Рішення

від 22.03.2011 по справі 5/31/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/31/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.11                                                                                 Справа № 5/31/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Максим», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», м. Свердловськ, Луганської області

про  стягнення 23970,00 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Горішняк С.М., довіреність №286 від 25.10.2010;

від відповідача - Євсюкова І.С., довіреність №22 від 15.02.2011.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Максим»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 12000,00 грн., пені у сумі 8870,00 грн. та штрафу у сумі 3100,00 грн.

22.03.2011р. позивачем подана заява, якою користуючись правом наданим ст. 22 ГПК України, він зменшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача лише пеню у розмірі 497 грн. 70 коп. та штраф у сумі 3 100 грн. за  порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманої продукції.

Подана заява не протирічить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить провадження у справі припинити, у зв'язку з тим, що основна сума боргу сплачена та зважаючи на тяжкий фінансовий стан відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності  та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

10 лютого 2010 року між сторонами у справі було укладеного договір № 10/02 на виготовлення поліграфічної продукції (далі - договір), за умовами якого виконавець (позивач у справі) виготовляє продукцію у відповідності з даним договором, затвердженим замовником (відповідач у справі) оригінал-макетом, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти продукцію за накладною у відповідності з умовами даного договору.

Виходячи з п. 2.1 договору, загальна сума договору складає 1 000 000 (один мільйон гривень), у т.ч. ПДВ 20%. Фактична сума вартості виготовленої за договором продукції визначається видатковими накладними.

За умовами п. 2.2 договору за виготовлену по даному договору продукцію замовник сплачує виконавцю грошові кошти згідно виставленого рахунку-фактури у наступні строки: 100% оплата суми вказаної у рахунку-фактурі за продукцію, що перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання готової продукції.

На виконання умов договору, позивач виготовив та передав уповноваженому представнику відповідача визначену сторонами продукцію на загальну суму 84 731 грн. 89 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними  №23фл від 11.02.2010, №229фл від 16.07.2010, №227фл від 15.07.2010, №222фл від 13.07.2010, №238фл від 26.07.2010, №266фл від 06.08.2010, №284фл від 19.08.2010, №РН-0000907 від 20.08.2010, №РН-0000946 від 30.08.2010, №401фл від 03.11.2010 та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №116 від 03.11.2010,  №94 від 20.08.2010, №93 від 19.08.2010, №86 від 06.08.2010, №65 від 30.06.2010,  №15 від 10.02.2010.

Відповідач також виконав свої обов'язки щодо оплати отриманої продукції, але з порушенням терміну встановленого п. 2.2 договору про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки, у зв'язку з цим позивач заявив позов про стягнення з відповідача, виходячи з заяви про зменшення позовних вимог від 21.03.2011р., пені в сумі 497 грн. 70 коп. та  20% штрафу в сумі 3100 грн. за порушення взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманої продукції.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Сторонами у договорі  визначені строки та умови оплати отриманої продукції, зокрема  оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання готової продукції шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунків-фактур (п. 2.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі виставлених йому рахунків-фактур здійснив оплату отриманої продукції, але з порушенням визначеного умовами договору строку. Отже, відповідач допустив порушення зобов'язань, що в силу п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

У п. п. 5.2 та 5.4 договору сторони встановили, що при порушенні строків оплати поліграфічної продукції, замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) неустойку у розмірі 1 (одного) % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та при простроченні оплати продукції на строк більше 30 календарних днів сплачує окрім пені штраф у розмірі 20% від вартості, несплаченої суми.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства, п.п. 5.2, 5.4 договору та з урахуванням     ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” нараховано та заявлено до стягнення неустойку, яка за своєю правовою природою є пенею та штраф, які, за розрахунком позивача доданим до заяви про зменшення позовних вимог складають відповідно 497 грн. 70 коп. та 3100 грн. 00 коп.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву до уваги не приймаються, оскільки скрутне фінансове становище підприємства не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення взятих на себе за договором зобов'язань.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати продукції підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в редакції заяви про зменшення, в повному обсязі, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                              в и р і ш и в :

          1.  Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», Луганська область, м. Свердловськ, вул. Лутугіна, буд.1,  ідентифікаційний код 21782107 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Максим», м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 16а, код ЄДРПОУ 24852989 штраф у сумі 3 100 грн. 00 коп. та пеню у сумі 497 грн 70 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 35 грн. 98 коп. та 35 грн. 42 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2011.

           Суддя                                                                                     Т.В.Васильченко