Рішення

від 22.03.2011 по справі 15/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/32

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.03.11 р.                                                                                 Справа № 15/32                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ (код ЄДРПОУ 00190816)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасфарспецкерам” м. Дружківка (код ЄДРПОУ 34849640)

про стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію в сумі 20442,23 грн., неустойки в сумі 19047,10 грн., 3% річних у розмірі 451,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Стародубцева О.О. за довіреністю № 10-03 від 04.01.2011 р. (в останнє судове засідання не з'явилася)

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасфарспецкерам” м. Дружківка про стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію в сумі 20442,23 грн., неустойки в сумі 19047,10 грн., 3% річних у розмірі 451,97 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/32, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 28.01.2011 р., 17.02.2011 р., від 09.03.2011 р. відповідач в судові засідання не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позов до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 588517 станом на 08.02.2011 р., з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасфарспецкерам”, ідентифікаційний код 34849640, зареєстровано за адресою: 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Колхозна, буд. 1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві та за цією адресою суд направив відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2010 р. сторони уклали договір № 12/266–180ю, згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) зобов'язався оплатити та прийняти поставлений товар, найменування, сортамент, кількість та ціна якого вказані в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Умови та строки поставки, а також оплати товару погоджуються сторонами в специфікаціях до договору. До спірного договору № 12/266–180ю від 23.02.2010 р. сторони уклали специфікації № 1 від 23.02.2010 р., № 2 від 14.05.2010 р., № 3 від 24.05.2010 р., в яких передбачили найменування, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також умови та строки поставки та оплати товару.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 28.02.2011 р., а в частині розрахунків – до повного виконання грошових зобов'язань по договору. Спірний договір та специфікації до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 12/266–180ю від 23.02.2010 р. з урахуванням специфікацій до нього позивач згідно рахунку № 8 від 17.02.2010 р. здійснив передоплату товару по специфікації № 1 від 23.02.2010 р. на суму 403732,08 грн. за платіжним дорученням № 1868 від 17.03.2010 р.; згідно рахунку № 26 від 17.05.2010 р. здійснив передоплату товару по специфікації № 2 від 14.05.2010 р. на суму 22399,20 грн. за платіжним дорученням № 3836 від 27.05.2010 р.; згідно рахунку № 35 від 25.05.2010 р. здійснив передоплату товару по специфікації № 3 від 24.05.2010 р. на суму 39528,00 грн. за платіжним дорученням № 4158 від 08.06.2010 р. Призначенням платежу в платіжних дорученнях вказана оплата за насадки кислотоупорні керамічні по специфікаціях до договору № 12/266–180ю від 23.02.2010 р. Завірені копії рахунків на оплату та платіжних доручень додані до позову.

Відповідач частково поставив товар на суму передоплати згідно специфікації № 1 за видатковими накладними № 16 від 25.03.2010 р. на суму 127807,20 грн., № 22 від 13.04.2010 р. на суму 59763,05 грн., № 25 від 22.04.2010 р. на суму 20022,25 грн., № 30 від 14.05.2010 р. на суму 31622,40 грн., № 31 від 19.05.2010 р. на суму 31622,40 грн., № 37 від 24.06.2010 р. на суму 35575,20 грн., № 45 від 23.06.2010 р. на суму 35245,80 грн., № 51 від 03.09.2010 р. на суму 20752,20 грн., № 55 від 21.10.2010 р. на суму 23185,15 грн., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 18136,43 грн. Згідно специфікації № 2 до договору відповідач також частково поставив  попередньо оплачений товар позивачу за видатковою накладною № 35 від 02.06.2010 р. на суму 20093,40 грн., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 2305,80 грн. Згідно специфікації № 3 до договору відповідач повністю поставив товар позивачу на суму передоплати за видатковою накладною № 48 від 17.08.2010 р. на суму 39528,00 грн. Завірені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи.

Таким чином, недопоставленим залишився товар за специфікаціями № 1 та № 2 до договору на загальну суму 20442,23 грн.

Позивач стверджує, що направляв відповідачу претензію № 10–3000 від 31.05.2010 р. з вимогою поставити товар та сплатити неустойку за прострочення поставки.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не поставив позивачу товар, що є підставою для повернення передоплати на суму непоставленого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за непоставлений товар згідно договору № 12/266–180ю від 23.02.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, у позивача виникає обов'язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікації № 1 до договору встановлений строк поставки товару протягом 40 календарних днів з моменту отримання передоплати. Позивач перерахував передоплату за специфікацією № 1 одним платежем 17.03.2010 р., у зв'язку з чим строк поставки закінчився 26.04.2010 р., вже з 27.04.2010 р. почалося прострочення поставки. В специфікаціях № 2 та № 3 сторонами був погоджений строк поставки протягом 20 календарних днів з моменту отримання передоплати. Передоплату за специфікацією № 2 позивач здійснив 27.05.2010 р., строк поставки закінчився 16.06.2010 р., з 17.06.2010 р. почалося прострочення поставки. Передоплату за специфікацією № 3 позивач здійснив 08.06.2010 р., строк поставки закінчився 29.06.2010 р., з 30.06.2010 р. почалося прострочення поставки.

