Рішення

від 01.12.2010 по справі 14/224-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/224-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 14/224-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Подоляк К. В. (довіреність № 10/К-132 від 01.08.2010 р.);

від відповідача: Мокрусова Т. С. (довіреність б/н від 30.10.2009 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Агрокап”,  с. Сопошин, Жовківський район, Львівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари”, м. Буча

про стягнення 207 410, 82 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Бучанський завод склотари” про стягнення 156 240, 93 грн. заборгованості, 25 381, 04 грн. пені, 8 658, 92 грн. процентів за користування товарним кредитом, 11 699, 15 грн. інфляційних збитків, 5 430, 80 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № АК-19/11/2009 від 19.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2010 р. порушено провадження у справі № 14/224-10 за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап” до ТОВ „Бучанський завод склотари” про стягнення 207 410, 82 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.11.2010 р.

19.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.12.2010 р.

01.12.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, та відзив № 830 від 01.12.2010 р. на позовну заяву, у якому зазначив, що визнає позовні вимоги частково в частині стягнення заборгованості на суму у розмірі 106 240, 93 грн., та не визнає інші позовні вимоги.

Також у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.11.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № АК-19/11/2009, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити , а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору кришку металеву ТО-82.

Згідно п. 2.1. договору орієнтовна кількість товару –3 000 000, 00 штук. В кожній партії 500 500, 00 штук.

Відповідно до п. 2.2. договору ціна на та загальна вартість конкретної поставки партії товару попередньо узгоджується та відображається у додатках до договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної поставленої партії товару, шляхом перерахування суми грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у пункті „банківські реквізити” даного договору, на умовах 100 % передоплати, якщо інші умови оплати не передбачені відповідним додатком до договору. Датою оплати вартості партії товару вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Пунктом 9.8. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір набуває чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2009 р., або до повного виконання обов'язків обох сторін. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення дії цього договору за один місяць до завершення терміну його дії, вказаного в п. 9.8. цей договір вважається пролонгований на тих самих умовах кожного разу на один календарний рік.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по лютий 2010 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 374 240, 93 грн., що підтверджується видатковою накладною № АК-0000002 від 13.01.2010 р. на суму 197 149, 68 грн., товарно-транспортною накладною № 8150 від 13.01.2010 р., довіреністю серії БЗС № 10736 від 14.01.2010 р. відповідача, виданою на свого представника –Іщук Н. М. для отримання товару, видатковою накладною № АК-0000064 від 26.02.2010 р. на суму 177 091, 25 грн., товарно-транспортною накладною № 8312 від 26.02.2010 р., довіреністю серії БЗС 10843 від 26.02.2010 р. відповідача, виданою на свого представника –Мартинюк С. М. для отримання товару, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем у період з січня по листопад 2010 р. було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 268 000, 00 грн. (50 000, 00 грн. –16.11.2010 р. –після звернення позивачем із позовом до суду), що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, перелік яких зазначений у додатку № 1 до позовної заяви –„Розрахунок” та у акті звіряння розрахунків за період з 01.04.2008 р. по 30.11.2010 р. станом на 30.11.2010 р., наявними у матеріалах справи.

У травні 2010 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 221 від 07.05.2010 р., у якому зазначив, що підтверджує заборгованість у розмірі 202 294, 93 грн., яку зобов'язується кінцево погасити в першій декаді червня 2010 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 106 240, 93 грн., що підтверджується договором поставки № АК-19/11/2009 від 19.11.2009 р., видатковою накладною № АК-0000002 від 13.01.2010 р. на суму 197 149, 68 грн., товарно-транспортною накладною № 8150 від 13.01.2010 р., довіреністю серії БЗС № 10736 від 14.01.2010 р. відповідача, виданою на свого представника –Іщук Н. М. для отримання товару, видатковою накладною № АК-0000064 від 26.02.2010 р. на суму 177 091, 25 грн., товарно-транспортною накладною № 8312 від 26.02.2010 р., довіреністю серії БЗС 10843 від 26.02.2010 р. відповідача, виданою на свого представника –Мартинюк С. М. для отримання товару, відповідними виписками з банківського рахунку позивача, перелік яких зазначений у додатку № 1 до позовної заяви –„Розрахунок” та у акті звіряння розрахунків за період з 01.04.2008 р. по 30.11.2010 р. станом на 30.11.2010 р., актом звіряння розрахунків за період з 01.04.2008 р. по 30.11.2010 р. станом на 30.11.2010 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача заборгованості по оплаті товару у розмірі 106 240, 93 грн. за договором поставки № АК-19/11/2009 від 19.11.2009 р.

