Постанова

від 15.03.2011 по справі 13/243-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/243-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011 року                                    Справа №  13/243-10

  Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,

  суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання Деббіш Г.В.

За участю представники сторін:

від позивача:  Володько О.О. представник, довіреність №24-5-03  від 31.12.10;

від відповідача:  Ганжа М.Г. представник, довіреність №182  від 19.04.10;

від відповідача: Єлисєєва Г.В. представник, довіреність№ 241 від 25.05.10;

розглянувши апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного  підприємства "Лівобережжя" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2010р. у справі № 13/243-10

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний  завод" , м. Дніпропетровськ   

до   комунального житлово-експлуатаційного  підприємства "Лівобережжя", м.Дніпропетровськ

про  стягнення 362 645 грн. 01 коп.

У відповідності зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувались перерви по справі до 10.02.2011р., 10.03.2011р., 15.03.2011р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.10р. по справі № 13/243-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний  завод" , м. Дніпропетровськ про стягнення з комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя", м.Дніпропетровськ заборгованості за енергопослуги у сумі 329 659 грн. 92 коп., інфляційних втрат у сумі 3 049 грн. 34 коп., пені у сумі 25 898 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 4 037 грн. 18 коп. та судових витрат.

        Не погоджуючись з рішенням господарського суду, комунальне житлово-експлуатаційне  підприємство "Лівобережжя" подало апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, з врахуванням норми закону та врахуванням Акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

14.03.11р. відповідач подав до апеляційного господарського суду заяву про уточнення до апеляційної скарги, в якій посилається на те, що до теперішнього часу позивач не надав до суду первинні документи за договором №615101007 від 01.02.2009р. на підтвердження належного виконання зобов'язань по цьому договору. Як вказує скаржник, платежі за послуги з теплопостачання до березня 2010р. проводились на підставі первинних бухгалтерських документів, а саме Актів виконаних робіт та рахунків, наданих позивачем, в яких зазначено, що сплата здійснюється за умовами договору №615090235 від 31.12.2008р. Інших доказів існування боргу, які б відповідали нормам процесуального закону щодо їх належності та допустимості, позивачем не надано. У зв'язку з наведеним відповідач просить рішення господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 р. між відкритим акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний  завод" (постачальник) та комунальним житлово-експлуатаційним  підприємством "Лівобережжя" (замовник) було укладено договір про надання енергопослуг № 615101007 (далі –договір).

Відповідно до п.3.1. договору оплата за енергопослуги здійснюється згідно до виставлених рахунків за цінами постачальника, що діють у розрахунковий період. Оплата виконується замовником (відповідачем)  через обслуговуючий банк постачальника (позивача) по рахункам позивача не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним (п. 3.4. договору).

   Право позивача на здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання підтверджується ліцензією серія АВ №368385 від 07.08.2008р. строком дії з 07.08.2008 р. по 07.08.2013 р.

   Встановлення вартості виконаних робіт підтверджується такими матеріалами справи: доповідною запискою Управління економіки Дніпропетровської міської ради від 05.08.2008р. №2/4-842, висновком Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області від 29.07.08р. за №4/6-5/2249 щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, додатком 1 до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 29.10.08р. № 3363 "Про тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" (т.с. 1, а.с.92- 95).

Позивач  за виконані енергопослуги за договором надав відповідачу рахунки для сплати:

№004639 від 31.12.2009 р. на суму 82 414 грн. 98 коп.,

№000278 від 31.01.2010 р. на суму 82 414 грн. 98 коп.,

№000685 від 28.02.2010 р. на суму 82 414 грн. 98 коп.,

№001081 від 31.03.2010 р. на суму 82 414 грн. 98 коп.,

та акти  виконаних робіт за договором, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 15- 18, 19-22).

Відповідач отримав вказані рахунки, але оплату за енергопослуги за вказаними рахунками не здійснив.

Станом на  02.08.2010 р. заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, складає суму 329 659 грн. 92 коп.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з п. 4.2. договору при несвоєчасній сплаті за спожиті енергопослуги відповідач сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки,

Відповідно до розрахунку суми пені, наданого до позовної заяви (т.с. 1, а.с. 6-7), позивач нарахував відповідачу пеню за період з  21.01.2010 р. по 02.08.2010 р. за кожним несплаченим рахунком у  розмірі 25 898 грн. 57 коп.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

З урахуванням суми боргу відповідача, позивач нарахував відповідачу за період заборгованості з 21.01.2010 р. по 02.08.2010 р. за кожним несплаченим рахунком 3% річних  у розмірі  4 037 грн. 18 коп.,  та інфляційні втрати у розмірі  3 049 грн. 34 коп.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги безпідставними приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається з умов договору, розрахунки за надані послуги здійснюються відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків не пізніше 20 числа, наступного за звітним (п.3.1, 3.4 договору).

