Рішення

від 24.01.2011 по справі 14/250-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/250-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.                                                                          Справа № 14/250-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Корчук І. І. (довіреність № 1467 від 17.11.2010 р.);

від відповідача: Гладченко В. В. (доручення № 344/16 від 12.01.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ухл-маш”, м. Київ

до Державного спеціалізованого підприємства Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр”, м. Чорнобиль

про стягнення 12 588, 03 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВАТ „Ухл-маш” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДСП Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр” про стягнення 11 367, 00 грн. заборгованості, 898, 70 грн. інфляційних збитків, 322, 33 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 31-Б-09 купівлі-продажу від 12.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2010 р. порушено провадження у справі № 14/250-10 за позовом ВАТ „Ухл-маш” до ДСП Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр” про стягнення 12 588, 03 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.01.2011 р.

14.01.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив № 34-4/26 від 12.01.2011 р. на позовну заяву, у якому він зазначив, що за відсутності фінансування з державного бюджету відповідач не мав можливості погасити заборгованість.

14.01.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.01.2011 р.

24.01.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд розглянути справу та вирішити спір з урахуванням обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.11.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 31-Б-09 купівлі-продажу, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити верстат слюсарний, верстат для перевірки протигазів, сейф металевий, згідно узгодженої специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, за цінами обумовленими специфікацією.

Згідно п. 2.1. договору вартість товару по договору складає 11 367, 00 грн., за КЕКВ 2410.

Відповідно до п. 2.3. договору оплата здійснюється згідно виставлених рахунків-фактур, остаточний розрахунок здійснюється по факту отримання товару, по накладній, на протязі 10 робочих днів, з моменту надходження коштів з державного бюджету на придбання предмету закупівлі.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що фінансування робіт по цьому договору здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

Пунктом 6.1. договору визначено термін його дії, згідно якого даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2009 р., а у частині фінансових розрахунків до повного їх виконання.

Одночасно із підписанням договору сторонами було підписано специфікацію до договору, згідно якої позивач поставляє, а відповідач приймає продукцію загальної вартості 11 367, 00 грн.

На виконання умов договору позивачем у грудні 2009 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 11 367, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2918 від 07.12.2009 р. на суму 4 731, 00 грн., видатковою накладною                        № 3026 від 07.12.2009 р. на суму 6 636, 00 грн. та відповідними довіреностями відповідача, виданими на своїх представників на отримання товару, наявними в матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2009 р. на розрахунковий рахунок відповідача з Державного бюджету України надійшли грошові кошти за КЕКВ 2410 у розмірі 17 052 428, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 30.12.2009 р., а тому згідно п. 2.3. договору прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару виникло після спливу 10-ти робочих днів від дня надходження на рахунок відповідача коштів з державного бюджету на придбання предмету закупівлі, а саме з 19.01.2010 р.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 11 367, 00 грн., що підтверджується договором № 31-Б-09 купівлі-продажу від 12.11.2009 р., видатковою накладною № 2918 від 07.12.2009 р. на суму 4 731, 00 грн., видатковою накладною № 3026 від 07.12.2009 р. на суму 6 636, 00 грн. та відповідними довіреностями відповідача, виданими на своїх представників на отримання товару, актом звірки взаєморозрахунків станом на 08.10.2010 р., наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 11 367, 00 грн. за договором № 31-Б-09 купівлі-продажу від 12.11.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару всього на загальну суму 898, 70 грн. та 322, 33 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник з 31.12.2009 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару почалось з 19.01.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару у заявлений період з 01.01.2010 р. по 01.11.2010 р.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару –до 19.01.2010 р.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

19.01.2010 - 31.10.2010113671.060682.0212049.02

11 367, 00 грн. х 1, 060 = 12 049, 02 грн.; 12 049, 02 грн. - 11 367, 00 грн. = 682, 02 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 682, 02 грн.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник з 31.12.2009 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару почалось з 19.01.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем 3 % річних за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару у заявлений період з 22.12.2009 р. по 01.12.2010 р.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару –до 19.01.2010 р.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару наступний:

- період заборгованості - з 19.01.2010 р. –по 01.12.2010 р., сума заборгованості –11 367, 00 грн., кількість днів заборгованості –317 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1136719.01.2010 - 01.12.20103173 %296.16

11 367, 00 грн. х 0, 03 % х 317/365 = 296, 16 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 296, 16 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр” (ідентифікаційний код 23570533) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ухл-маш” (ідентифікаційний код 14311749) 11 367 (одинадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 02 (дві) коп. інфляційних збитків, 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 16 (шістнадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 123 (сто двадцять три) грн. 45 (сорок п'ять) коп. державного мита і 231 (двісті тридцять одна) грн. 28 (двадцять вісім) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

          Суддя                                                                                                              В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 лютого 2011 р.