Постанова

від 17.02.2011 по справі 8/214-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/214-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2011 року                                    Справа №  8/214-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Коваль Ю.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Корінчук В.В., представник, довіреність б/н від 26.10.10 р.,

від відповідача представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Прім»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі № 8/214-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Трейд», м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Прім»м.Підгороднє, Дніпропетровської області

про стягнення  заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

       Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі № 8/214-10 (суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю.

       Стягнуто з відповідача на користь позивача  303 958,53 грн. основного боргу,  8 814,80 грн. інфляційних втрат, 1 548,94 грн. 3% річних, 8 002,85 грн. пені, 3 223,25  витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

       Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст.ст. 525,526 ЦК України, ч. 1 ст. 193, ч.2 ст.265 ГК України, умов договору поставки №ВП-30860 від 01.03.2010 року, наявністю заборгованості за отриманий товар в розмірі 303 958,53 грн. ( з урахуванням вартості повернутого позивачу товару), правом ТОВ «Вектор-Трейд» стягнути відповідно до ст.625 ЦК України  інфляційні та 3% річних та відповідно до п.8.9 договору пеню.

       Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

       В апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначає, що:

-          відповідно до п.6 додатку №4 до договору оплата товару має відбуватися протягом 30 календарних днів від суми реалізованого товару, тобто, строки оплати сторонами узгоджено;

-          суд неправомірно погодився з періодом нарахування відповідачу пені виходячи з дати направлення вимоги на оплату;

-          акт звірки розрахунків, на який посилається суд, не встановлює факт порушення відповідачем  зобов'язань по договору;

-          судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України  щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності;

       Просить рішення скасувати, задовольнити вимоги позивача в сумі 137 812,19 грн. з розрахунку вартості поставленого товару –152 313,27 грн. та за виключенням повернутого товару на суму 43 134,90 грн.

       У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника, просить апеляційну скаргу залишити без змін.

       Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

       Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

       Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

       Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки   № ВП-30860 від 01.03.2010 року.

       Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар згідно до замовлення, яке є  невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених додатком №4 до договору.

       Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що найменування товару, його кількість та ціна  узгоджуються у специфікаціях до договору, які також є невід'ємною частиною договору та затверджуються сторонами.

       Відповідно до наявних у справі видаткових накладних, які зазначено в оскаржуваному рішенні і які мають відношення лише до договору поставки   № ВП-30860 від 01.03.2010 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 313 208,09 грн. Жодних доказів того, що товар було поставлено також за іншим договором, який зазначає апелянт, матеріали справи не містять.

       Відповідно до додатку №4 до договору сторони передбачили, що оплата товару проводиться відповідачем кожні 30 календарних днів виходячи з суми реалізованого товару. Тобто строк виконання договору, в розумінні ч.1 ст.530 ЦК України не узгоджено, не визначено ні календарна дата виконання зобов'язання, ні подія, яка неминуче має настати, та з якою має бути пов'язана оплата продукції.

       Грошові кошти за поставлену продукцію відповідач не оплатив. На суму 9 249,56 грн. повернув товар після направлення позивачем вимоги на оплату чи повернення товару.

       Таким чином, вартість несплаченого відповідачем товару складає 303 958,53 грн.   

       Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

        До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

        Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

        Відповідач умови договору та вимоги закону порушив, доказів належного виконання зобов'язання  господарському суду не надав.

        Відповідно до ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання відповідачем позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Розрахунок зазначених сум відповідає періоду заборгованості та її розміру.

        Додаткові докази, надані відповідачем суду апеляційної інстанції на підтвердження іншого розміру заборгованості, а саме: звіт про продаж та угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на 43 134,90 грн. не можуть бути прийняті колегією суддів з наступних підстав:

        Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість надати такі докази суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Однак таке обґрунтування відповідач не надав. При розгляді справи господарським судом Дніпропетровської області наданими йому процесуальними правами відповідач не скористався, заперечень на позов та будь-які докази суду не надавав, участі в судовому засіданні не приймав.

        Як було зазначено вище, строк виконання зобов'язання сторонами не встановлено. Тому при розрахунку періоду заборгованості господарський суд правомірно виходив з положень ч.1 ст.530 ЦК України та дати направлення позивачем вимоги на оплату.

         З цього ж періоду розрахована позивачем і пеня, передбачена п.8.9 договору №ВП-30860 від 01.03.2010 року.

         Отже, рішення суду про задоволення позову обґрунтоване наявними на час розгляду справи доказами, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

         Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                       П О С Т А Н О В И В :

         Апеляційну скаргу залишити без  задоволення.

                 Рішення господарського суду Дніпропетровської області від                   07.12.2010 року у справі № 8/214-10 залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий  суддя:                                                           Т.А. Верхогляд

 Суддя:                                                                                   Л.М. Білецька

 Суддя:                                                                                   І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 12.03.2011 року.