Рішення

від 21.03.2011 по справі 9/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/27

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.03.11 р.                                                                                    Справа № 9/27                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Галеас”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-М”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 95 972грн.18коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Галеас”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-М”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 95 972грн.18коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 68 518грн.20коп., інфляційних витрат в розмірі 9 863грн.13коп., 3% річних в розмірі 2 944грн.56коп. та пені в розмірі 14 646грн.29коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №б/н від 14.04.2009р., додаткову угоду №1 від 07.08.2009р., видаткові накладні №РН-0000130 від 14.08.2009р., №РН-0000159 від 02.10.2009р., довіреності №257 від 14.08.2009р., №280 від 02.10.2009р., товарно-транспортні накладні серії 01 АА №59499 від 14.08.2009р., №59501 від 02.10.2009р., договір про зарахування зустрічних однорідних вимог №08/2010 від 01.06.2010р., рахунки-фактури №СФ-0000261 від 13.08.2009р., №СФ-0000287 від 02.10.2009р., податкові накладні №131 від 14.08.2009р., №162 від 02.10.2009р., банківські виписки за 10.11.2009р., за 03.12.2009р., за 11.12.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8750722 Товариство з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ „ЕКО-М”, м.Донецьк станом на 14.02.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

02.03.2011р. та 16.03.2011р. позивачем надані письмові пояснення б/н від 02.03.2011р. та від 03.03.2011р., відповідно до яких останній підтримує позовні вимоги.

Позивачем 16.03.2011р. через канцелярію суду надана заява про зменшення позовних вимог б/н від 02.03.2011р., згідно якої останній зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми пені та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 89 345грн.36коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 68 518грн.20коп., інфляційних витрат в розмірі 9 863грн.13коп., 3% річних в розмірі 2 944грн.56коп. та пені в розмірі 8 019грн.47коп.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 02.03.2011р.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

14.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Галеас”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕКО-М”, м.Донецьк укладений договір поставки №б/н, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) належні постачальнику продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар, яка надається продавцем, за узгодженими цінами, у кількості та асортименті згідно п.1.2 даного договору. Доставка товару на склад покупця здійснюється за узгодженням сторін транспортом постачальника або самовивозом покупця. Датою передачі товару у власність покупцю вважається дата відмітки у товарно-транспортній накладній про приймання товару покупцем з зазначенням дати поставки та підпису відповідальної за приймання товару особи від покупця,  засвідчені печаткою покупця.

Постачальник зобов'язується передати товар у кількості та асортименті згідно заявки покупця, яка відповідає можливостям покупця на день замовлення (п.1.2 договору).

В розпорядженні суду відсутні наведені вище заявки покупця, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 96 493грн.20коп., що підтверджує видатковими накладними №РН-0000130 від 14.08.2009р., №РН-0000159 від 02.10.2009р., товарно-транспортними накладними серії 01 АА №59499 від 14.08.2009р., №59501 від 02.10.2009р. та податковими накладними №131 від 14.08.2009р., №162 від 02.10.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, наведені вище накладні не містять безпосереднього посилання на договір поставки №б/н від 14.04.2009р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної вище операції є саме договір поставки №б/н від 14.04.2009р., оскільки: у письмових поясненнях від 03.03.2011р. позивач зазначив, що будь-яких інших договорів, крім договору поставки №б/н від 14.04.2009р., між сторонами протягом 2009 року не укладалось. Доказів зворотного сторонами не надано, судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №РН-0000130 від 14.08.2009р., №РН-0000159 від 02.10.2009р. та товарно-транспортних накладних серії 01 АА №59499 від 14.08.2009р., №59501 від 02.10.2009р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладних, наявними у матеріалах справи копіями довіреностей №257 від 14.08.2009р., №280 від 02.10.2009р. та печаткою підприємства відповідача, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.4.2 договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом безготівкового зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстроченням платежу до 30 календарних днів з моменту постачання товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за видатковою накладною №РН-0000130 від 14.08.2009р. та товарно-транспортною накладною серії 01 АА №59499 від 14.08.2009р. є 13.09.2009р., за видатковою накладною №РН-0000159 від 02.10.2009р. та товарно-транспортною накладною серії 01 АА №59501 від 02.10.2009р. є 01.11.2009р.