До позовної заяви позивачем надано рахунки №004639 від 31.12.2009р. на суму 82 414 грн. 98 коп., №000278 від 31.01.2010р. на суму 82 414 грн. 98 коп., №000685 від 28.02.2010р. на суму 82 414 грн. 98 коп., №001081 від 31.03.2010р. на суму 82 414 грн. 98 коп., в яких зазначено договір №615101007 від 01.12.09р. Докази направлення вказаних рахунків відповідачу рекомендованою поштою також надано позивачем до матеріалів справи (а.с.23-30).

В акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 01.05.2010р., підписаному сторонами у справі та завіреному печатками сторін, також перелічено зазначені рахунки, надані відповідачу на підставі договору №615101007, що спростовує твердження скаржника про неотримання вказаних рахунків і невідповідність вказаного в них номеру зазначеного договору.

На підтвердження обґрунтованості застосованих тарифів на послуги з теплопостачання позивачем надано до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.10.2008р. №3363, яким були затверджені тарифи для ВАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" на постачання теплової енергії, а також висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області №4/6-5/2249 від 29.07.2008р. та доповідна записка Управління економіки Дніпропетровської міської ради відносно тарифів на теплову енергію №2/1-842 від 05.08.2008р., якими підтверджується економічна обґрунтованість тарифів. Дані документи були досліджені судом першої інстанції та долучені до матеріалів справи. Крім того, між позивачем та відповідачем були складені та підписані акти виконаних робіт за період з грудня 2009 року по березень 2010 року. Таким чином, підписуючи дані акти відповідач фактично погодився з обсягом та вартістю послуг, наданих позивачем за вказаний в акті період. Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування позивачем завищеного тарифу є необґрунтованим.

Відхиляються також доводи скаржника про порушення судом норм Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення сплати за житлово-комунальні послуги", оскільки договір укладено між юридичними особами, на яких не поширюється дія цього Закону. До того ж в тексті договору відсутнє посилання на надання послуг населенню. Також слід взяти до уваги, що судом першої інстанції були враховані заявлені відповідачем доводи щодо фактичного споживання послуг населенням, у зв'язку з чим судом було зменшено розмір пені, що підлягала стягненню, на 50%.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було встановлено, що позивач відповідно до умов договору №615101007 від 01.12.2009р. надає відповідачу послуги з теплопостачання. Діяльність з постачання теплової енергії підприємство позивача здійснює на підставі ліцензії, виданої Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, строком дії до 07.08.2013р. Копія даної ліцензії була долучена до матеріалів справи. Отже судом першої інстанції було встановлено, що з боку позивача відсутнє порушення законодавства в сфері ліцензування.

Не підтверджуються матеріалами справи доводи скаржника про часткове проведення розрахунків по заявленому договору в сумі 188 848 грн. 26 коп. Відповідачем не надано доказів на проведення оплати саме по договору №615101007 від 01.12.2009р. Згідно наданих позивачем до апеляційного господарського суду копій банківських виписок за період з 02.12.09р. по 29.06.10р. при здійсненні відповідачем оплати за надані послуги, призначення платежу з вказівкою за який період проводиться оплата у вказаних документах відсутнє.

В уточненні до апеляційної скарги від 10.02.11р. скаржник просить прийняти до уваги надані до апеляційного господарського суду акти виконаних робіт з грудня 2009 року по червень 2010р. в яких відображена щомісячна часткова оплата на рахунок позивача за договором від 01.12.2009р. №615101007, що підтверджує його доводи про наявність боргу тільки в сумі 188 848 грн. 26 коп.

Апеляційний господарський суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки в актах виконаних робіт за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень-лютий, березень, квітень, травень, серпень 2010р., складених між філією Дніпропетровського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" та КЖЕП "Лівобережжя" про отримання платежів і здійсненого перерахунку цих коштів на користь ВАТ "Інтерпайп НТЗ", не міститься вказівки на перерахування коштів по спірному договору.

Відповідно ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надані разом з заявою про уточнення апеляційної скарги акт виконаних робіт №000685 від 28.02.10р., рахунок №000278 від 31.01.10р. на суму                82 414 грн. 98 коп., акт виконаних робіт №0046639 від 31.12.09р., рахунок №004639 від 31.12.09р. на суму 82 414 грн. 98 коп., в яких підставою виконання робіт та нарахування їх вартості вказано інший договір - №615090235 від 31.12.08р., а не зазначений у всіх поданих позивачем документах №615101007, апеляційним господарським судом до розгляду не приймаються, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Більш того, за увесь час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач на зазначені докази не посилався.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного  підприємства "Лівобережжя", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2010р. у справі № 13/243-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                        А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                    А.К.Дмитренко

Суддя                                                                                   В.І. Крутовських

Постанова складена 21.03.2011р.