Рішення

від 22.02.2011 по справі 12/115-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/115-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 12/115-10

  Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак»

до             товариства з обмеженою відповідальністю

                         «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»

про              стягнення заборгованості у розмірі 1 401,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:      Пономаренко К.В. –представник (дов. №01/10 від 08.12.2010 року);

від відповідача:  не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 401,35 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №225п від 14.08.2008 року (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу цукор-пісок фасований (далі –товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі. Відповідач товар отримав, проте не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 153,00 грн., 116,87 грн. пені, три проценти річних у розмірі 131,48 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2010 року, справу призначено до розгляду 13 січня 2011 року.

13 січня 2011 року відповідач у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав. Розгляд справи, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01 лютого 2011 року.

13 січня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

01 лютого 2011 року відповідач у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22 лютого 2011 року.

22 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні надала квитанцію служби кур'єрської доставки про відправлення відповідачу поштової кореспонденції, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

14 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»(далі –відповідач) був укладений договір поставки №225п (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу цукор-пісок фасований (далі –товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

10 вересня 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 153,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №4704, а відповідач вказаний товар прийняв, проте не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 153,00 грн., 116,87 грн. пені, три проценти річних у розмірі 131,48 грн.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема, з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача, або підтверджували оплату поставленого позивачем товару, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 153,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 116,87 грн. пені та три проценти річних у розмірі 131,48 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1 договору, відповідач сплачує вартість продукції за даним договором по факту поставки кожної окремої партії продукції протягом 14 банківських днів на підставі виставленого позивачем рахунку.

П. 8.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 30 вересня 2009 року до 20 березня 2010 року, суму боргу у розмірі 1 153,00 грн., облікову ставку Національного банку України 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 №468), становить 117,21 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 116,87 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 30 вересня 2009 року до 29 березня 2010 року складає 181 день, тому двадцять три проценти річних від суми 1 153,00 грн. становлять 131,51 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем двадцять три проценти річних визначені у розмірі 131,48 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625, ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак»до товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»про стягнення заборгованості у розмірі 1 401,35 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 33715603) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак»(02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 км, б. 4, код 32157382) суму основного боргу у розмірі 1 153,00 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят три грн. 00 коп.); 116,87 грн. (сто шістнадцять грн. 87 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 131,48 грн. (сто тридцять одна грн. 48 коп.); 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Суддя                                                                                Дьоміна С.Ю.