Рішення

від 21.03.2011 по справі 5023/1331/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/1331/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/1331/11

вх. № 1331/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Бараник В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сливко О.В.

 відповідача - Зливка Л.В., Соколовська М.Н.

розглянувши справу за позовом КП ВТП "Вода", м. Харків  

до  КУОЗ "Міська клінічна лікарня № 11", м. Харків  

про стягнення коштів в розмірі 87956,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 87956,85 грн. (в т. ч. сума заборгованості за водоспоживання - 85676,96 грн., 1445,10 грн. пені, 555,09 грн. індексації, 279,70 грн. 3% річних), а також покласти на відповідача судові витрати.

21.03.2011 року позивач надав до суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України в якій просить в зв*язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу у розмірі 44190,12 грн. просить припинити провадження по справі в цій частині та стягнути з відповідача залишок основного боргу в сумі 41486,84 грн., 1445,10 грн. пені, 555,09 грн. інфляційних, 279,70 грн. 3% річних.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, відмовитись від позову  або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог частково та просить суд відмовити позивачу в частині стягнення 1445,10 грн. пені, 555,09 грн. інфляційних, 279,70 грн, 3% річних, оскільки КУОЗ "Міська клінічна лікарня №11 є державною неприбутковою організацією, фінансується за рахунок держбюджету.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №9262 від 01.12.2004 року.

Відповідно до умов якого позивач зобов*язався надавати відповідачу послуги з водопостачання, а відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачувати за водоспоживання згідно діючих тарифів.

Розрахунковим періодом є місяць. Відповідач здійснює оплату за  спожиту воду   по одержанню платіжного документу на протязі трьох банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п.4.5 Договору).

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених   змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач виконав свої обов*язки відповідно до умов договору, відпустив відповідачеві воду та надав йому  на оплату рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи (23-29).

Відповідач свої обов*язки за умовами договору не виконав, кошти не перерахував.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. І ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи відповідач частково розрахувався з позивачем в сумі 44190,12 грн. основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення частини суми основного боргу в сумі 44190,12 грн. по п.1.1 ст. 80 ГПК України в зв*язку з відсутністю предмету спору.

Позивач наданими до матеріалів справи документами довів заборгованість відповідача в частині стягнення залишку  основного боргу в сумі  41486,84 грн.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 41486,84грн. обгрунтованими доданими до матеріалів справи документами та підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.5. договору №9228 від 01.12.04р. за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми несплати за кожний прострочений день до погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 1445,10 грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд, об”єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов"язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов*язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, джерелом фінансування є загальний бюджетний фонд, а кошти надходили невчасно, суд вважає можливим  зменшити розмір пені на 90% та  стягнути з відповідача пеню в сумі 144,51 грн. В інший частині пені в розмірі 1300,59 грн. відмовити.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем своєчасно розрахунки не були здійснені, тому вимоги позивача в частині стягнення 555,09 грн. інфляційних, 279,70 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 879,57 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст.526, 610, 612 ЦК України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, -     

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 21.03.11 року.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи охорони здоров*я "Міська клінічна лікарня №11" (61050, м. Харків, пров. Шота Руставелі, 14, п/р 35410001001899 в УДК в Харківській області, МФО 851011, код 02003445) на користь Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р 2600810035 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код 33206804) - 41486,84 грн. основного боргу, 144,51 грн. пені, 555,09 грн. інфляційних, 279,70 грн. 3% річних, 879,57 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 44190,12 грн. частини основного боргу провадження у справі припинити.

В частині стягнення пені в сумі 1300,59 грн. відмовити.     

Суддя                                                                                 Лаврова Л.С.

Повний текст рішення підписаний

23.03.2011р.