зміну банківських реквізитів, платіжне доручення про сплату держмита та копія статуту, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача, в судовому засіданні 15.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд,                                                       

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ВП-30830 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені даним договором, згідно замовлення відповідача, яке є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 к даному договору "Додаткові умови", який є невід'ємною частиною Договору.

Асортимент та ціна товару узгоджується у специфікації до Договору. Специфікація затверджується сторонами в установчій формі та являється невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. Договору).

Ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності до чинного законодавства України, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), які звільняються від сплати податку на додану вартість відповідно діючому законодавству України (п. 2.6.  Договору).

Відповідно до п. 2.7. Договору ціна на товар включає в себе вартість поставки товару позивачем.

Загальна сума Договору складає суму товару, отриманого по всім накладним (п. 7.1. Договору).

Відповідач проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк,  встановлений сторонами в п. 6 додатку № 4 к даному Договору "Додаткові умови" (п. 7.2. Договору).

Згідно п. 6 додатку № 4 к даному Договору "Додаткові умови" розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено товар в повному обсязі, згідно замовлень відповідача, що підтверджують  видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи, але оплата за поставлений товар з боку відповідача була проведена частково.

   З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 32 від 22.11.2010 року про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 44 279,54 грн.

        Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.  

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар в передбачені договором строки в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на 17.01.11р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 44 124,36 грн.

Відповідно до п. 8.9. Договору у випадку прострочення оплати товару позивач стягує з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

Позивачем відповідно до п. 8.9. Договору  була нарахована пеня  у розмірі 866,14 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі  282,53 грн. та 3% річних у розмірі 167,62 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 44 124,36 грн., пеня у розмірі 866,14 грн., інфляційні витрати у розмірі  282,53 грн., 3 % річних у розмірі 167,62 грн., всього 45 440,65 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар  у розмірі  44 124,36  грн., пені у розмірі 866,14  грн., інфляційних  витрат у розмірі 282,53 грн. та 3% річних у розмірі 167,62 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).   

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.    

      Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 44 124,36 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

          Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

       Частиною 6 ст. 231  Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232  Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.9. Договору у випадку прострочення оплати товару позивач стягує з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до вимог чинного законодавства та п. 8.9 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 866,14 грн., розрахунок якої  перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 866,14 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

       Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 282,53 грн. та 3% річних у розмірі 167,62 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 282,53 грн. та 3% річних у розмірі 167,62 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612,  625, 692 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 1, 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”,  ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                           ВСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" (52000, Дніпропетровська область, м. Підгороднє, вул. Пушкіна, буд. 6, ЄДРПОУ 33669196, р/р 26001315077901 в ФАБ "Південний", МФО 306458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивалл" (юридична адреса: 08298,  Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд.14; фактична адреса: м. Боярка, вул. Хрещатик, буд. 15; ЄДРПОУ 20574967, р/р 26005000022734, р/р 26006000022733 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023)  заборгованість за поставлений товар у  розмірі 44 124,36 грн. (сорок чотири тисячі сто двадцять чотири грн. 36 коп.), пеню у розмірі 866,14 грн. (вісімсот шістдесят шість грн. 14 коп.), 3 % річних у розмірі 167,62 грн. (сто шістдесят сім грн. 62 коп.), інфляційні витрати у розмірі 282,53 грн. (двісті вісімдесят дві грн. 53 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 454,41 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 41 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 15.03.11р.