Рішення

від 16.03.2011 по справі 2/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2011 р.           Справа № 2/92.

За позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” в особі Вижницького району електричних мереж

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Світанок”, с. Коритне Вижницького району

про стягнення 17543,63 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача –Пелипко С.П., дов. № 209 від 01.02.2011 р.

Відповідача –Головач  Д.М., директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 17543,63 грн. по оплаті за реактивну електроенергію.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач на підставі укладеного з позивачем договору № 0039 від 20.08.2007 р. користується електричною енергією і зобов'язаний своєчасно проводити оплату за використану електроенергію, однак має заборгованість за реактивну електроенергію за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. у сумі 17543,63 грн.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що договір, на який посилається позивач, і додаток № 5 до нього “Оплата адресного економічного стимулу за  надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії” відповідач не підписував, позивач не надав належних доказів про споживання відповідачем реактивної електроенергії та наявності в останнього фізичних процесів передачі розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє втрати реактивної електроенергії, а також наявності у відповідача електромагнітно незбалансованих електроустановок.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.04.2010 р. позов задоволено в повному обсязі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 р. апеляційну скаргу СТОВ “Світанок” залишено без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 20.04.2010 р. - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2010 р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 20.04.2010 р., справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду. В порядку автоматичного розподілу судових справ справу № 2/92 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.  

Ухвалою від 30.12.2010 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на  26.01.2011 р., ухвалою від 25.02.2011 р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 11.03.2011 р. у зв'язку з наданням відповідачем додаткових письмових пояснень і доказів. У зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання 11.03.2011 р. розгляд справи відкладено в межах максимального строку вирішення спору на 16.03.2011 р.

У ході нового розгляду справи позивач надав письмові пояснення (т.с. 2, а.с. 2-3), у яких зазначив, що за даними щомісячних звітів про електроспоживання на об'єктах відповідача “Ферма” та “Цегельний завод” за 2007 рік середньомісячне споживання активної електроенергії перевищує 5000 кВт/год., що є підставою для нарахування реактивної електричної енергії та плати за її перетікання у відповідності до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, а зі своїми субспоживачами відповідач не уклав договори про спільне використання технологічних електричних мереж, тому немає підстав для здійснення розподілу технологічний втрат між відповідачем і його субспоживачами.

Відповідач також доповнив свої заперечення проти позову наступними доводами (т.с. 2, а.с. 96-102):

- відповідач уперше залучений до сплати перетікань реактивної електроенергії, тому  згідно Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії плата за перетікання йому мала нараховуватися з коефіцієнтом 0,5, а не 1, як в розрахунках позивача;

- у звітах про використання електроенергії відповідач вказував також показники споживання електроенергії його субспоживачами, які мали відніматися від споживання відповідача, однак позивач незаконно добавив останньому 5929 кВт спожитої електроенергії;

- відповідач є сільськогосподарським товариством і для розрахунку втрат електроенергії в мережах мав прийматися показник tg що дорівнює 0.6, а не 0.8, який застосовується до промислових підприємств і наведений в додатку до розрахунків відповідача, що призвело до зайвого нарахування по оплаті за реактивну електроенергію;

- позивач не проводив розподіл втрат реактивної електроенергії в силових трансформаторах між відповідачем і його субспоживачами, що суперечить п. 4.2.6 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії і також призвело до завищення втрат реактивної електроенергії, та, відповідно, плати за її перетікання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини між сторонами, суд встановив наступне.

20.08.2007 р. між позивачем (в особі Вижницького РЕМ) і відповідачем було укладено договір № 0039 про постачання електричної енергії (далі Договір), згідно якого позивач (постачальник) продає електричну енергію відповідачеві (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок, а відповідач сплачує йому вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Посилання відповідача, що на час виникнення спору між сторонами є чинним попередній договір № 39 від 28.10.2003 р., суд до уваги не бере з огляду на наявний в матеріалах справи належним чином підписаний та засвідчений печаткою товариства договір № 0039 від 20.08.2007 р.

Відповідно до Додатків №№ 3, 7, 7-1, 15 до Договору відповідач має 5 площадок, де установлені належні йому електроустановки (струмоприймачі) та визначено межі їх балансової належності: на площадках №№ 1 (тракторна бригада), 4 (ферма), 5 (пилорама) силові трансформатори віднесено до балансової належності Вижницького РЕМу, на площадках №№ 2 (цегельний завод1), 3 (цегельний завод2) –СТОВ “Світанок” (т.с. 1, а.с. 16, 25, 30, т.с. 2, а.с. 78).

