Рішення

від 24.03.2011 по справі 6/39/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/39/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.11                                                                                 Справа № 6/39/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтобуріння”, м. Первомайськ                         Луганської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Самей – Траст”, м.  Луганськ

про стягнення 38 999 грн. 89 коп.

                                                                                                           Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Марусєв М.В., дов. № 214 від 01.03.2011;

від відповідача - Стєрлєв О.В., дов. б/н від 04.01.2011;Біленький В.І., дов. № 7 від 21.02.11;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу  про стягнення з відповідача  38 999 грн. 89 коп., в тому числі: борг у сумі 35 394 грн. 37 коп., 3% річних у  сумі 1 204 грн. 38 коп., інфляційні нарахування у сумі 2 401 грн. 14 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву  від 17.03.2011 проти позову заперечує  зокрема зазначає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Крім цього, відповідачем вказано на те, що  жодної претензії від позивача отримано не було.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про часткову відмову від позовних вимог. Так, позивач вказує, що відмовляється від вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних. З наслідками часткової відмовити від позовних вимог позивач ознайомлений.

Також, сторонами було подано акт звірення розрахунків від 21.03.2011 за яким узгоджено, що заборгованість з боку відповідача складає 35 394 грн. 37 коп.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

                                                        в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Шахтобуріння»(позивач) та  ТОВ «Самей -Траст»(відповідач) був укладений договір № 42 від 20.11.2007 та додаткові  угоди до нього.

За умовами вказаного договору, позивач зобов'язався виготовити і передати у власність відповідача продукцію відповідно до специфікацій до договору, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити відповідну продукцію.

На виконання умов договору, позивач, відповідно до актів виконаних робіт та рахунків виконав та передав, а відповідач прийняв роботи з виготовлення труб на загальну суму 419 992 грн. 39 коп. В той же час, відповідач виконані роботи в повній мірі не оплатив, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 35 394 грн. 37 коп. Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку оплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу просить стягнути інфляційні нарахування та 3% річних.

 Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, 20.11.07 між сторонами у справі було укладено договір № 42, за умовами якого  позивач виготовляє та передає у власність відповідачу певну продукцію, а останній приймає та оплачує її на умовах договору.

Відповідно до додатковою угоди до договору від 15.05.08 строк дії договору продовжено до 31.12.09.

Згідно п.5 договору форма розрахунку 100% передплата протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку на передплату.

Із матеріалів справи, в тому числі актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних представниками сторін без доповнень та зауважень вбачається, що позивачем, на виконання умов договору  було виконано та передано відповідачу продукції  загальною вартістю  419 992 грн. 39 коп. Вказана обставина також підтверджена відповідачем за актом звірення розрахунків від 21.03.2011.

В той же час, відповідно до  банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем отримана продукція була оплачена частково в сумі 384 598 грн. 02 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість у  сумі  35 394 грн. 37 коп.

Відповідач вказаний факт не оспорив, доводи позивача в цій частині не спростував.

Як було наведено вище, умовами договору передбачалася 100% передплата, але незважаючи на те, що відповідач вказані умови договору в повній мірі не виконував, позивач  здійснював останньому поставку відповідної продукції.

Разом з цим, із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що позивач виставляв останньому рахунки на оплату, і відповідач в свою чергу оплачував продукцію  саме посилаючись на рахунки позивача.

   Відповідно до статті 530 ЦК України, зокрема встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

  В даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач –як боржник.

Із наведених вище обставин вбачається, що позивач надавав відповідачу  відповідні рахунки на оплату, які останнім в повній мірі не сплачувалися.

Тобто на момент звернення до суду у позивача виникло право вимоги заборгованості за поставлений товар.

Відповідач доказів повної оплати отриманої продукції не надав, доводи позивача в цій части не спростував. Крім цього, відповідач підтвердив наявність заборгованості  за договором в сумі 35 394 грн. 37 коп. шляхом підписання акта звірення розрахунків від 21.03.2011.

Виходячи з наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 35 394 грн. 37 коп.

Як було наведено вище, позивачем до суду надано клопотання про відмову від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 22, 29 ГПК України позивач вправі  відмовитись  від позову, а суд прийняти відмову від позову за умови, що ці дії не суперечать законодавству та не  порушують чиї-небудь права  і законні  інтереси.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Під час розгляду справи встановлено, що дії  позивача щодо часткової відмови від позовних вимог не  суперечать законодавству та не порушують права та інтереси інших осіб. У зв'язку з чим, судом прийнято часткову відмову позивача від позову.

В той же час, позивач ознайомлений з правовими  наслідками  відмови від  позову.

Виходячи з наведеного, що вимог про стягнення інфляційних нарахувань  та 3% річних провадження у справі слід припинити на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на  відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. 4 ст. 80 ГПК України,  ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самей –Траст», м. Луганськ, містечко Пархоменко, б. 49 , кв. 2 (поштова адреса –м. Луганськ, вул. Трамвайная, 110 «а»), код 33922551,  на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння», м. Первомайськ Луганської області, вул. Боровського, 22 «а», код 31619520, заборгованість в сумі 35 394 грн. 37 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 353 грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 214 грн. 18 коп., видати наказ позивачу.

3. Щодо решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення -  25.03.2011.

Суддя                                                                                                      Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                                  Т.В.Цибулько