На сплату отриманої продукції, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000261 від 13.08.2009р., №СФ-0000287 від 02.10.2009р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Наразі, доказів направлення (вручення) наведених рахунків суду не представлено, проте згідно п.3.6 договору сторони дають згоду на застосування в процесі приймання продукції правил, передбачених Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки у видаткових накладних №РН-0000130 від 14.08.2009р., №РН-0000159 від 02.10.2009р. містяться посилання на спірні рахунки та суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що рахунки-фактури №СФ-0000261 від 13.08.2009р., №СФ-0000287 від 02.10.2009р., надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №РН-0000130 від 14.08.2009р., №РН-0000159 від 02.10.2009р. Доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на суму в розмірі 27 975грн.00коп., що підтверджується договором про зарахування зустрічних однорідних вимог №08/2010 від 01.06.2010р. та банківськими виписками за 10.11.2009р., за 03.12.2009р., за 11.12.2009р., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 68 518грн.20коп. за договором поставки №б/н від 14.04.2009р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 68 518грн.20коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 68 518грн.20коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Галеас”, м.Дніпропетровськ щодо стягнення заборгованості в розмірі 68 518грн.20коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційні витрати в розмірі 9 863грн.13коп. та 3% річних в розмірі 2 944грн.56коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить суму в розмірі 9 863грн.13коп. за період прострочення з вересня 2009р. по грудень 2010р. та сума 3% річних становить суму в розмірі 2 944грн.56коп. за період прострочення з 14.09.2009р. по 01.02.2011р. за кожною окремою накладною з урахуванням часткових оплат.

Розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування наведених сум, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 9 863грн.13коп. та 3% річних в розмірі 2 944грн.56коп. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 9 023грн.35коп. (за період з вересня 2009р. по грудень 2010р. за кожною окремою накладною з урахуванням часткових оплат) та 2 934грн.79коп. (за період з 14.09.2009р. по 01.02.2011р. за кожною окремою накладною з урахуванням часткових оплат) відповідно.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 019грн.47коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.5.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості отриманого товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% не перерахованої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення покупцем своїх обов'язків за даним договором.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 8 019грн.47коп. за період прострочення з 14.09.2009р. по 30.04.2010р. за кожною окремою накладною з урахуванням часткових оплат та подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що належний до стягнення розмір пені становить 7 952грн.77коп. за період прострочення з 14.09.2009р. по 30.04.2010р. за кожною окремою накладною з урахуванням часткових оплат, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 019грн.47коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 7 952грн.77коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 666, 688, 690 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                        ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Галеас”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-М”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 89 345грн.36коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 68 518грн.20коп., інфляційних витрат в розмірі 9 863грн.13коп., 3% річних в розмірі 2 944грн.56коп. та пені в розмірі 8 019грн.47коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-М” (за адресою: вул.Югославська, б.28, м. Донецьк, 83008, код ЄДРПОУ 25340151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галеас” (за адресою: вул. Героїв Сталінграду, б.25 А, м. Дніпропетровськ, 49061, вул. Героїв Сталінграду, б.16, оф.407, м. Дніпропетровськ, 49061, р/р 26005015018 у Експортно – Імпортному банку України м. Дніпропетровськ, МФО 305675, код ЄДРПОУ 23021387) суму основного боргу в розмірі 68 518грн.20коп., інфляційні витрати в розмірі 9 023грн.35коп., 3% річних в розмірі 2 934грн.79коп., пеню в розмірі 7 952грн.77коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 884грн.29коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217грн.45коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 23.03.2011р.