Згідно з п. 2.3.5 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” (додаток № 8, т.с. 1, а.с. 20).

Як видно з цього додатку, точкою розрахункового обліку електроенергії є ЗТП-323, тобто в межах балансової відповідальності Вижницького РЕМ, відповідач приладів обліку споживання реактивної електроенергії у 2008 році не мав, отже, нарахування за перетікання реактивної електроенергії для нього має здійснюватися розрахунковим шляхом відповідно до п. 10 Додатку № 8.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за перетікання реактивної електроенергії в сумі 17543,63 грн. за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. на підставі даних про споживання активної електроенергії відповідно до щомісячних звітів відповідача про використану електроенергію за вказаний період та виставлених йому рахунків і додатків до рахунків з розшифровкою нарахування в т. ч. плати за реактивну електроенергію відповідно до Додатку № 8 до Договору (т.с. 2, а.с. 29-73, 74-76,77).

Згідно з п. 6.33 Правил користування електричною енергією в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за № 93/6381 (далі –Методика), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії (п. 6.34 ПКЕЕ).

Відповідно до п. 3.1 Методики  розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше. Площадками називаються територіально відокремлені (розташовані за різними адресами) об'єкти споживача (цехи, підрозділи тощо), які не мають внутрішніх електричних зв'язків між собою. Середньомісячне споживання визначається, як правило, за даними року, що передує розрахунку ЕЕРП (економічних еквівалентів реактивної потужності).

Як видно з наданого позивачем розрахунку електричної енергії, спожитої СГ ТОВ “Світанок” за 2007 рік (згідно звітів споживача) (т.с. 2, а.с. 4), сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 і більше кВт.год. мало місце на площадках відповідача № 4 “ферма” та № 3 “цегельний завод2”, відтак, нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії відповідачеві повинно здійснюватися за цими точками обліку.

З додатку № 15 до Договору видно, що по площадці № 4 “ферма” межа розподілу балансової належності визначена так, що силові трансформатори належать до зони відповідальності енергопостачальної організації, тобто позивача.

Згідно з п. 4.2.1 Методики втрати реактивної електроенергії в силових трансформаторах, розташованих між точкою розділу і місцем установки електролічильників, визначаються розрахунковим шляхом і відносяться на рахунок організації, на балансі якої є зазначені трансформатори.

Однак в судовому засіданні представник позивача пояснив, а представник відповідача визнав, що в дійсності силовий трансформатор на площадці № 4 “ферма” знаходиться в межах балансової належності відповідача, тому при вирішенні справи суд виходить з цієї фактично встановленої обставини, а не з помилково зазначеної межі балансової належності вказаного об'єкту згідно з Договором. Відтак, позивач правомірно здійснював відповідачеві нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії по площадці № 4 “ферма”.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У запереченнях проти позову відповідач посилається, зокрема, на те, що позивачем при підрахунку кількості спожитої активної електроенергії для визначення плати за перетікання реактивної електроенергії не враховано обсяги споживання субспоживачів, які одержують електроенергію через мережі відповідача.

Так, відповідно до п. 8.1.3 Договору споживач передає постачальнику дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачам у порядку, визначеному відповідно до розділу 5, а також звіт про використану субспоживачами електричну енергію.

Відповідач стверджує і це не заперечує позивач, що на площадці 4 “ферма” до лічильника відповідача під'єднано декілька споживачів, у тому числі сільрада, АТС, з/каса,  Курик Т., пошта.

Дослідженням звітів відповідача про використану електроенергію за 2008 рік та звітів його субспоживачів про використану електроенергію за це й же період, рахунків, які виставлялися відповідачеві для оплати в тому числі й за реактивну електроенергію, та додатків до цих рахунків, суд встановив, що позивач при визначенні відповідачеві плати за реактивну електроенергію враховував показники електричної енергії, спожитої його субспоживачами, згідно з поданими останніми звітами, і зменшував обсяг активної електроенергії відповідача на кількість електроенергії, спожитої субспоживачами, та визначав обсяги реактивної електроенергії з урахуванням зменшення обсягу активної електроенергії на обсяги споживання субспоживачів.

