Рішення

від 16.03.2011 по справі 5020-128/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-128/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 березня 2011 року справа № 5020-128/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020/128/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної фірми «Коно»

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми  “Арис-Крим”

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 48 735,39 грн,

за участю представників:

позивача –не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Суть спору:

31.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної фірми «Коно»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми  “Арис-Крим” про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 48 735,39 грн, яка складається з суми основного боргу –33 680,30 грн, пені –15 055,09 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.02.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

09.03.2011 від позивача надійшла заява про «уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову»(вх. №2348/11), відповідно до якої позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму основного боргу –33680,30 грн та пеню в розмірі 1293,46 грн, а всього 34 973,76 грн (арк.с.75-76).

У судове засідання сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, до початку судового зсідання від позивача надійшла телефонограма про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав у повному обсягу  (арк.с. 80-81).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,

в с т а н о в и в:

15.10.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної фірми «Коно»(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми  “Арис-Крим” (Покупець) був укладений договір поставки №22-п/2008 (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити товар в асортименті згідно накладних, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар  (арк.с.8-10). Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2008.

У пункті 3.1 Договору сторони встановили, що платежі за проданий товар будуть проводитись Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну поставку на протязі 50 банківських днів, з моменту отримання Товару та всіх необхідних товарно - супровідних документів.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 107167,54 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-135 від 22.10.2008 на суму 104 363,58 грн, №РН-258кпр від 17.11.2008 на суму 2 803,96 грн, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін (арк.с.12, 14). В якості доказів поставки відповідачу товару за Договором позивачем подано також видаткові накладні №РН-206кпр та №РН-122 від 23.09.2008 на суму 355,68 грн та 69573,76 грн відповідно, але суд не бере їх до уваги оскільки поставки за цими накладними здійснені 23.09.2008,  тобто до укладення Договору між сторонами, та не обґрунтовані позивачем у позовної заяві (арк.с. 11, 13).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та оплатив товар несвоєчасно та частково на суму 73 487,24 грн, що підтверджується виписками банку (арк.с. 15-31), у зв'язку з чим за ним станом на час вирішення спору у суді склалась заборгованість у розмірі 33 680,30 грн, не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків (арк.с.95).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей                                   525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язався здійснити повну оплату Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну поставку на протязі 50 банківських днів, з моменту отримання Товару та всіх необхідних товарно - супровідних документів.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду доказів оплати у повному обсязі отриманого товару, але подав суду відзив на позов, в якому визнав суму основного боргу у повному обсязі у сумі 33 680,30 грн та підписаний акт звірення взаєморозрахунків станом на  14.02.2011 (арк.с.80-81, 95).

Враховуючи те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 33 680,30 грн.

Поряд з основною сумою заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 293,46 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 3.3 Договору за порушення обов'язків по оплаті товару Покупець повинен сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

09.03.2011 від позивача надійшла заява, відповідно до якої він здійснив розрахунок суми пені згідно з вимогами вищезазначеного законодавства та заявив до стягнення  пеню у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (арк.с. 75).

Проте, позивач здійснив розрахунок пені (арк.с. 98) у порушення вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, яка встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено наступний розрахунок суми пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

за накладної №РН-135 від 22.10.2008:

54476.3401.01.2009 - 27.01.20092712.0000 %0.066 %*967.14

48376.3428.01.2009 - 30.01.2009312.0000 %0.066 %*95.43

45376.3401.02.2009 - 11.02.20091112.0000 %0.066 %*328.20

43376.3412.02.2009 - 17.02.2009612.0000 %0.066 %*171,13

36376.3418.02.2009 - 27.02.20091012.0000 %0.066 %*239.19

30876.3428.02.2009 - 14.06.200910712.0000 %0.066 %*2172.34

30876.3415.06.2009 - 01.07.20091711.0000 %0.060 %*316.38

за накладної №РН-258кпр від 17.11.2008:

2803.9629.01.2009 - 14.06.200913712.0000 %0.066 %*252,90

2803.9615.06.2009 - 29.07.20094511.0000 %0.060 %*76.05

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду складає 4 618,45 грн.

Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Крім того, стягнення неустойки (штрафу, пені), обмежено терміном в один рік (частина друга статті 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки клопотання заінтересованої сторони про вихід суду за межі позовних вимог та застосування позовної давності не надходило, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 293,46 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 267, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 691-692, 712 Цивільного кодексу України, статтями  193, 230-232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити  повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми  “Арис-Крим” (99029, місто Севастополь, вулиця Шабаліна, 19-Б; ідентифікаційний код 24870148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційної фірми «Коно»(80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Паркова, 2 кв. 17, ідентифікаційний код 13818328, п/р №26001053814399 в ЗГРУ Приват-Банк м. Львова, МФО 325321) заборгованість за договором поставки №22-п/2008 від 15.10.2008 у розмірі 34 973,76 грн, у тому числі основної борг - 33680,30 грн, пеня - 1293,46 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 349,74 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.  

   Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                 підпис                                           І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 21.03.2011.