Рішення

від 22.03.2011 по справі 38/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/18

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.03.11 р.                                                                                    Справа № 38/18                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС” м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецька область

про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 449 291,23грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Меліков Ф.А. – за дов. №б/н від 01.03.2011р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошувалась

                                                                      перерва  з  03.03.2011р.  по  22.03.2011р.

                                                                                          у порядку ст.77 ГПК України

Суть спору:

            Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецька область про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 449 291,23грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на поставку вугілля  №58 від 11.03.2010р., специфікації до договору, акт приймання-передачі вугільної продукції від квітня 2010р., платіжні доручення, претензію №02/12-2010 від 27.12.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

          Відповідач  03.03.2011р. надав суду відзив на позовну заяву №62/272 від 28.02.2011р., в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

22.03.2011р. позивач надав суду супровідний лист, яким  просить суд залучити до матеріалів справи копію рахунку-фактури №1-00000005 від 21.04.2010р., квитанцію про направлення акту звірки взаєморозрахунків, копію довідки про оплату за користування вагонами за квітень 2010р. та копію платіжного доручення №36 від 01.04.2010р.

Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноважених  представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2010р. між Державним підприємством „Дзержинськвугілля”, (за договором – постачальник, далі – відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС”  (за договором – покупець, далі – позивач) було укладено договір на поставку вугілля  №58, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується постачати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі-товар), по марочному складу, цінам і в кількості, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Орієнтована кількість товару, який постачається за договором складає 15000 тон. (п.1.4)

Розділом 3 договору сторони визначили ціну товару.

Так, відповідно до п.3.1, ціна товару на момент підписання договору складає:                             марка Ж (0-100) –1122грн./т з урахуванням ПДВ.

Розділом 4 договору сторони зазначили умови та порядок розрахунків.

 Так, відповідно до п.4.1. договору, оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах 100% передплати.

  Покупець здійснює розрахунок за поставлений в рамках договору товар в грошовій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленим рахункам (п.4.3).

 Розділом 10 договору визначені заключні положення.

 Відповідно до п.10.3 договір набирає чинності з 11 березня 2010 року і діє до 31 грудня 2010 року.

 Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Специфікацією на поставку товару (додаток №2) до договору поставки вугілля №58 від 11.03.2010р. сторони визначили, що постачальник у квітні 2010р. постачає покупцю товар за цінами з відповідними характеристиками якості. Крім того, сторони визначили: ціну товару з ПДВ, яка складає 1122грн./тн.; об'єм поставки складає 3340тон на суму 3 747 480,00грн., в тому числі ПДВ 624 580,00грн.

Специфікація (додаток №2) до договору поставки вугілля №58 від 11.03.2010р. є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору на поставку вугілля №58 від 11.03.2010р. та специфікації (додаток №2) до нього, позивач перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 4 209 069,12грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи.

Згідно акту приймання-передачі вугільної продукції за квітень 2010р., відповідач передав, а позивач прийняв у повному обсязі вугільний концентрат марки “Ж 0-100” у кількості 3339,5 тон. Акт приймання-передачі вугільної продукції за квітень 2010р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

У зв'язку з надлишковим перерахуванням грошових коштів на рахунок відповідача, позивач звернувся до відповідача з претензією №02/12-2010 від 27.12.2010р., в якій пропонував останньому повернути суму попередньої оплати в розмірі 449 291,23грн. перерахувавши її на рахунок позивача.

Відповідач суму попередньої оплати позивачу не перерахував.

Оскільки до теперішнього часу відповідач суму попередньої оплати не повернув, позивач просить суд стягнути  з відповідача суму у розмірі 449 291,23грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір на поставку вугілля  №58 від 11.03.2010р., специфікації до договору, акт приймання-передачі вугільної продукції від квітня 2010р., платіжні доручення, претензію №02/12-2010 від 27.12.2010р., акт звірки станом на 09.02.2011р., рахунок-фактуру №1-00000005 від 21.04.2010р., довідку про сплату за користування вагонами; невиконання відповідачем своїх зобов'язань, правовстановлюючі документи тощо.

         Відповідач посилається на відзив на позов №62/272 від 28.02.2011р.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору на поставку вугілля №58 від 11.03.2010р. та специфікації (додаток №2) до нього, перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 4 209 069,12грн.

Згідно акту приймання-передачі вугільної продукції за квітень 2010р., відповідач передав, а позивач прийняв у повному обсязі вугільний концентрат марки “Ж 0-100” у кількості 3339,5 тон., на загальну суму 3 759 777,89грн.

Відповідно до п.10.3 договір набирає чинності з 11 березня 2010 року і діє до 31 грудня 2010 року.  

          З матеріалів справи та відзиву відповідача вбачається, що на рахунку відповідача перебувають грошові кошти позивача в розмірі 449 291,23грн.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла  його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

 Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією, якою пропонував повернути суму попередньої оплати,  що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Відповідач залишив претензію без розгляду та реагування.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються  окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від  економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

За таких обставин, враховуючи закінчення строку дії договору №58 від 11.03.2010р., тобто відсутність правових підстав для знаходження у відповідача грошових коштів позивача в розмірі 449 291,23грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів грошових коштів – суми попередньої оплати в розмірі 449 291,23грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

 Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 139, 174, 193 Господарського кодексу України,  ст.ст. 11, 400, 509, 526, 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС” м.Донецьк до Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецька область про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 449 291,23грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецька область (юридична адреса: 85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.50 років Жовтня,19, поштова адреса: 85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Фрунзе,14, ЄДРПОУ 33839013, п/р 26000000150203 в Донецькій дирекції ТОВ УКБ „Камбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС” м.Донецьк (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, 22 ”А”, п/р 26003959676817 в філії ПУМБ м.Донецька, МФО 335537, код ЄДРПОУ 31226834) суму попередньої оплати у розмірі 449 291,23грн., державне мито у розмірі 4 492,91грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.03.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 24.03.2011р.

Суддя                                                               Лейба М.О.