Рішення

від 22.02.2011 по справі 5005/1653/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/1653/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.11р.

Справа № 5005/1653/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайний дім", м. Дніпропетровськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 344 239,80 грн.              

Суддя  Петренко Н.Е.

Представники:

  від позивача: Кравец К.І., представник за довіреністю № 3д від 01.07.10р.

  від відповідача: не з'явився     

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайний дім", м. Дніпропетровськ (далі- позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення 344 239,80 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 337 641,46 грн. - заборгованість за поставлений товар, 6 598,34 грн. - пеня.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №В-50280 від 01.10.2009 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

17.03.11р. у судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача, в судовому засіданні 17.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №В-50280 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені цим Договором, згідно замовлення відповідача, яке є невід'ємною частиною договору (далі у договорі - додаток № 3 "Замовлення товару"), а відповідач - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до даного договору "Додаткові умови", які є невід'ємною частиною договору (далі у договорі - додаток № 4 "Додаткові умови").

Асортимент та ціна товару узгоджується у специфікації к Договору. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі та є невід'ємною частиною даного договору ( п. 2.1. Договору).

Ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності до чинного законодавства України, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), які звільняються від сплати податку на додану вартість відповідно діючому законодавству України (п.2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.7. Договору ціна на товар включає в себе вартість поставки товару позивачем.

Позивач зобов'язаний поставити товар по цінам, узгодженими з відповідачем та зазначеними в останнє, підписаною обома сторонами, Специфікації (п. 2.15. Договору).

Загальна сума договору складає  суму товару, отриманого по всім накладним (п. 7.1. Договору).

Згідно п. 7.2. Договору відповідач проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк вказаний сторонами в п. 6 додатку № 4 даного Договору "Додаткові умови", тобто  на протязі 65 календарних днів з моменту поставки.

Сторони несуть юридичну відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 8.1. Договору).

Відповідно до п. 8.9. Договору, у випадку прострочки оплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

На виконання умов договору, за період з 27.04.2010 року по 23.10.2010 року, позивачем було здійснено поставку та передачу товару відповідачу, відповідно до видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 412 641,46 грн.

Як зазначив позивач, відповідач 11.01.2011 року частково оплатив товар в сумі 75000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

      З метою досудового врегулювання спору позивачем 20.01.2011р. було направлено на адресу відповідача претензію № 33 від 18.01.11 р. про сплату заборгованості в розмірі 337641,46 грн. та на протязі 7 календарних днів.

         Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

         Відповідно до п. 8.9. Договору  позивачем була нарахована пеня у розмірі 6 598,34 грн.

      Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 337 641,46 грн. та пеню у розмірі 6 598,34 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).        

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 337 641,46 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

       Частиною 6 ст. 231  Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232  Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.9. Договору, у випадку прострочки оплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

       На підставі п. 8.9. Договору  позивачем була нарахована пеня у розмірі 6 598,34 грн.

    Господарський  суд  при  перевірки  розрахунку пені встановив, що позивачем не правильно зазначено період нарахування пені, оскільки нарахування пені проводиться за шість місяців, тобто  за  182 дня.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, пеня  складає 6473,08грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 6 473,08 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 337 641,46 грн.,  пеня  у  розмірі  6 473,08 грн., в решті вимог відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 441,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,91 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 79, 82-85, 115-118  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавилон" (49081 м.Дніпропетровськ, вул. Бажова, буд. 11-а, ЄДРПОУ 32010905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайний дім" (49010, м.Дніпропетровськ, вул.Севастопольська, буд. 58, ЄДРПОУ 31155601) заборгованість за поставлений товар у розмірі 337 641,46 грн. (триста тридцять сім тисяч шістсот сорок одна грн. 46 коп.), пеню у розмірі 6 473,08 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят три грн. 08 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 441,15 грн. (три тисячі чотириста сорок одна грн. 15 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі  235,91 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 91 коп.).

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 21.03.11р.