Проте слід зазначити, що таке зменшення у деяких випадках відбувалося не в поточному періоді, зокрема коригування обсягів спожитої активної електроенергії відповідача на обсяги електроенергії, спожитої субспоживачем  Куриком Т. у січні-квітні 2008 р., було проведено позивачем у квітні 2008 р., однак відразу на весь обсяг за вказаний період, а за результатами року всі коригування були проведені, що підтверджується рахунками і додатками до них.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у листопаді 2008 р. у зв'язку зі зміною потужності ТП відповідачеві було проведено перерахунок плати, нарахованої за реактивну електроенергію, на суму 3747,42 грн. у сторону зменшення та враховано оплату в сумі 965,76 грн. у вересні 2009 року та 14,60 грн. у квітні 2010 р., у результаті чого нарахована позивачем сума за реактивну електроенергії станом на день розгляду справи судом складає 16563,27 грн., що підтверджується сальдовими оборотами (т.с. 2, а.с. 74-77), які кореспондують зі звітами про використану електроенергію відповідача і його субспоживачів за 2008 рік та рахунками на оплату і додатками до них.

У зв'язку з викладеним суд не приймає доводи відповідача, що при визначенні йому в 2008 році обсягу спожитої активної електроенергії та подальшого розрахунку кількості реактивної електроенергії і договірних втрат електроенергії в електромережах позивач не враховував кількість електроенергії, спожитої субспоживачами відповідача.

Суд відхиляє також посилання відповідача на те, що позивачем під час розрахунку втрат електроенергії в мережах споживача по формулі WQф = WРф х tg множник “tg” застосовано в розмірі 0,8 як для промислових підприємств, тоді як згідно з Додатком № 9 до Договору такий показник для відповідача має становити 0,6 як для непромислового підприємства.

Відповідно до п. 4.1.1 Методики споживання реактивної електроенергії в точці, де відсутні прилади обліку, за розрахунковий період береться рівним споживанню активної електроенергії з урахуванням нормативного коефіцієнта потужності (tgцн), який дорівнює:

- для тягових підстанцій залізничного транспорту змінного струму - 1,0;

- для тягових підстанцій залізничного транспорту постійного струму, метрополітену і міського електротранспорту - 0,5;

- для інших споживачів - 0,8.

Додатком № 8 до Договору “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” передбачено застосування при визначенні розрахункових значень споживання реактивної електроенергії згідно з п. 4.1.1 Методики нормативного коефіцієнту потужності tgцн, який для відповідача складає 0,8, оскільки останній не відноситься до споживачів, передбачених в абз.абз. 3,4 зазначеного пункту Методики, і саме такий коефіцієнт застосовував позивач для розрахунку споживання реактивної електроенергії відповідачем, що видно з додатків до рахунків на оплату електроенергії.

Таким чином, як випливає з наведеного, позивач нараховував відповідачеві плату за реактивну електроенергію за даними звітів про використання електроенергії відповідача з урахуванням кількості споживання електроенергії субспоживачів останнього, застосовував правильний нормативний коефіцієнт потужності, врахував у кінцевій сумі заборгованості коригування платежів у сторону зменшення в листопаді 2008 р. у сумі 3747,42 грн. та часткову оплату в сумі 980,36 грн. у вересні 2009 р. та квітні 2010 р., після чого нарахована відповідачеві сума по оплаті за реактивну електроенергію за 2008 рік склала 16563,27 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався також на те, що плата за реактивну електроенергію мала визначатися для нього із застосуванням понижувального коефіцієнту згідно з п. 5.9 Методики, позивач же нараховував йому таку плату в повному обсязі.

Пунктом 5.9 Методики встановлено, що для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з пунктом 3.1, плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується з поступовою корекцією результату за формулою (3.1) протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію, з урахуванням коефіцієнта:

перший рік - 0,25; другий рік - 0,5; третій рік - 0,75; надалі - 1,0.

У судовому засіданні представники сторін пояснили, що відповідач уперше залучений до розрахунків по сплаті за споживання та генерацію реактивної електроенергії лише з 2008 року.

Таким чином, доводи відповідача, що плата за реактивну електроенергію мала нараховуватися йому з коефіцієнтом, що нижче 1, заслуговують на увагу, однак, як вбачається з додатків до рахунків за електроенергію, при визначенні плати за перетікання реактивної електроенергії позивачем всупереч п. 5.9 Методики понижувальний коефіцієнт не застосовувався, а використовувався коефіцієнт поступової корекції результату за реактивну ел. енергію, що дорівнює 1.

