Постанова

від 10.03.2011 по справі 6/476-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/476-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 року                                                                                          Справа №  6/476-10

         Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі –Коваль Ю.Ю.

за участю представників

позивача: не з'явився

відповідача: Комерзан О.О.

розглянувши апеляційну скаргу іноземного підприємства „ТЕХНОПАРК”, м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2010р. у справі № 6/476-10

за позовом іноземного підприємства „ТЕХНОПАРК”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

про визнання недійсним договору фінансового лізингу,

                                                         ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу №L1735-02/08 від 14.02.08р., укладеного між ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” та ІП „ТЕХНОПАРК”.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2010 року у справі № 6/476-10 (суддя Коваленко О.О.) позовні матеріали ІП „ТЕХНОПАРК” були передані за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Вмотивовуючи ухвалу, господарський суд послався на те, що юридичне місцезнаходження відповідача - ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” є м. Київ.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та витребувати з господарського суду м. Києва позовні матеріали ІП „Технопарк” для їх розгляду господарським судом Дніпропетровської області. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник послався на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме, ст. 1, 15 ГПК України, відповідно до приписів яких саме він (позивач) є стороною зобов'язаною здійснити на користь другої сторони (відповідача) певні дії (сплатити грошові кошти), внаслідок чого справа про визнання недійсним договору повинна розглядатися за місцезнаходженням позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Про час  та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, однак, позивач правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався.

Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", про визнання недійсним договору фінансового лізингу №L1735-02/08 від 14.02.08р.

Територіальна підсудність справ господарському суду регламентується ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно ч. 1 якого справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні,  зміні  та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

В розумінні ч. 1 ст. 806 ЦК України зобов'язаною стороною за договором лізингу є саме лізингодавець, а лізингоодержувач має похідні обов'язки за договором (сплата лізингових платежів тощо).

За умовами договору від 14.02.2008р. № L1735-02/08 зобов'язаною стороною є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), який зобов'язався придбати у свою власність та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно (автомобіль самоскид Hyundai HD-270).

Виходячи з положень ч.1 ст. 15 ГПК України, спір про визнання договору лізингу недійсним повинен розглядатися за місцезнаходженням лізингодавця.

Оскільки місцезнаходженням зобов'язаної сторони є м. Київ, господарський суд правомірно у відповідності до вимог п. 1 ст. 17 ГПК України надіслав позовні матеріали за встановленою підсудністю.

Ухвалою від 18.01.11р. господарський суд м. Києва за позовом іноземного підприємства „Технопарк” порушив провадження у справі №15/32.

З огляду на відповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про безпідставність вимог скаржника щодо її скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 106 ГПК України,  суд   

                                                             ПОСТАНОВИВ :            

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2010 року у справі № 6/476-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу іноземного підприємства „Технопарк” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

           Головуючий                                                                                        І. В.Тищик

           Судді:                                                                                                   Т.А.Верхогляд

                                                                                                                          Л.М.Білецька