Рішення

від 23.03.2011 по справі 7/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/26

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.03.11 р.                                                                                    Справа № 7/26                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” ВП „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая” м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація” м. Мар'їнка

Предмет спору: стягнення 10 826,31 грн.

За участю представників:

від позивача: Шумська К.М. – довір.

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:                            

Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” ВП „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація” м.Мар'їнка про стягнення 10 826,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на поставку вугільного газу-метану №03 від 27.04.2001р., з додатками та додатковими угодами; претензії №1435 від 16.11.2009р., №293 від 23.02.2010р., №517 від 14.04.2010р.;  бухгалтерську довідку б/н; рахунки-фактури №173 від 31.10.2009р., №195 від 30.11.2009р., №174 від 31.10.2009р., №93 від 30.06.2010р., №77 від 31.05.2010р., №62 від 30.04.2010р., №12 від 31.01.2010р., №210 від 31.12.2009р., №46 від 31.03.2010р., №31 від 28.02.2010р., №17 від 31.01.2010р.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, сума позову у розмірі 10 826,31 грн. складається з: 9783,82 грн. заборгованості, 788,38 грн. пені, 254,11 грн. 3% річних.

За клопотанням позивача у справу залучені додаткові документи.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, причин такого не повідомив, хоча про дати та час судових засідань був повідомлений належним чином.

У зв'язку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено на поставку вугільного газу-метану №03 від 27.04.2001р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами до нього, без протоколу розбіжностей.

Відповідно до р.13 Договору з урахуванням редакції додаткової угоди б/н від 19.10.2006р. до Договору, даний договір діє до 01.05.2011р.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця (відповідача) вугільний газ метан, який видобувається під час дегазації вугільних пластів, а покупець зобов'язується приймати цей газ та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Об'єм, якість поставляє мого газу, порядок його поставки  та ціна визначені сторонами у розділах 2, 3 та Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що на підставі актів постачальник розраховує об'єм поставленого газу, направляє покупцю рахунок, накладну, податкову накладну за поставку газу.

Оплата поставленого газу здійснюється на підставі рахунків до 10 числа наступного місяця (п.4.2 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за Договором у жовтні 2009р. – червень 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ вугільний метан, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми накладними. Позивач надав в матеріали справи рахунки на оплату поставленого відповідачу газу, разом з цим, доказів вручення (направлення) відповідачу цих рахунків не представив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з наведеним, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено лише факт звернення позивача до відповідача із листом (вимогою) 30.08.2010р. (поштова квитанція №3739 від 30.08.2010р.) про сплату, у тому числі, суми боргу за газ в розмірі 9783,82 грн.

Відповідач свої зобов'язання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ своєчасно та у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови Договору.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума заборгованості за спірний період у розмірі 9 783, 82 грн., яка є доведеною матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 18.01.2010р. по 01.12.2010р. 3% річних в сумі 254,11 грн.

При розгляді даної вимоги, суд враховує наступне.

Оскільки у відповідача за певний період часу значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов'язань стосовно оплати за газ, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією, то вимоги позивача про стягнення суми 3% річних є обґрунтованими та правомірними.

Разом з цим, суд звертає увагу на той факт, що матеріалами справи та позивачем доведений факт пред'явлення відповідачу вимоги на сплату спірної суми боргу лише 30.08.2010р. Таким чином, наявність у відповідача заборгованості (тобто його обов'язок сплатити спірну суму боргу) в термін до 30.08.2010р., позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено.

На підставі наведеного вище, враховуючи приписи чинного законодавства та умови Договору, судом перераховані  3% річних, які відповідно складають 65,94 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 65,94 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.8.1 Договору, у разі несвоєчасного розрахунку за поставлений газ покупець сплачує штраф у сумі 120% від облікової ставки Національного банку за кожен день прострочення.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню (штрафну санкцію) в сумі 788,38 грн. за період з 18.01.2010р. по 01.12.2010р.

Як вже вказано вище, позивач не довів факт того, що зобов'язання мало бути виконано відповідачем саме у вказаний в розрахунку стягуваної суми період, тоді як матеріалами справи підтверджений факт направлення відповідачу вимоги в порядку ст.530 ЦК України на сплату спірної суми боргу 30.08.2010р.

На підставі вищенаведеного, судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до умов Договору і приписів чинного законодавства та пеня складає – 204,41 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у сумі 204,41 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” ВП „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація” м. Мар'їнка про стягнення 10 826,31 грн.  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація” (85600, Донецька обл., м.Мар'їнка, пр.Ворошилова, 14, ЄДРПОУ 30942727) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” ВП „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, п/р 26003000527001 у філії Донецька дирекція ВТ „Індекс-банк”, МФО 335850)  – заборгованість у сумі 9873,82 грн., 3% річних у сумі 65,94 грн., пеню у сумі 204,41 грн., державне мито у сумі 101,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 221,13 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому діючим законодавством України.

Повний текст рішення підписаний 23.03.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.