Рішення

від 10.03.2011 по справі 5013/225/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/225/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "10" березня 2011 р.Справа № 5013/225/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/225/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Національна перевага",              м. Вінниця  

до відповідача: приватного підприємства "Агроконтакт", м. Кіровоград,     

про стягнення 4153450,24 грн,  

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Сидоров Петро Віталійович, довіреність від 03.03.2011,

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна перевага" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з  приватного підприємства "Агроконтакт" 4348572,56 грн, з яких: 3567957,94 грн основної заборгованості, 343670,85 грн пені, 14123,46 грн 3% річних, 356795,79 грн штрафу, 66024,51 грн збитків від інфляції, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані непроведенням відповідачем оплати за договором від 07.09.2010 № 2431-2100805374.

Відповідач надав відзив на позов (вх. № 02-15/6369/11 від 09.03.2011), за змістом якого  підтвердив наявність заборгованості за вищевказаним договором у сумі  3595025,94 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань просить відмовити.

Позивач 10.03.2011 до початку вирішення спору по суті в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву  про уточнення позовних вимог, за змістом якої просить суд стягнути з відповідача 4153450,24 грн, з яких:          3595025,94 грн основної заборгованості, 107530,25 грн пені, 21506,05 грн 3% річних, 359502,59 грн штрафу, 69885,40 грн збитків від інфляції, а також судових витрат.

Позивачем також надано докази направлення  вказаної заяви на адресу відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги  з урахуванням заяви про їх уточнення у повному обсязі.

Відповідач не направив для участі у судовому засіданні уповноваженого представника, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.03.2011 № 01884503 та направленим на адресу суду відзивом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/225/11 в судовому засіданні 10.03.2011 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 10.03.2011 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна перевага" (Покупець) та приватним підприємством "Агроконтакт" (Постачальник) укладено договори по поставці товару, а саме від 20.01.2010 № 2431-210012147 по поставці соняшника у кількості 500 тонн на загальну суму 1540000,00 грн  (а.с. 11) та від 17.02.2010 № 2431-2100218176 по поставці соняшника у кількості 1000 тонн  на загальну суму 3050000,00 грн (а.с. 12).

Матеріалами справи підтверджено належне виконання сторонами зобов'язань за вказаними договорами, що підтверджується видатковими накладними від 21.01.2010            № АК-0000001 на суму 1540000,00 грн (а.с. 14), від 18.02.2010 № АК-0000002 на суму       3050000,00 грн (а.с. 16), платіжними дорученнями від 25.01.2010 № 65 на суму 1000000,00 грн, від 29.01.2010 № 85 на суму 540000,00 грн, від 19.02.2010 № 273 на суму 300000,00 грн та № 274 на суму 300000,00 грн, від 22.02.2010  № 281 на суму  200000,00 грн та № 1153 на суму 300000,00 грн, від 23.02.2010 № 311 на суму 300000,00 грн, від 24.12.2010 № 319 на суму 300000,00 грн, від 25.02.2010 № 333 на суму 1350000,00 грн (а.с. 15, 17 - 20).

07.09.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна перевага" (Покупець) та приватним підприємством "Агроконтакт" (Постачальник) укладено договір     № 2431-2100805374 (далі - договір від 07.09.2010, а.с. 13), згідно пункту 1.2 якого сторони домовились вчинити часткове повернення товару по договорам від 20.01.2010 № 2431-210012147 по поставці соняшника у кількості 500 тонн на загальну суму 1540000,00 грн (Договір 1) та від 17.02.2010 № 2431-2100218176 по поставці соняшника у кількості 1000 тонн на загальну суму 3050000,00 грн (Договір 2).

Згідно пункту 1.2.1 договору від 07.09.2010 зі сторони Покупця (товариства з обмеженою відповідальністю "Національна перевага") виник обов'язок повернути насіння соняшника: 168,168 тонн за ціною 3080,00 грн/т на суму 517957,94 грн за Договором 1 та 1000,00 тонн за ціною 3050,00 грн/т на суму 3050000,00 грн за Договором 2.

Відповідно до пункту 1.2.2 договору від 07.09.2010 зі сторони Постачальника  (приватного підприємства "Агроконтакт") виник обов'язок повернути грошові кошти за товар в кількості 168,168 тонн за ціною 3080,00 грн/т в сумі 517957,94 грн за Договором 1 та за товар в кількості 1000,00 тонн за ціною 3050,00 грн/т в сумі 3050000,00 грн за Договором 2.

Право власності на товар, згідно пункту 2.2 договору від 07.09.2010, виникає з моменту передачі товару відповідно до накладної на товар.

Крім того, пунктом 1.3 договору від 07.09.2010 сторони домовились надавати один одному послуги, пов'язані із збиранням, відвантаженням та переміщенням сільськогосподарської продукції. Надання Послуг підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт (надання послуг).

У пункті 3.1 договору від 07.09.2010 зазначено, що повернення грошових коштів проводиться Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3(трьох) днів з моменту переходу права власності на відповідну партію товару, до Покупця.

Як зазначено представником позивача і з чим погоджується господарський суд, що в даному пункті договору від 07.09.2010 допущена описка, так як виходячи з вимог пункту  1.2.2 договору від 07.09.2010, обов'язок щодо повернення коштів покладено саме на приватне підприємство "Агроконтакт", яке згідно преамбули  договору іменується  "Постачальник".

