Рішення

від 28.02.2011 по справі 6/5025/205/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/5025/205/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2011 р.Справа № 6/5025/205/11

За позовом Державного підприємства „Монастириське” м. Монастириськ Тернопільської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТОН ХЛІІБ” м. Хмельницький

про стягнення 34459,12 грн., з яких: 27932,20  грн. –основний борг; 1358,73 грн. –пеня; 4050,14 грн. –інфляція;  1118,05 грн. –3% річних

Суддя О.Є. Танасюк

        За участю представників сторін:

позивача:  Слободян В.П. –директор підприємства

відповідача: Демидюк С.Ф. за дорученням б/н від 28.02.2011р.

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 34459,12грн., з якої 27392,20грн. основної заборгованості за поставлений товар (озиму пшеницю) у відповідності до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №5 від 29.07.2009р.,  1358,73 грн. пені відповідно до п.5.2. договору, 4050,14грн. заборгованості з урахуванням встановлено індексу інфляції та 1118,05грн. 3% річних. На підтвердження позовних вимог подано видаткову накладну, розрахунок заборгованості, в тому числі суми пені, 3% річних та інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному об'ємі, посилаючись на те, що вони підтверджені належними доказами, доданими до позовної заяви.

Представник відповідача у відзиві на позов, а також в судовому засіданні заборгованість в сумі 27392,20грн. визнав та зазначив, що дана сума заборгованості виникла на підприємстві із-за виробничих проблем.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом  встановлено наступне:  

Державне підприємство „Монастирське” м. Монастириськ, як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована Монастириською районною державною адміністрацією  Тернопільської області 24.03.1992р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію  юридичної особи серія АО1 № 461014, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  згідно довідки відділу статистики у Монастириському районі № 136790 від 03.04.2008р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Етон Хліб” м. Хмельницький, як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа зареєстрована Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 24.10.2007р., про що видано  свідоцтво про державну реєстрацією № 831966 серія АОО, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  згідно довідки головного управління статистики у Хмельницькій області № 1239 від 24.10.2007р.

29.07.2009р. між ДП „Монастирське” (продавець) та ТзОВ „Етон Хліб” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 5, згідно п. 1.1. якого, продавець продає, а покупець купує озиму пшеницю у кількості 100тонн вартістю 1050грн. за 1 тонну.

Згідно  п.2.3. договору, покупець розраховується за отриманий товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця на протязі 15 банківських днів, а також готівковий розрахунок.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що передача товару здійснюється з моменту дати оформлення видаткової і податкової накладних. Покупець надає продавцю довіреність на право отримання товару.

На виконання зобов'язань по договору позивач передав відповідачу 31 тонну 364 кг озимої пшениці на суму 32932,20грн. що  підтверджено товарно-транспортною накладною ААК № 598 від 29.07.2009р., накладною № 598 від 29.07.2009р. згідно довіреності серії ЯНЧ № 320977 від 29.07.2009р.

У визначені договором строки відповідач отриману продукцію не оплатив, зокрема до 14.09.2009р.

Частково ним було перераховано на рахунок позивача 5000грн., що підтверджено банківською випискою № 395 від 01.12.2009р.

Залишок заборгованості становить суму 27932,20 грн.

28.02.2011р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого підтвердили заборгованість в сумі 27932,20 грн.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як і за прострочку оплати від терміну, вказаного в розділі 2.3. покупець сплачує  продавцю пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до умов даного договору, позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 1358,73 грн. ( розраховану за період прострочення 01 вересня 2009р. по 31 грудня 2010р. із суми заборгованості 27932,20 грн.) та 4050,14грн. заборгованості з урахуванням встановлено індексу інфляції, 1118,05грн. 3% річних, згідно поданого розрахунку.

Оскільки відповідачем розрахунки по вказаному договору станом на 01.01.2011р. не були проведені, позивач звернувся із позовом до суду, згідно якого просить стягнути з відповідача 34459,12грн., з якої 27392,20грн. основної заборгованості, 1358,73 грн. пені, 4050,14грн. заборгованості з урахуванням встановлено індексу інфляції та 1118,05грн. 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 655 ЦК України передбачено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 5 від 29.07.2009р., згідно умов якого, продавець продає, а покупець купує озиму пшеницю у кількості 100тонн вартістю 1050грн. за 1 тонну.

