Рішення

від 10.03.2011 по справі 18/7/5022-76/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/7/5022-76/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2011 р.Справа № 18/7/5022-76/2011

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу:

за позовом Підприємства споживчої кооперації "ТЕКО-СЕРВІС" Тернопільської облспоживспілки, вул. Промислова, 3, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок", вул. Тернопільська, 7, смт Підволочиськ, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в розмірі 5 678,67 грн., з яких: 4 596,53 грн. боргу, 330,16 грн. пені, 404,71 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами, 63,90 грн. 3% річних, 283,37 грн. інфляційних втрат.

За участю представників сторін:

Позивача: Петльований О.О. –юрисконсульт, довіреність №3/7 від 10.01.2011 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Підприємство споживчої кооперації "ТЕКО-СЕРВІС" Тернопільської облспоживспілки звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок" заборгованості в розмірі 5 678, 67 грн., з яких: 4 596,53 грн. боргу, 330,16 грн. пені, 404,71 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами, 63,90 грн. 3% річних, 283,37 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання згідно договору поставки товарів №2/27 від 09.08.2010 р., внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2011 р., який відкладався до 28.02.2011 р. та 10.03.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2011 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задоволити. Подав докази, які були витребувані ухвалами суду.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник у судове засідання не прибув, про причини, що зумовлюють неможливість прибуття в судове засідання не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень із датою вручення 26.01.2011 р., 18.02.2011 р. (знаходяться в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

09.08.2010 р. між підприємством споживчої кооперації "ТЕКО-СЕРВІС" Тернопільської облспоживспілки (надалі постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок" (надалі покупець) був укладений договір поставки товарів №2/27, за яким постачальник бере на себе зобов'язання постачати покупцю товар згідно заявки, а покупець бере на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар (п. 1.1. договору).

Оплата товару проводиться на умовах відтермінування 14 днів. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п. 2.4. договору).

Як встановлено судом, на виконання своїх договірних зобов'язань позивач поставив, а відповідач отримав згідно:

-          накладної №1863 від 09.08.2010 р. товар на суму 2 442,82 грн.;

-          накладної №2219 від 16.08.2010 р. товар на суму 2 263,60 грн.;

-          товаро-транспортної накладної №2559 від 23.08.2010 р. товар на суму 2 205,71 грн.

Разом поставлено товару на загальну суму 6 860,13 грн., із врахуванням повернення на суму 52 грн., здійсненого 18.08.2010 р.

Крім того, розмір заборгованості 6 860,13 грн. підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами за період з травня 2010 р. по листопад 2010 р.

03.11.2010 р. відповідачу була надіслана претензія №3/6 із вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 6 860,13 грн. в строк до 10.11.2010 р.

03.12.2010 р. відповідач платіжним дорученням №4407 здійснив часткову сплату боргу, що виникла згідно накладної №2219 від 16.08.2010 р. в розмірі 2 263,60 грн.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду внаслідок невиконання договірних зобов'язань за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 4 596,53 грн., яка ним не оспорена та не спростована.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій  діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти  товар і сплатити  за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч умов договору поставки №2/27 та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 4 596,53 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.1. договору сторони визначили, що у випадку прострочення покупцем строків оплати вартості товару, останній зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, а також, за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня у розмірі 330,16 грн. за період з 23.08.2010 р. по 31.12.2010 р. та 404,71 грн. 19 % за користування чужими грошовими коштами. Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 63,90 грн. 3 % річних та 283,37 грн. інфляційних втрат за період з 23.08.2010 р. по 31.12.2010 р.

Розглянувши представлені розрахунки пені, 19 % за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок" (вул. Тернопільська, 7, смт Підволочиськ, Тернопільська область, ідентифікаційний код 14046968) на користь Підприємства споживчої кооперації "ТЕКО-СЕРВІС" Тернопільської облспоживспілки (вул. Промислова, 3, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37043935):

-          4 596 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 53 коп. основного боргу;

-          283 (двісті вісімдесят три) грн. 37 коп. інфляційних нарахувань;

-          63 (шістдесят три) грн. 90 коп. 3% річних;

-          330 (триста тридцять) грн. 16 коп. пені;

-          404 (чотириста чотири) грн. 71 коп. 19 % за користування чужими грошовими коштами;

-          102 (сто дві) грн. державного мита;

-          236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 14.03.2011 р. через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.В. Охотницька