Постанова

від 24.02.2011 по справі 14/291-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/291-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2011 року                                    Справа №  14/291-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),          

суддів: Герасименко І.М., Сизько І.А.

при секретарі: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010р. у справі №14/291-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова", м.Донецьк

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Корса", м. Дніпропетровськ

про стягнення 10895грн.32 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010р. у справі №14/291-10  позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Агрофірма "Нова" задоволено, з ТОВ "Корса" на користь позивача стягнуто 9498грн.30коп. основного боргу, 338грн.41коп. трьох процентів річних та 1058грн.61коп. втрат від інфляції;            

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ"Корса" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати ;

- у поданій скарзі йдеться про відсутність в матеріалах справи доказів направлення рахунків на адресу відповідача для оплати ним вартості поставленої продукції, про ухвалення господарським судом рішення за відсутності представника відповідача при попередньому направленні суду клопотання щодо відкладення розгляду справи і про  порушення у зв”язку з цим  права товариства на захист своїх інтересів, а також про невірне застосування судом положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, яке призвело до стягнення з товариства зайвої суми державного мита;

- представник скаржника в судові засідання не з'явився, про час і місце засідань скаржник повідомлений належним чином;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що укладений сторонами договір не містить умов стосовно проведення оплати отриманого товару виключно після надання продавцем відповідних рахунків;

- позивачем також заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2007р. ТОВ "Корса" (покупцем) та ТОВ"Агрофірма "Нова" (продавцем) укладено договір, на підставі якого продавець зобов'язався відпустити, а покупець –прийняти та оплатити гриб шампіньйон згідно з виставленими накладними та рахунками.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2  договору оплата товару має бути проведена покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 5 банківських днів після його отримання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13897грн.20коп., що підтверджується видатковими накладними №3723 від 28.11.2011р., №3858 від 09.12.2008р. та №107 від 20.01.2009р.

У вказаних накладних містяться підписи посадових осіб ТОВ“Корса” по отриманню товару, завірені печаткою товариства.

Також накладні містять посилання на рахунки-фактури відповідно №3723 від 28.11.2008р., №3858 від 09.12.2008р. та №107 від 20.01.2009р.

Зобов'язання по оплаті отриманого товару виконані відповідачем частково.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 12397грн.85коп.

Внаслідок несвоєчасної оплати позивачем нараховані три проценти річних в сумі 599грн.52коп. та втрати від інфляції в сумі 2163грн.85коп.

В процесі розгляду справи позивачем заявлено клопотання від 04.11.2010р. про зменшення розміру позовних вимог у зв”язку з частковою оплатою відповідачем вартості отриманого товару.

При цьому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9498грн.30коп., три проценти річних в сумі 338грн.41коп. та втрати від інфляції в сумі 1058грн.61коп. за період з 28.01.2009 по 04.08.2010р.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 названого Кодексу боржник,  який прострочив  виконання  грошового  зобов'язання,  на вимогу  кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також три  проценти  річних  від  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо  досліджуваної справи, то з урахуванням наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: невиконання відповідачем зобов'язань за договором  від 23.03.2007р. в частині оплати вартості товару та ненадання ним доказів, які б спростували таке невиконання господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумах, визначених позивачем в клопотанні від 04.11.2010р.

Отже, підстави для скасування рішення господарського суду в цій частині відсутні.

Одночасно слід зазначити, що згідно з п.4.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” у разі, якщо позивач на підставі ч.4 ст.22 ГПК України в процесі розгляду справи зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

У цьому зв”язку державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в сумах, визначених пропорційно розміру зменшених та задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене у відповідній частині рішення господарського суду слід змінити.

Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки, як зазначено вище, при отриманні товару на підставі перелічених вище накладних він був обізнаний у наявності рахунків для оплати цього товару.

Крім того, ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду по відкладенню розгляд справи, а не його обов'язок.

При цьому звертає на себе увагу той факт, що клопотання ТОВ”Корса” про відкладення розгляду справи від 04.11.2010р. (а.с.30) не підтверджено документально.

        Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 04.11.2010р. у справі №14/291-10 змінити;

 - викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

  “Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова" 9498 грн. 30 коп. основного боргу, 338 грн. 41 коп. трьох процентів річних, 1058 грн.61коп. втрат від інфляції, 108 грн.95 коп. державного мита та 166грн.31коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.”;

 - в іншій частині рішення залишити без змін;

 - видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області

  Головуючий                                                                                          І.Л.Кузнецова                                                                                                                                               

 Суддя                                                                                                       І.М.Герасименко                           

  Суддя                                                                                                      І.А.Сизько

                                                                                                                           Повна постанова складена 02.03.2011р.