Позивач в позовній заяві визначив кінцевий строк поставки товару за специфікацією № 3 – 28.06.2010 р., не врахувавши норми ст. 253 та ст. 254 ЦК України в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Згідно ст. 73 Кодексу законів про працю України встановлено, що 28 червня є Днем Конституції України та святковим днем. За вищевикладених обставин доводи позивача з цього приводу судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача. В даній справі доказуванню підлягає факт пред'явлення позивачем вимоги відповідачу на повернення суми передоплати.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 12/266–180ю від 23.02.2010 р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Ухвалами від 28.01.2011 р., від 17.02.2011 р. суд зобов'язував позивача надати належні докази настання строку виконання грошового зобов'язання для відповідача щодо повернення предоплати на суму 20442,23 грн., направлення позивачем відповідачу або вручення представнику відповідача вимоги на повернення предоплати на вказану суму.

На виконання вимог ухвал суду позивач надав завірену копію вимоги № 20–1167 про повернення передоплати за недопоставлений товар на суму 20442,23 грн. В підтвердження факту направлення даної вимоги відповідачу позивач надав фіскальний чек № 0169 від 25.02.2011 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вимога № 20–1167 направлена позивачем відповідачу 25.02.2011 р., тобто після звернення позивача до суду (позивач відправив позовну заяву до суду 21.01.2011 р. згідно відбитків поштових штемпелів на конверті). Інші вимоги на повернення передоплати на суму 20442,23 грн., направлені відповідачу до моменту звернення позивача з позовом до суду, в матеріалах справи відсутні. Претензія № 10–3000 від 31.05.2010 р. не приймається судом до уваги як вимога згідно ст. 530 ЦК України на повернення передоплати, оскільки в даній претензії позивач вимагав від відповідача здійснити поставку товару та сплатити неустойку за прострочення поставки.

Подача юридичною або фізичною особою позову до суду є способом захисту порушеного права цієї особи, при цьому факт порушення законних прав позивача з боку відповідача повинен мати місце у період до реалізації позивачем права на звернення до суду за захистом порушених прав або інтересів. Відсутність факту порушення відповідачем законних прав або інтересів позивача на момент звернення з позовом до суду має наслідки у вигляді відмови у задоволенні такого позову.

Враховуючи вказані обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів факт пред'явлення вимоги на повернення передоплати та настання строку такого повернення станом на день подачі позову до суду, у зв'язку з чим з боку відповідача відсутнє порушення строку виконання грошового зобов'язання. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію в сумі 20442,23 грн. суд вважає необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Додаткові позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 451,97 грн. засновані на невиконанні грошового зобов'язання по поверненню передоплати, тому також не підлягають задоволенню.

Позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував відповідачу неустойку за порушення строку поставки товару окремо по кожній видатковій накладній за загальний період з 27.04.2010 р. по 23.10.2010 р. в сумі 19047,10 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за прострочення поставки або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від вартості недопоставленої або непоставленої продукції за кожний день прострочення.

Перевіркою розрахунку позивачем неустойки судом встановлено, що при нарахуванні неустойки за видатковою накладною № 48 від 17.08.2010 р. згідно специфікації № 3 до договору позивач невірно визначив початок прострочення з 29.06.2010 р. тоді, як фактично прострочення почалося з 30.06.2010 р. Вказаній обставині суд вже давав правову оцінку, про що було зазначено вище. В цій частині розрахунок позивача невірний та судом до уваги не приймається. За розрахунком суду неустойка за прострочення поставки товару за видатковою накладною № 48 від 17.08.2010 р. нараховується за період з 30.06.2010 р. по 17.08.2010 р. та складає: 39528,00 грн. х 0,1% х 49 днів = 1936,87 грн. В іншій частині розрахунок позивача неустойки відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Загальна сума неустойки складає 19007,57 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 19047,10 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 19007,57 грн. В частині стягнення неустойки на суму 39,53 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасфарспецкерам”  (юридична адреса: 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Колхозна, буд. 1; код ЄДРПОУ 34849640; рахунок 26003301474095 в ПАТ Промінвестбанк в м. Дружківка, МФО 334334) на користь відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”  (юридична адреса: 94223, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Красних партизан, буд. 1; код ЄДРПОУ 00190816; рахунок 26002301770058 у філії ГУ Промінвестбанк в Донецькій області, МФО 334635) неустойку за прострочення строків поставки у сумі 19007,57 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 190,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,31 грн.

Відмовити в задоволення позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію в сумі 20442,23 грн., неустойки в сумі 39,53 грн., 3% річних у сумі 451,97 грн.

У судовому засіданні 22.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                                              Богатир К.В.