У справі встановлено і не заперечується позивачем, що відповідач у 2008 році уперше розпочав розрахунки за реактивну електроенергію, отже, відповідно до п. 5.9 Методики плата відповідачу за споживання та генерацію реактивної електроенергії мала бути нарахована за перший рік –2008 –із застосуванням коефіцієнта 0,25, тому заборгованість відповідача мала б скласти 4140,82 грн. (16563,27 грн. х 0,25).

Суд відхиляє доводи представника позивача, що три роки для застосування понижувальних коефіцієнтів по п. 5.9 визначаються від початку введення в дію Методики, і що дія цього пункту закінчилася у 2005 році, а також його посилання на лист Державної інспекції України з нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії від 20.06.2006 р. № 02/11-799 (т.с. 2 а.с. 169).

У зазначеному листі Державна інспекція з енергонагляду вважає, що оскільки Методика прийнята в 2002 році і передбачає трирічний термін корекції плати, то на даний час (2006 рік) під дію пункту 5.9 Методики жоден споживач не потрапляє і всі споживачі (крім населення) з сумарним середньомісячним споживанням активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт/год. та більше повинні повністю розраховуватися за перетікання реактивної електроенергії без врахування коефіцієнтів поступової корекції результатів розрахунку.

Однак таке тлумачення п. 5.9 Методики суперечить його дійсному змісту, а саме, що для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з пунктом 3.1, плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується з поступовою корекцією результату протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію, з урахуванням відповідних коефіцієнтів за перший, другий та третій роки.

У пункті 5.9 йдеться не про застосування коефіцієнтів поступової корекції розрахунків  з часу введення розрахунків за реактивну електроенергію взагалі (починаючи з введення в дію Методики), а про застосування таких коефіцієнтів саме для тих споживачів, які вперше залучаються до розрахунків за реактивну електроенергію, незалежно від часу, що сплив з дня введення в дію самої Методики.

Плата за реактивну електроенергію здійснювалася споживачами й раніше і визначалася згідно Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 14.11.1997 р. № 37.

Цією Методикою також передбачалося нарахування плати за споживання та генерацію реактивної електроенергії для непромислових споживачів з поступовою корекцією результату обрахунку за формулою (3.1) на протязі п'яти років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію шляхом домноження на передбачені коефіцієнти (0.1, 0.2, 0.3, 0.4, 0.8, пункт 5.3).

Слід зазначити, що роз'яснення Державної інспекції з енергонагляду в листі від 20.06.2006 р. № 02/11-799 суперечать її ж Роз'ясненням до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між передавальною організацією та її споживачами від 03.02.2003 р. (т.с. 1, а.с. 142-143).

Так, в останніх Державна інспекція з енергонагляду зазначає, що згідно чинної Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 17.01.2002 р. № 19, для споживачів, яким уперше задаються умови по компенсації реактивної потужності, плата нараховується з поступовою корекцією результатів протягом трьох років. У разі застосовування шкали до споживачів, з якими розрахунки проводилися згідно шкали Методики 1997 року, враховується попередній термін, наприклад, якщо для споживача йде другий розрахунковий рік, плата має виконуватися з коефіцієнтом 0,5 і т.д., причому початок дії шкали прив'язується не до дати введення відповідної Методики в дію, а до моменту надання споживачу додатків по КРП (компенсації реактивної потужності).

У справі встановлено, що відповідач не здійснював розрахунків за реактивну електроенергію відповідно до Методики 1997 р., а залучений до таких розрахунків уперше в 2008 році, тому згідно з Методикою 2002 р. на нього поширюється передбачений п. 5.9 цієї Методики коефіцієнт поступової корекції результатів розрахунку 0,25.

Відтак, враховуючи, що позивачем доведено обсяг реактивної електроенергії за 2008 рік, що підлягав оплаті з боку відповідача, повна вартість якої становить 16563,27 грн., однак ця вартість для відповідача підлягає коригуванню на коефіцієнт 0,25, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 4140,82 грн.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з сільськогосподарського товариства “Світанок” (с. Коритне Вижницького району Чернівецької області, р/р 26009926344821 в “Укрсоцбанку”, код ЄДРПОУ 30843729) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” в особі Вижницького району електричних мереж (м. Вижниця Чернівецької області, вул. Федьковича, 6, код ЄДРПОУ 00130760) 4140,82 грн. боргу за реактивну електроенергію, 41,41 грн. державного мита та 73,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 16.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу рішення підписане 17.03.2011 р.

Суддя                                                                           Ковальчук Т.І.