Тому, відповідно  повернення грошових коштів повинно проводитись Постачальником  на розрахунковий рахунок Покупця протягом 3 (трьох) днів з моменту переходу права власності на відповідну партію товару, до Постачальника.

У пункті 3.2 договору від 07.09.2010 зазначено, що оплата послуг визначених в п. 1.3 даного договору проводиться протягом 3 (трьох) днів з моменту оформлення актів виконаних робіт (наданих послуг) за них.

Договір від 07.09.2010,  відповідно до пункту 7.2, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання  сторонами своїх зобов'язань.  Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.  

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами Договір є змішаним, так як ним врегульовано відносини сторін з поставки та надання послуг.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором про надання послуг передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Господарським судом враховано положення  статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем зобов'язань за договором від 07.09.2010.

Так, на підставі накладних від 22.12.2010 №№ НП-0000006 та НП-0000007 та довіреності від 20.12.2010 № 71 приватним підприємством "Агроконтакт" одержано насіння соняшника в кількості 168,168 тонн на суму 517957,94 грн та в кількості 1000,00 тонн на суму 3050000,00 грн відповідно (а.с. 21 - 23).

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.09.2010 № 0000004 підтверджує надання послуг  по збиранню ріпаку з площі 67 га на загальну суму 27068,00 грн (а.с. 24).

Даний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідач повинен був розрахуватись, відповідно до умов договору від 07.09.2010 в частині повернення коштів до 25.12.2010 включно, в частині наданих послуг, пов'язаних із збиранням сільськогосподарської продукції до 12.09.2010 включно.

Відповідач не надав доказів проведення розрахунку з позивачем.

Наявність заборгованості в сумі 3595025,94 грн підтверджується відповідачем  у наданому відзиві на позовну заяву та в акті звірки  розрахунків станом на 01.03.2011.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги  в частині стягнення основної заборгованості в сумі  3595025,94 грн,  не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, доказів погашення заборгованості не надано, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Національна перевага" про стягнення з приватного підприємства "Агроконтакт" основної заборгованості в сумі  3595025,94 грн  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з непроведенням відповідачем оплат, позивачем також заявлено до стягнення 107530,25 грн пені, 21506,05 грн 3% річних, 359502,59 грн штрафу, 69885,40 грн збитків від інфляції (а.с. 44).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно правил статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд враховує, що пунктом 5.2 договору від 07.09.2010 передбачена відповідальність Постачальника, а саме: - за порушення термінів повернення коштів за товар, або оплати послуг згідно п. 1.3, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочки від суми неповернутих грошових коштів; - якщо термін прострочки перевищує 3 календарні дні, крім пені, сплачується штраф у розмірі 10% від суми неповернутих/сплачених коштів.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері  господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій  сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у  договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що  законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Аналогічну правову позицію стосовно одночасного стягнення пені та штрафу викладено в постановах Вищого господарського суду України № 14/57 від 22.06.2010, № 3/82 від 06.07.2010, № 27/08-10 від 13.07.2010.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення  в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу  у розмірі 359502,59 грн, що становить 10 % від суми боргу - 3595025,94 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним своїх зобов'язань за договором  від 07.09.2010, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну погашення заборгованості за отриманий товар та надані послуги, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення, ненадання доказів того, що  розмір штрафу значно перевищує розмір збитків позивача, а також фактичне перебування у  власності та розпорядженні відповідача і насіння соняшника і грошових коштів, а також без повідомлення причин нез'явлення в судове засідання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені в сумі 107530,25 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Поряд з тим, позивачем у наданому розрахунку визначено період нарахування пені, а також 3 % річних та інфляційних на суму заборгованості 27068,00 грн - з 12.09.2010 по 07.03.2011, на суму заборгованості 3567957,94 грн (517957,94 грн + 3050000,00 грн) з 25.12.2010 по 07.03.2011.

При цьому, господарський суд враховує, що право на нарахування  пені, збитків від інфляції та 3 % річних виникло у позивача відповідно з 13.09.2010 та 26.12.2010, оскільки 12.09.2010 та 25.12.2010 були останніми днями терміну, протягом якого відповідач повинен був виконати свої зобов'язання за договором від 07.09.2009 та відповідно до  статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За розрахунком суду розмір пені складає 111114,59 грн, тому  вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється в межах заявлених позовних вимог, а саме в сумі    107530,25 грн.

Підлягають задоволенню також заявлені до стягнення 3 % річних в сумі  21506,05 грн (визначений позивачем період на розрахунок не вплинув) та збитки від інфляції в сумі 69885,40 грн.

У відповідності до вимог  статті 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд  приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116, 117  Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Агроконтакт" (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 54, кв. 1,  ідентифікаційний код 23695476, р/р 260020155239 в Укрексімбанк         м. Кіровограда, МФО 323389) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Національна перевага" (21034, м. Вінниця, вул. Немирівське шоссе, 26, ідентифікаційний код 33302432, п/р 26004000214969 в ВФ "Укрексімбанк" м. Вінниця, МФО 302429) - 3595025,94 грн основної заборгованості, 107530,25 грн пені,  21506,05 грн  3% річних, 359502,59 грн штрафу, 69885,40 грн збитків від інфляції, а також 25500,00 грн державного мита та 236,00 грн вартості витрат по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                                      В.Г.Кабакова

Повне рішення  складено 14.03.2010.