Постанова

від 24.02.2011 по справі 16/249-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/249-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2011 року                                    Справа №  16/249-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від позивача: Шульгат В.В. представник, довіреність №17/12-1ю від 17.12.2010р.;

від відповідача: Демченко М.А. представник, довіреність №б/н від 02.08.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства фірми “TV-ПЛЮС” на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 24.11.2010р. у справі №16/249-10

за позовом приватного підприємства фірми “TV-ПЛЮС”, м. Павлоград Дніпропетровської області

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 7 756 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 року  приватне підприємство фірма  “TV-ПЛЮС” (далі ПП фірма “TV-ПЛЮС”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” (далі ВАТ “Павлоградвугілля”) про стягнення 6 744, 96 грн. основного боргу, 735, 20 грн. інфляційних втрат, 276, 63 грн. 3% річних, 102, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2010р. у справі №16/249-10  (суддя Загинаймо Т.В.) в позові відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що строк оплати товару сторонами не встановлений; доказів спрямування вимоги в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача до звернення з позовом до господарського суду позивачем не надано; у відповідності з ст. 612 Цивільного кодексу України відповідач в даному випадку не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, внаслідок чого право позивача, відповідно, не може вважатися порушеним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2010р. по справі №16/249-10 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що умовне позначення на листі №3 від 28.04.2010р. (наявність в правому нижньому куті номеру, дати та підпису) не є таким, що суперечить вимогам  Примірної інструкції з діловодства; підписи в.о. директора по управлінню персоналом та головного бухгалтера в листі від 19.11.2010р. не завірені печаткою ВАТ  “Павлоградвугілля”, відсутні докази повноважень зазначених осіб.

ВАТ “Павлоградвугілля” в відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2010р. по справі №16/249-10 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, враховуючи, що строк проведення оплати за отриману продукцію обумовлений сторонами не був, а позивач в установленому порядку вимогу на оплату не направив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ПП фірма “TV-ПЛЮС” за видатковою накладною від 24.10.2007р. №163 та довіреністю від 24.10.2007р. серії ЯМП №933106 передано ВАТ “Павлоградвугілля” продукцію (сантехнічні вироби) на загальну суму 6 744 грн. 96 коп.

В письмовій та єдиній формі документа договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.   Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що між сторонами виникли певні взаємовідносини, що підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин, що випливають з договору купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті поставленої позивачем продукції.

Термін виконання зобов'язання, а саме, оплати товару сторонами не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Законом форма вимоги не встановлена.

Матеріали справи містять рахунок від 24.10.2007р. №188 на суму 6 744 грн. 96 коп., проте, докази вручення зазначеного рахунку відповідачу до звернення позивача з позовом до суду в матеріалах справи відсутні.

Позивач посилається на лист №3 від 28.04.2009р. на адресу ВАТ “Павлоградвугілля”, в якому позивач просить відповідача сплатити отримані по видатковій накладній від 24.10.2007р. №163 товарно-матеріальні цінності  на суму 6 744 грн. 96 коп. В правому нижньому куті листа №3 від 28.04.2009р. міститься номер №4/201, дата 29.04.2009р. та підпис невідомої особи.

В листі від 19.11.2010р. на адресу господарського суду за підписом в.о. директора по управлінню персоналом та головного бухгалтера ВАТ “Павлоградвугілля” відповідач заперечує отримання листа №3 від 28.04.2009р. Повноваження зазначених осіб підтверджуються наказом від 14.08.2006р. №244-к про прийняття на посаду головного бухгалтера Кацюбу Л.М. та наказом від 03.08.2010р. №297-к про покладення обов'язків директора по управлінню персоналом на Ряпасова А.В.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо наданого позивачем листа №21 від 07.10.2010р. з вимогою оплатити рахунок  №188 від 24.10.2007р., то відповідно до фіскального чеку “Укрпошти” №2006 зазначений лист було надіслано відповідачу 07.10.2010р., тобто після звернення з позовом до господарського суду, тому  лист №21 від 07.10.2010р. не може розцінюватись судом як доказ пред'явлення вимоги щодо оплати товару  по даній справі.

Щодо наданої позивачем копії виписки з картотеки вхідних документів за 2009р. ВАТ “Павлоградвугілля”, то в наданому документі зазначено про отримання листа №5  від 29.04.2009р.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вирішуючи спір у даній справі, суд виходить з того, що заявлені вимоги не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.  Позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надано документальних, письмових, неспростовних доказів на підтвердження викладених  доводів.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -        

                                            ПОСТАНОВИВ:              

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми “TV-ПЛЮС”, м.Павлоград Дніпропетровської області  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2010р. у справі №16/249-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                           І.А. Сизько

Суддя                                                                                  І.М. Герасименко

Суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 01.03.2011р.)