Крім того, як було зазначено вище за період дії договору після звернення позивача із позовом до суду відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 16.11.2010 р.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:

3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Із наданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивача із позовом до господарського суду та станом на 30.11.2010 р. відповідач частково виконав свій обов'язок по оплаті товару за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 16.11.2010 р., тобто станом на час розгляду справи відповідачем частково погашена заборгованість по оплаті товару за договором, що є предметом спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ТОВ „Бучанський завод склотари” на користь ТОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап” заборгованості по оплаті товару за договором на суму у розмірі 50 000, 00 грн. на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № АК-19/11/2009 від 19.11.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 13.01.2010 р. по 28.09.2010 р. всього на загальну суму 25 381, 04 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за не своєчасну та (або) у не повному розмірі оплату вартості товару або відсотків за користування товарним кредитом згідно умов договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від неоплаченої вартості товару (враховуючи відсотки за користування товарним кредитом). Нарахування пені припиняється через 183 дні від дня, коли покупець зобов'язаний був здійснити оплату товару.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Оскільки, розмір пені від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, що визначена згідно розрахунку виконаного судом, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості у розмірі 25 381, 04 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача відсотки за користування товарним кредитом, передбачені договором поставки № АК-19/11/2009 від 19.11.2009 р., у розмірі 8 658, 92 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 694 цього ж кодексу передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 цього ж кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що якщо партія товару була поставлена, але не оплачена покупцем згідно умов даного договору , починаючи з 5 ( п'ятого) дня від дня поставки вступає в дію умова продажу товарного кредиту за ставкою 0, 1 % від суми заборгованості покупця визначеної на кінець робочого дня за кожен день користування покупцем товарним кредитом.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку вступу в дію умов п. 4.2. даного договору, товарний кредит надається на строк не більше 30 календарних днів. Покупець зобов'язаний протягом 3-х банківських днів після закінчення терміну користування товарним кредитом повністю оплатити вартість товару, а також відсотки за користування товарним кредитом.

Розрахунок процентів від суми заборгованості за користування товарним кредитом, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає положенням п.п. 4.2., 4.3. договору.

Правильний розрахунок процентів від суми заборгованості за користування товарним кредитом за договором з урахуванням заявлених позивачем періодів наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів за кожний день простроченняСума процентів за період прострочення

197149.6818.01.2010 - 26.01.201090.1 %1774.35

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів за кожний день простроченняСума процентів за період прострочення

62149.6815.02.2010 - 16.02.201020.1 %124.30

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

177091.2503.03.2010 - 01.04.2010300.1 %5312.74

Отже, загальний розмір процентів від суми заборгованості за користування товарним кредитом за договором поставки № АК-19/11/2009 від 19.11.2009 р. у вищевказані періоди становить 7 211, 39 грн.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача процентів від суми заборгованості за користування товарним кредитом за договором у розмірі 7 211, 39 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 13.01.2010 р. по 30.10.2010 р. всього на загальну суму 11 699, 13 грн. та 5 430, 80 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми заборгованості, на які претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, що визначена згідно розрахунку виконаного судом, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 11 699, 13 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у розмірі 5 430, 80 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а в частині позовної вимоги про стягнення із відповідача заборгованості на суму у розмірі 50 000, 00 грн. провадження у справі підлягає припиненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням частини суми основної заборгованості у розмірі 50 000, 00 грн., що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданої до господарського суду, і що була сплачена відповідачем після звернення позивача із позовом до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари” (ідентифікаційний код 30530431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Агрокап” (ідентифікаційний код 33775568) 106 240 (сто шість тисяч двісті сорок) грн. 93 (дев'яносто три) коп. заборгованості, 25 381 (двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 04 (чотири) коп. пені, 7 211 (сім тисяч двісті одинадцять) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп. процентів за користування товарним кредитом, 11 699 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. інфляційних збитків, 5 430 (п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 80 (вісімдесят) коп. 3 % річних та судові витрати 2 059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 63 (шістдесят три) коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ТОВ „Бучанський завод склотари” на користь ТОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап” заборгованості на суму у розмірі 50 000, 00 грн.

4.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя                                                                                                            В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

21 лютого 2011 р.