Постанова

від 15.03.2011 по справі 8/68-10-4754

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/68-10-4754

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р. Справа № 8/68-10-4754

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кабанець Р.І., довіреність від 30.12.2010р. №08-3377

від відповідача-1: Гордієнко М.В., довіреність від 04.01.2011р. №31

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року

у справі №8/68-10-4754

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”;

                   2. Центральної збагачувальної фабрики „Росія” Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка”

про стягнення 4361,05 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” та Центральної збагачувальної фабрики „Росія” Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” 4361,05 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року у справі №8/68-10-4754 (суддя Лічман Л.В.) позов ВАТ „Західенерго” задоволено частково. З ТОВ „Донбасвуглепереробка” на користь позивача стягнуто 1907,48 грн. вартості недостачі вантажу, 51 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ВАТ „Західенерго” з огляду на те, що матеріалами справи встановлено, що навантаження відправником вантажу здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ „Донбасвуглепереробка” слід визнати винним у втраті товару. Разом з тим, комерційний акт від 30.09.2010р. БО 646525 з даними щодо воронкоподібних поглиблень може підтверджувати те, що недостача у вагоні №67887307 є результатом втрати вантажу під час перевезення, при цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату вантажу в тому числі з вини перевізника вантажу. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник - за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник - за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі. Між тим, притягнення до відповідальності перевізника на думку суду першої інстанції унеможливлюється змістом ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу), відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної 24.09.2010р. №52487526 у вагоні №67887307. Таким чином, приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця”.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ВАТ „Західенерго”), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ „Західенерго”, з посиланням при цьому на те, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 (Одеської залізниці) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою ВАТ „Західенерго”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідач-2 (ТОВ „Донбасвуглепереробка”) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.02.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ВАТ „Західенерго” за відсутністю представника відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Західенерго”, з огляду на таке.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 24.09.2010р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ „Донбасвуглепереробка” (відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон №67887307 з вугільним концентратом у вологому стані в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною №52487526 на маршрут або групу вагонів (а.с. 11-12).

Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17 Правил перевезення вантажів, розд.2 параграфи 1,2,3,5,6,8,9, розд.4 параграфи 4.1,4.2,4.3, розд.7 параграфи 7.1,7.2,7.3.

29.09.2010р. складено акт про технічний стан вагону (а.с. 14), згідно з яким у вагоні №67887307 праворуч та ліворуч по ходу потяга вигнуто люки та немає крючків.

30.09.2010р. на станції Ладижин складено комерційний акт БО 646525 (а.с. 13), яким встановлено, що: у вагоні №67887307 знаходиться вологий вугільний концентрат; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 6200 кг; вантаж, якого не достає, у вагоні міститися міг; навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 10 см, застосовано каток; праворуч по ходу потяга між 1-2 люками маються воронкоподібні поглиблення довжиною 1,5 м, шириною 1,2 м, глибиною 0,6 м; над 2 люком праворуч знаходиться зазор між кришкою люка та нижньою обв'язкою кузову довжиною 15 см, шириною 5 см; вантаж марковано однією поперечною смугою, в місцях виймання маркування відсутнє; люки та двері закриті щільно; теча відсутня; вантажовідправником не нанесена захисна плівка; з обох сторін вагону маються природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків 1,5 м, які до завантаження відправник побачити міг; вагон прибув технічно справним, проте не підготовлений під завантаження даного вантажу.

Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ „Західенерго”.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 4361,05 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 5510 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону встановлена по специфікації від 31.08.2010р. №09/10-Л до договору поставки від 01.03.2010р. №02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачену п.6.1 угоди доплату за відсоток золи та вологості).

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ „Донбасвуглепереробка” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон №66897505 здійснювалося відправником (відповідачем-2), який за приписами ч.3 ст. 308 ГК України, ч.1 ст. 918 ЦК України, ст. 31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні  визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Згідно з п.3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст. 31 Статуту залізниць України та п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, –усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Проаналізувавши ст. 31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, текст комерційного акту від 30.09.2010р. БО 646525, в якому за правилами ст. 129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855 (із змінами), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ „Донбасвуглепереробка” слід визнати винним у втраті товару.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст. 111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 30.09.2010р. БО 646525 з даними щодо воронкоподібних поглиблень може підтверджувати те, що недостача у вагоні №67887307 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату вантажу в тому числі з вини перевізника вантажу.

Відтак, місцевим господарським судом правильно встановлено, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник - за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник - за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007р. №01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Беручи до уваги наведене, місцевим господарським судом правильно встановлено, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діяннями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими на вимогу суду першої інстанції платіжним дорученнями від 30.09.2010р. №№ 240,4569, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 31.08.2010р. №09/10-Л до договору поставки від 01.03.2010р. №02-10/2, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”.

Між тим, під час розрахунку відповідальної недостачі вантажу позивачем невірно застосовано 1% природної втрати маси мінерального палива, зазначеної у перевізних документах, як-то визначено п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерства юстиції України 24.11.2000р. за №862/5082, т.я. концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, що підтверджується залізничною накладною та комерційним актом, докази подання скарги на який відсутні, а в силу вимог п.27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси в перевізних документах щодо вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.

Таким чином, маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу становить 4820 кг, а з ТОВ „Донбасвуглепереробка” підлягають стягненню кошти в сумі 1907,48 грн. (621,18 грн. за 1000 кг х 4820 кг = 2994,09 + передбачені договором поставки від 01.03.2010р. №02-10/2 доплати по вологості - 1,43% в сумі 42,82 грн. та зольності –4,75% в сумі 142,22 грн. + 20% ПДВ; всього - 3814,96 грн./2).

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється змістом ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу), відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної 24.09.2010р. №52487526 у вагоні №67887307. Вказані документи місцевий господарський суд зобов'язував надати до суду як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправника), про що виніс відповідні ухвали.

Між тим, ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, а за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізника) є неможливим, адже існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, а тому у задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” слід відмовити.

За таких обставин апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в сумі 1907,48 шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу лише з вантажовідправника (відповідача-2) та відмову у задоволенні позову про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (відповідача-1).

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Західенерго” - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року у справі №8/68-10-4754 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 березня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

Я.Ф. Савицький

М.В. Михайлов