Рішення

від 09.03.2011 по справі 5013/206/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/206/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "09" березня 2011 р.Справа № 5013/206/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/206/11

за позовом: Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву, м. Кіровоград  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТВАРДІЦА",  м. Кіровоград,     

про стягнення 8969,80 грн.

Представники:

від позивача - Матковська Олена Сергіївна, довіреність від 16.12.2010 № 04/958;

від відповідача - участі не брали.

Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву звернулось до господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю "ТВАРДІЦА" заборгованості в сумі 8969,80 грн у зв'язку з непроведенням відповідачем у повному обсязі розрахунку за поставлене згідно договору купівлі-продажу від 13.05.2010 № 18/67 насіння ячменю.

Представник позивача в судовому засіданні 09.03.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання по справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01882624 від 25.02.2011 та № 01882608 від 22.02.2011.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подати ним до суду витребувані документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/206/11 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд

                                                          ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТВАРДІЦА"  (Покупець) 13.05.2010 укладено договір № 18/67 (далі - Договір), згідно розділу 1, пункту 2.1, розділу 4 якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити ячмінь у кількості           14,320 тонн (Товар) вартістю 987,40 грн за одиницю  на загальну суму 14139,58 грн.

Поставка Товару, згідно розділу 5 Договору, здійснюється на умовах Франко-склад ДП Продавця (пункт 5.1); перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару (пункт 5.3).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця до 31.05.2010.

Термін дії Договору - з моменту підписання до 31.05.2010 (пункт 7.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Продавцем поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 14139,58 грн, що засвідчено видатковою накладною від 13.05.2010 № 000101, а також довіреністю від 13.05.2010 № 0012 та товарно-транспортною накладною від 13.05.2010 № 000008.

Таким чином, з урахуванням п. 6.1 Договору, відповідач за отриманий Товар повинен був розрахуватись до 31.05.2010.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманої Продукції  виконано частково, а саме погашено заборгованість 30.11.2010 в сумі 5000,00 грн та 03.02.2011 в сумі 2000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками та складеним позивачем  розрахунком заборгованості відповідача.

Згідно акта звірки розрахунків станом на 23.09.2010, відповідачем підтверджено наявність заборгованості в сумі 14139,58 грн.

З урахуванням проведених оплат, заборгованість відповідача станом на день звернення до суду  склала 7139,58 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 18.11.2010 за вих. № 04/1145 з пропозицією добровільного погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом враховано положення  статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, доказів погашення заборгованості не надано, господарський суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТВАРДІЦА" основної заборгованості в сумі 7139,58 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підлягають стягненню з відповідача заявлені позивачем також 3 % річних та інфляційні нарахування, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованих розрахунків позивача розмір 3 % річних за період з 01.06.2010 по 31.01.2011 становить 258,84 грн (а.с. 22) та інфляційних нарахувань за період з  червня      2010 року  по січень 2011 року становить 857,36 грн (а.с. 23).

Позивачем також заявлено до стягнення пеню за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 в сумі 714,02 грн (а.с. 21).

В силу статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610-612  ЦК України).

Господарським судом враховано, що сторонами у пункті 8.1 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує продавцю 0,5 відсотка за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного  або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення  виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вказаних норм права, нарахування пені повинно припинитись 01.12.2010.

Позивачем визначено період нарахування пені - з 01.07.2010 по 31.12.2010.

Таким чином,  за розрахунком суду, розмір пені за період з 01.07.2010 по 01.12.2010 складає 949,11 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме в сумі 714,02 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                               ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТВАРДІЦА" (25015,                   м. Кіровоград, вул. Полтавська, 24, корп. 1, кв. 153, р/р 26002060213519 в КП КБ "Приватбанк" в м. Кіровограді, МФО 323583, ідентифікаційний код 34249173) на користь Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву (25014, м. Кіровоград, проспект Інженерів, 2, р/р 260074873 в ВАТ Райффайзен Банк Аваль в м. Кіровограді, МФО 323538, ідентифікаційний код 00951862) заборгованість в сумі 7139,58 грн, 714,02 грн пені,         857,36 грн збитків від інфляції та 258,84 грн 3% річних, а також судові витрати на державне мито в сумі 102,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі    236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                                      В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 10.03.2011.