Постанова

від 17.03.2011 по справі 5013/155/11(11/73)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5013/155/11(11/73)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2011 року                                    Справа №  5013/155/11(11/73)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Кіровоград на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 22.02.2011р. у справі № 5013/155/11

за заявою кредитора  Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Кіровоград

до боржника  приватного підприємства “Маріолін”, с.Степове Кіровоградського району Кіровоградської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 22.02.2011р. (суддя Поліщук Г.Б.) провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Маріолін” за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України ( а.с.78-82).

Ухвала мотивована тим, що Кіровоградською ОДПІ при звернені до господарського  суду  із заявою про порушення провадження у справі відсутнього боржника не надано доказів безспірності вимог  в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а штрафні санкції, в.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора в  розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; в якості норм  матеріального права господарський суд послався на ст.ст.1,5,6,7,52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 1,2,13-15 Закону України “Про систему оподаткування”.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ініціюючий кредитор - Кіровоградська ОДПІ, м.Кіровоград - звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на наступне.

У боржника відсутні розрахункові рахунки в установах банків, а також відсутнє будь-яке майно(активи), у зв`язку з чим, скаржник  вважає недоцільним передавати матеріали щодо примусового стягнення активів з боржника.

На підтвердження безспірності вимог  скаржник посилається на Постанову Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року “Про судову практику у справах про банкрутство”, а також зазначає, що надав першу та другу податкову вимоги відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Також скаржник зауважує, що згідно до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Посилається на п.п.14.1.175 податкового кодексу України, в якому зазначено, що податковий борг –сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а  також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приватне підприємство “Маріолін” відзив на апеляційну скаргу не надало, представник у судове засідання не з`явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

22.10.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Маріолін”, с.Степове Кіровоградського району Кіровоградської області за заявою Кіровоградської об'єднаної  державної податкової інспекції, м.Кіровоград на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”( а.с.1).

Заяву про порушення провадження у справі про банкрутство було обґрунтовано тим, що у боржника  існує непогашений податковий борг перед бюджетом в сумі 170 грн.,  що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2008 року, яке направлено поштою та отримано боржником 30.09.2008 року. Перша податкова вимога № 1/283 від 21.10.2008 року направлена поштою та отримана боржником –31.10.2008 року.

Остання звітність по ПДВ подана боржником 21.07.2008 року, остання звітність по податку на прибуток подана 03.10.2008 року.

Друга податкова вимога № 2/121 від 13.03.2009 року розміщена на дошці податкових оголошень 07.05.2009 року в зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

В якості норм матеріального права ініціюючий кредитор послався на ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Щодо ненадання боржником до органів ДПІ податкової звітності, то в своїй заяві про порушення провадження у справі ініціюючий кредитор посилається на факт її неподання більше року.

Згідно зі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, відповідно до приписів наведеного Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Частинами 8, 10 ст.7 цього Закону передбачено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; до заяви кредитора –органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.   

Відповідно до підпункту 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції, що діяла на час порушення провадження про банкрутство) джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

          Докази, підтверджуючі, що ініціюючий кредитор звертався в встановленому законом порядку з вимогою про звернення стягнення на активи боржника, у відповідності зі ст.7 вказаного вище Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

          Посилання ДПІ на недоцільність такого звернення стягнення на активи боржника через відсутність майна не приймаються, оскільки зазначене не звільняє ДПІ від обов'язку дотримання порядку звернення стягнення на активи боржника.

Як зазначалось вище, всупереч наведеним вимогам ініціюючим кредитором не надано копії неоплаченого розрахункового документу, за яким відповідно до закону здійснюється списання коштів з рахунку боржника з підтвердженням банківською установою про прийняття цього документу до виконання, відмову у виконанні списання через відсутність у боржника грошових коштів, доказів вжиття заходів по отриманню заборгованості з податків в встановленому законом порядку (судове рішення, документи виконавчого провадження тощо).

Правові наслідки ненадання цих доказів, зокрема, не зазначення цих відомостей, передбачених в ст.7 цього Закону, регламентовано ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Докази, що підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство повинні бути надані до господарського суду в якості додатку до заяви ініціюючого кредитора та не можуть бути витребувані в подальшому господарським судом.   

Зазначена правова позиція повністю  відповідає висновкам, викладеним в постановах Вищого господарського суду України різних колегій по цій категорії справ за заявами державних податкових органів   постанови ВГСУ від 14.07.2009р. по справі №Б15/8-09(Б40/212-07), від 22.09.2010р. по справі  № Б29/72-10, від 22.09.2010р. по справі № Б29/73-10, від 22.09.2010року по справі № Б29/74-10, від 26.01.2011р. по справі № П26/1318-10).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що у  відповідності  до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов'язання –це  зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

З наданих до справи корінців податкових вимог вбачається, що заборгованість боржника визначена ініціюючим кредитором як фінансові санкції.

Посилання скаржника на приписи Податкового кодексу України до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки на час звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника (21.10.2010 року) вказаний кодекс не набрав чинності (діє з 01.012011 року).

Враховуючи вищевикладене, висновок господарського суду, викладений в резолютивній  частині  оскаржуваної ухвали,  відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а провадження у справі про банкрутство боржника порушено без достатніх  правових підстав та підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті, оскільки не спростовують  вищевикладене та правову оцінку матеріалів справи згідно з законом.

Керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

 П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу  Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Кіровоград - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 22.02.2011р. у справі №5013/155/11  - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                               О.М. Лисенко   

Суддя                                                                                     О.М. Виноградник

Суддя                                                                                      О.В.Джихур