Постанова

від 15.03.2011 по справі 5/121-нм

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/121-НМ

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р.                                                           Справа № 5/121-НМ  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі Турович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.10 р. у справі № 5/121-НМ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд"

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство закритого типу «Олвіта»

про усунення перешкод в користуванні майном

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача, третьої особи -  Жук Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Житомир»звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіта-буд»про зобов'язання відповідача надати позивачу доступ до будівельного майданчика з метою перевірки та вивозу свого майна, з урахуванням уточнення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.10.2010 року (суддя  Брагіна Я.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає закону, а також те, що позивачем не було надано доказів належності йому спірного майна, знаходження такого майна на будівельному майданчику відповідача та чинення перешкод у допуску до будівельного майданчика.  

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права. Апелянт вказує, що під час розгляду справи по суті він неправомірно змінив предмет позову та просив зобов'язати відповідача не тільки надати доступ до будівельного майданчика, а й зобов'язати не чинити перешкод у вивозі майна з його території. Вважає, що суд не мав права розглядати справу по суті з урахуванням зміненого предмету позову, оскільки згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, зміна предмета позову допустима лише до початку розгляду судом справи по суті.   

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Вказує, що позивачем не було змінено предмет позову, у зв'язку з чим порушень норм процесуального права судом допущено не було.

Третя особа на стороні відповідача надала письмові пояснення на апеляційну скаргу, аналогічні за змістом відзиву відповідача.

Представник позивача на розгляд апеляційної скарги до суду повторно не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, хоча про місце, день та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача та третьої особи з підстав, що викладені у відзивах на апеляційну скаргу та недоведеності позивачем факту порушення його права просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.     

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2010 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 15.06.09. між ТзОВ "Термобуд-Житомир (підрядником), АТЗТ "Олвіта" (генпідрядником) та ТзОВ "Олвіта-Буд" (замовником) було укладено договір №15/09 (далі в постанові - договір), згідно якого позивач зобов'язувався забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання комплексу будівельних робіт по будівництву житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по  вулиці Ватутіна в м. Житомир, секція 1-11-111-1У та ввести в експлуатацію з інженерними мережами і благоустроєм згідно проекту, відповідач зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, а третя особа - надавати позивачу послуги генпідряду відповідно до умов договору (а.с.10-16).

Згідно п.7.1.1. договору відповідач та третя особа зобов'язувались передати позивачу на час виконання робіт будівельний майданчик, вільний для виконання робіт по акту прийому-передачі відповідно до вимог ДБН (а.с.12).

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні належним йому майном, що знаходиться на будівельному майданчику в с. Оліївка, 5-ий пров.Щорса, 4 Житомирського району Житомирської області, шляхом зобов'язання відповідача надати доступ до нього.

23.09.2010 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача надати йому доступ до будівельного майданчика, зобов'язавши його не чинити перешкод у вивозі належного йому майна (а.с.27).

29.09.10 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача надати позивачу доступ до будівельного майданчика з метою перевірки та вивозу свого майна (а.с. 46).

З викладеного слідує, що позивач не просив суд витребувати майно з чужого незаконного володіння, а сформулював позовні вимоги саме щодо усунення перешкод в користуванні майном.

У своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що фактично змінив негаторні позовні вимоги на вендикаційні, у зв'язку з чим ним було змінено предмет позову, а тому суд  повинен був залишити без розгляду його позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, лише до початку розгляду судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, які не містять виключного переліку таких способів.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

За змістом ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як першопочаткова, так і наступні редакції позовних вимог є вимогами про захист права власності шляхом усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз змісту поданих позивачем заяв, якими останній уточнював позовні вимоги свідчить лише про редакційне уточнення таких вимог. Позивачем не було також змінено предмет позову за рахунок зміни негаторних позовних вимог на вендикаційні, а тому висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає встановленим законом способам захисту прав позивача не ґрунтується на вимогах закону.

З цих же підстав, не заслуговують на увагу й твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що ним фактично змінено предмет позову.

Як слідує із змісту ст. 391 ЦК України, з позовом про усунення перешкод у користуванні майном вправі звернутись лише власник такого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, предметом доказування позивача у даній справі є його право власності на майно, знаходження такого майна у протиправному володінні відповідача, чинення перешкод останнім позивачу у користуванні таким майном.

У підтвердження своїх матеріально-правових вимог позивачем було подано інвентаризаційні описи №1-№4 (а.с. 17-22), видаткову накладну від 25.02.2010 року (а.с. 24), акт від 11.10.10 року (а.с.65).

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було вірно визнано неналежними подані позивачем докази у підтвердження права власності останнього на майно, у підтвердження знаходження такого майна саме у володінні відповідача та у підтвердження факту чинення будь-яких перешкод щодо володіння, користування чи розпорядження таким майном зі сторони відповідача.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, вірно встановив обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Не може бити скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2010 року у справі № 5/121-НМ залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Житомир»–без задоволення.

2.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.