Постанова

від 17.03.2011 по справі 18/250/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/250/10

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.03.2011 р.           справа №18/250/10

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:Мазнюк В.П. –за довіреністю б/н від 01.02.2011р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «АБИС»,                 м. Токмак

на рішення господарського суду

Запорізької області

від13.12.2010 року

у справі№18/250/10  (суддя  Носівець В.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АБИС»,                 м. Токмак Запорізької області

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», с. Бурчак Запорізької області

про

стягнення основного боргу в розмірі  79 290,30грн., пені в розмірі 31 716грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році  Товариство з обмеженою відповідальністю «АБИС», м. Токмак звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», с. Бурчак Запорізької області про стягнення основного боргу в розмірі  79 290,30грн., пені в розмірі 31 716грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.10р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АБИС», м. Токмак Запорізької області задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», с. Бурчак Запорізької області основний борг в розмірі 79 290,30грн., пеню в розмірі 1 102,14грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АБИС», м. Токмак Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд  рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.10 р. змінити в частині стягнення пені.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», с. Бурчак Запорізької області до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 27.01.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив,  ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав,  неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.          

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АБИС” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Бурчак” (покупець) був  укладений договір купівлі-продажу № 14П (далі по тексту -  договір), предметом відповідно до умов п. 1.1, 1.2 якого є купівля-продаж пестицидів (товар), які належать продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

При цьому, за умовами п. 2.1, 2.2. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках (специфікаціях) та накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною даного договору. Усі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 5.3 договору, передбачено, що покупець зобов'язується здійснити попередню оплату товару у розмірі 50 % від загальної вартості товару у строк до 01.04.2010 р. включно, а решту суми розміром других 50 % сплатити у два етапи, зокрема 20 % від суми заборгованості повинні бути оплачені в строк до 01.08.2010 р., а кінцевий строк розрахунку між сторонами узгоджений останніми та складає розмір 30 % від суми заборгованості повинні бути оплачені у строк 01.10.2010 р., який сторони вважають, як кінцевий термін (строк) щодо грошового розрахунку між сторонами за даним договором за придбаний товар, і після якого можливий наступ негативних наслідків у вигляді нарахування штрафних санкцій.

Договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами обов»язків по договору ( п.11.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Відповідно до умов договору сторонами  були підписані специфікації №№ 1, 2, 3 (додатки до договору від 17.03.2010 р.), в яких визначено найменуванням товару, його кількість та вартість.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 153 088,90грн. відповідно до видаткових накладних № 30 від 21.04.2010 р., № 47 від 21.05.2010 р.,  № 45 від 18.05.2010 р., № 44 від 12.05.2010 р., № 41 від 04.05.2010 р.,  № 52 від 01.06.2010 р., які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Факт отримання відповідачем товару  підтверджується довіреностями серії ЯПМ №880900 від 25.06.2010 р., серії ЯПМ № 880898 від 18.05.2010 р., серії ЯПМ  № 880897 від 1.05.2010 р., серії ЯПМ від 04.05.2010 р.,б/н від 01.06.2001 р., а також печаткою підприємства.

         Відповідачем зобо»язання з оплати поставленого та прийнятого ним товару виконані частково в розмірі 73 798,60грн., в зв»язку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 13.10.2010р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення, тому рахується борг в розмірі  79 290,30грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  

За  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за видатковими накладними  була здійснена відповідно до умов  укладеного між сторонами без заперечень договору №14П від 17.03.2010р., оскільки докази існування між сторонами інших договірних відносин відсутні.

Таким чином, суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані  належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо неналежної поставки товару, щодо відмови відповідача від поставленного товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань щодо  оплати отриманого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», с. Бурчак Запорізької області основний борг в сумі 79 290,30грн.

В зв»язку з невиконанням відповідачем грошових зобов»язань позивачем нарахована пеня в розмірі 31 716грн. за 40 днів період з 01.10.2010р. по 09.11.2010р.  згідно п. 8.2 договору, відповідно до якого за взаємним погодженням між сторонами у разі прострочення виконання зобов'язання у тому числі і за остаточний розрахунок між сторонами, покупець зобов'язується сплатити на користь продавця штрафні санкції у вигляді неустойки (пеня) у розмірі 1 % від вартості заборгованості, що виникла внаслідок не оплати товару за кожен день прострочення

При цьому, як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем розрахунок здійснено в розмірі 1% та з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він не відповідає вимогам ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, якими встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що розмір пені розрахований позивачем за ставкою 1%, значно перевищує розмір пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, а останнім строком виконання відповідачем грошового зобов»язання, у розумінні ст. 254 Цивільного кодексу України, є саме 01.10.2010р., тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», с. Бурчак Запорізької області пеню за період з 02.10.2010р. по 09.11.2010р. в розмірі  1313,18грн.

       Посилання суду першої інстанції на ст. 233 Господарського кодексу України не призвело до неприйняття неправильного рішення, оскільки в даному випадку судом першої інстанції фактично здійснено перерахунок пені з урахуванням вимог ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а не зменшено розмір пені згідно ст. 233 Господарського кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією не приймається доводи скаржника щодо необґрунтованості стягнення судом пені за подвійною обліковою ставкою, оскільки Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є спеціальним, який  застосовується саме при розрахунку пені за неналежне виконання грошових зобов»язань.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2010 року у справі №18/250/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання  апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБИС», м. Токмак Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2010 року у справі №18/250/10 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2010 року у справі №18/250/10   –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                  Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                        Г.І. Діброва

                                                                                                                     Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Запоріз. обл.