При цьому, позивач виконав зобов'язання по договору купівлі-продажу, передавши відповідачу товар (озиму пшеницю ) у кількості 31 тонну 364 кг на суму 32932,20грн. згідно товарно-транспортної накладної ААК № 598 від 29.07.2009р. та довіреності серії ЯНЧ № 320977 від 29.07.2009р.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар на загальну суму 5000,00 грн., що підтверджено банківською випискою від 14.04.2008р., залишок несплаченої заборгованості станом на 01.01.2011р. становить 27932,20 грн. Доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не подано.  

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1358,73 грн.  розраховану за період прострочення 01 вересня 2009р. по 31 грудня 2010р. із суми заборгованості 27932,20 грн. ( за 16 місяців) згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

При цьому, судом при нарахуванні суми пені враховується наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно  до  частини  першої  статті  231  ГК  України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте,  ст. 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з матеріалів справи, пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як і за прострочку оплати від терміну, вказаного у  розділі 2.3. покупець сплачує  продавцю пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочки платежу.

Оскільки договором купівлі-продажу №5 від 29.07.2009р. сторонами самостійно не врегульовано порядок та момент припинення нарахування пені, то судом застосовується положення ч. 6 ст. 232 ГК України, зокрема нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців з моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано, а саме з 14.08.2009р. по 14.02.2010р.

За таких обставин суд вважає  правомірним є нарахування пені в сумі 465,93грн. (за період прострочення з 01.09.2009р. по 14.02.2010р. в розмірі 0,01 % із суми 27932,20 грн. за 167 днів), тому у стягненні 892,80грн. ( 1358,73 грн.  -  465,93грн.) пені необхідно відмовити із вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції та 3 % річних нараховується  на суму боргу  за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини , а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 4050,14грн. та  1115,73 грн. 3% річних за період з вересня 2009 р по грудень 2010 р.

Однак при обрахунку інфляції і річних позивачем допущено неточності у кількості днів нарахування, тому судом проведено перерахунок суми індексу інфляції та річних , зокрема правомірним є нарахування індексу інфляції в розмірі 3909,90грн. за вересень 2009р. по грудень 2010р. включно, тому  у стягненні інфляційних витрат у сумі 140,24грн. ( 4050,14 –3909,90) необхідне відмовити.

При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом  враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць .

Щодо  3% річних, суд вважає правомірним нарахування 3% річних  в розмірі 1115,73 грн., тому  у стягненні 3% річних у сумі 2,32 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 33423,76 грн., з якої 27932,20грн. основного боргу, 465,93 грн. пені, 3909,90 грн. інфляційних витрат та 1115,73 грн. 3% річних.  В решті позову суд вважає за необхідне відмовити.  

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог ( держмито –334,23грн,  інформаційно-технічному забезпеченню – 228,92грн.( 97%).   

Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства „Монастириське” м. Монастириська Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТОН ХЛІІБ” м. Хмельницький про стягнення 34459,12 грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТОН ХЛІБ” м. Хмельницький, вул. Достоєвського, 43 (р/рах.26003001316822 в ЗАТ „ОТП „Банк”,  МФО 300528, код ЄДРПОУ 35478743) на користь Державного підприємства „Монастириське” м. Монастириськ Тернопільської області вул. Гнатюка, 98 (р/р 26006060230662 в ТФ „Приватбанку”, МФО 338783, код ЄДРПОУ 00914993) 27932,20 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 20 коп.) основного боргу, 465,93 грн. (чотириста шістдесят п'ять гривень 93 коп.) пені, 1115,73 грн. (одна тисяча сто п'ятнадцять гривень 73 коп.) 3% річних, 3909,90 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 90 коп.) інфляційних, 334,23 грн. (триста тридцять чотири гривні 23 коп.) витрат по оплаті державного мита та 228,92 грн. (двісті двадцять вісім  гривень 92 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову  відмовити.

         Суддя                                                                                       О.Є. Танасюк

Повне рішення складено 28.02.2011р.

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам