Постанова

від 27.03.2011 по справі 2а-2102/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 р.  

Справа № 2а-2102/10/0470

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Потолової Г. В.  

при секретарі

Федоренко Ю.В.

за участю: представника позивача –

 Грабового В.М.

    представників відповідача –

Краснікової Ю.О., Німак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Радон» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприиємство «Радон» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ №0000142344/0 від 17.07.2009 року про стягнення з позивача на користь держави податку на додану вартість у розмірі 136660грн. 40коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68330грн. 20коп., а всього - 204990грн.60коп.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнає. Письмові заперечення додані до матеріалів справи.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення проти позову повністю, просять відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВП «Радон», зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградскої міської ради Дніпропетровської області 24.12.1993 року за №12321200000000724, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 396857 (а.с.27).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку у Західно-Донбаській ОДПІ з 20.01.1993 року за № 106. (а.с.48).

На підставі направлення від 23.06.2009 року №430, виданого Західно-Донбаською ОДПІ (а.с. 49),  та відповідно до ч.6 п.1.5 ст.11, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ НВП «Радон» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р.

Перевіркою ТОВ НВП «Радон» встановлено порушення:

- п.п. 7.2.6 п.7., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов’язання на загальну суму 136660грн. 40 коп., в т.ч. по періодах: 2006 рік – 11890грн. 54коп.;

               2007 рік – 108741грн. 86коп.;

               2008 рік – 16028грн. 00коп.

За результатами розгляду Акту перевірки № 273/23/3-19428901 від 03.07.2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000142344/0 від 17 липня 2009р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 204990грн.60коп., у тому числі за основним платежем - 136660грн. 40коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 68330грн. 20коп.

Підставою для визначення вищевказаної суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) є віднесення ТОВ НВП «Радон» до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виданим не платником податку на додану вартість – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, тобто вважаються, на думку відповідача, не підтвердженими податковими накладними.

Відповідач зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 був зареєстрований як платник ПДВ з 04.10.2005 р., свідоцтво від 04.10.2005 р. № НОМЕР_2 видане Західно-Донбаською ОДПІ в м.Тернівка. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1. За період 28.09.2005 до 23.10.2006 фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не подавав податкові декларації з ПДВ.

За таких обставин, як зазначає відповідач, реєстрація платника податку на додану віртість фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 відповідно до розпорядження Західно-Донбаської ОДПІ від 12.05.2005 року № 207-Р та згідно акту № 2-1742/НОМЕР_1 від 28.11.06 р. була анульована, та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 був виключений з Реєстру ПДВ 28.11.2006 р., свідоцтво від 04.10.2005 р. № НОМЕР_2 повернуто до відділення Західно-Донбаської ОДПІ в м.Тернівка.

Таким чином, працівником відповідача, який здійснював перевірку, зроблено висновок, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 виписував податкові накладні з правом на формування податкового кредиту після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Заперечуючи проти висновків відповідача, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачений обов’язок суб’єкта господарювання перевіряти дані, отримані від контрагента. Проте, за власною ініціативою позивач, починаючи співпрацювати з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у 2005 році, вжив всіх можливих та залежних від нього заходів для перевірки обсягу правоздатності зазначеного підприємця, у тому числі його реєстрацію в якості платника ПДВ.

Позивач наполягає, на цьому наголошує й представник у судовому засіданні, що з 05.04.2006 р. по 05.03.2008 р. ТОВ НВП «Радон» здійснювало закупівлю будівельних матеріалів у різних контрагентів, в тому числі й у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, розраховуючись при цьому на підставі виставлених продавцем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок.

Декларація по ПДВ за березень 2008 року була відкоригована лише з підстав неприйняття податковим органом.

Також, позивач наполягає, що відповідно до закону, декларації по ПДВ подаються щомісячно, граничним строком подачі декларації по ПДВ є 20 число місяці, наступного за звітним. Тому, на думку позивача, навіть за наявності передбачених законом підстав, відповідач мав право донараховувати йому ПДВ та застосовувати штрафні (фінансові) санкції лише за період не раніше ніж з липня 2006 року.

Одночасно, позивач звертає увагу, що протягом 2006-2008 років співробітниками Західно-Донбаської ОДПІ неодноразово проводилися зустрічні перевірки ТОВ НВП «Радон», де в якості постачальника матеріалів був і фізична особа-підприємець ОСОБА_6, перевірялися й податкові накладні, але ніяких зауважень чи претензій до підприємства позивача з боку перевіряючих не було (наприклад, довідка № 655-23/3-19428901 від 27.10.2008 р.).

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд погоджується з обґрунтуванням позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Факт використання позивачем таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, як платника податку, підтверджується матеріалами справи та не спростовується наданими відповідачем документами і поясненнями його представників у судовому засіданні.

Більш того, підтверджується і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у листі за № 01/08 від 26.08.2009 р., адресованому директору ТОВ НВП «Радон» (копія наявна в матеріалах справи).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 4 грудня 2007 року, прийнятій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Приват комплект” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, обов’язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності – продукція, роботи чи послуги – мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, – лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, у судовому засіданні встановлені всі фактичні обставини, що  підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем визначено суми податкового кредиту.

Відповідач не довів відсутність реального характеру відповідних операцій, а доводи податкового органу спростовуються матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону про податок на додану вартість передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Цьому положенню відповідають приписи пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ані ТОВ НВП «Радон», ані фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не були належним чином повідомлені про анулювання свідоцтва платника ПДВ останнього. Відповідних доказів відповідачем – суб’єктом владних повноважень, суду не надано.

Суд критично оцінює надану відповідачем копію витягу з сайту щодо анулювання свідоцтва фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, оскільки, по-перше, з ії змісту неможливо ідентифікувати достовірність даних сайту, а саме: адреси сайту, ознак офіційності тощо. По-друге, копія витягу з сайту має дату «13 травня 2010», тобто за шість днів до судового засідання. Адже неможливо встановити дату внесення інформації щодо анулювання свідоцтва.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.

Така ж позиція висвітлену у довідці Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що операції ТОВ НВП «Радон» щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виданим здійснювало у відповідності до вимог чинного законодавства України, будь-яких порушень вимог законодавства України ТОВ НВП  «Радон» не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання акта протиправним, в даному випадку суд ототожнює вимогу позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення з вимогою про визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення протиправним.

При цьому, суд враховує те, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.14 Закону України «Про державну податкову  службу в Україні» рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС країни якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку з тим, що позивачем при подачі до суду позову було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 30143.174.4 від 09.02.2010р. суд вважає за доцільне присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Радон» всі понесені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Таким чином суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись  статями 2, 9, 11, 18, 70-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Радон» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.  

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000142344/0 від 17.07.2009 року про стягнення з позивача на користь держави податку на додану вартість у розмірі 136660грн. 40коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68330грн. 20коп., а всього - 204990грн.60коп.

Присудити на користь науково-виробничого підприємства «Радон» (51400, м.Павлоград, вул.Гагаріна, 21/1, код ЄДРПОУ 19428901) всі понесені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 24.05.2010р.

Суддя                       

Г. В. Потолова