Рішення

від 21.03.2011 по справі 10/17-597-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/17-597-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2011 р.Справа  № 10/17-597-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Фенікс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд»   

про стягнення 6284,22 грн.      

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Лукацький І.О. за довіреністю від 29.01.2011р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ «Агрокомплекс Фенікс»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Наталка-Трейд»6284,22 грн., з яких, 6039,38 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 01.11.2010р. № Ю-2228, 141,05 грн. –пеня, 27,30 грн. –3% річних та 76,49 грн. –індекс інфляції, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару. Також позивач просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки відповідача в обсязі, достатньому для сплати суми заборгованості, інфляційних, пені, річних та відшкодування судових витрат за даним позовом, з посиланням при цьому на те, що відповідач відмовляється виконати свої договірні зобов'язанні і тому у позивача є всі підстави припустити, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі і не може виконати свої договірні зобов'язання через суттєвий брак коштів, а в подальшому це може призвести до неможливості виконання рішення суду по цій справі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвала суду  про призначення розгляду справи на 21.03.2011р. одержана відповідачем 16.03.2011р., що підтверджується повідомленням  про вручення поштового відправлення,  а тому суд визнав  за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:

                   01.11.2010р. між  ТОВ «Агрокомплекс Фенікс»(постачальник, позивач) і ТОВ «Наталка-Трейд»(покупець, відповідач) укладений договір поставки №Ю-2228, згідно з яким,  позивач зобов'язується поставляти і передавати у власність відповідача по його заявкам, а  відповідач зобов'язується приймати та оплачувати якісні продовольчі та/або непродовольчі товари (надалі –«товар»). Умовами п.1.2. договору передбачено, що найменування, ціна, кількість і асортимент товару, що є предметом даного договору, вказуються в специфікації (прайс-листі), яка являються невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з умовами п.п.2.1.1., 2.1.2 договору позивач зобов'язується поставляти  товар на адресу відповідача відповідно з його заявками, в строго встановлені даним договором строки; після одержання заявки від відповідача  забезпечувати доставку та належну передачу уповноваженій особі  товару за місцем знаходження складу (торгівельної точки) відповідача, оформлювати вантажні і супровідні документи на товар.

            У п.2.2.3. договору встановлено, що відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за одержаний товар у порядку, передбаченому даним договором.

            Відповідно до умов п.п. 4.6, 4.8 договору приймання –передача товару відповідачу здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох примірниках представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження; право власності на поставлений товар переходить  від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі товару вважається дата підписання накладної.

            У розділі 5 договору передбачені умови щодо ціни та порядку розрахунків, а саме встановлено, що товар, який поставляється по даному договору, підлягає оплаті в порядку відстрочення платежу на протязі 14 банківських днів з моменту одержання товару відповідачем (п.5.5. договору).

             Згідно п.6.1. договору в разі порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

   Умовами п.7.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01.11.2011р., а відповідно до умов п.7.3. договору, у випадку відсутності заяв жодної із сторін про зупинення, зміну умов, або припинення договору за один місяць до закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на той же строк і тих же умовах, які були передбачені  даним договором.

             Разом з тим судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6039,38 грн., а саме: 02.11.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1315,51 грн., що підтверджується  видатковою накладною  № РН-0000380 від 02.11.2010р. на суму  179,39 грн.,  видатковою накладною  № РН-0000381 від 02.11.2010р. на суму 478,37 грн., видатковою накладною  № РН-0000382 від 02.11.2010р. на суму 239,18 грн., видатковою накладною  № РН-0000383 від 02.11.2010р. на суму 239,18 грн., видатковою накладною  № РН-0000384 від 02.11.2010р.;  10.11.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1076,32 грн., що підтверджується  видатковою накладною  № РН- 0000417 від 10.11.2010р. на суму 239,18 грн., видатковою накладною  № РН-0000418 від 10.11.2010р. на  суиу 179,39 грн., видатковою накладною  № РН-0000419 від 10.11.2010р. на суму 179,39 грн., видатковою накладною  № РН-0000420 від 10.11.2010р. на суму 239,18 грн., видатковою накладною  № РН- 0000421 від 10.11.2010р.; 17.11.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1315,51 грн., що підтверджується видатковою накладною  № РН-0000454 від 17.11.2010р. на суму 478,37 грн., видатковою накладною  № РН-0000455 від 17.11.2010р. на суму 298,98 грн., видатковою накладною  № РН-0000456 від 17.11.2010р. на суму 298,98 грн., видатковою накладною  № РН-0000457 від 17.11.2010р. на суму 239,18 грн.; 23.11.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1315,51 грн., що підтверджується видатковою накладною  № РН- 0000485 від 23.11.2010р.  на суму 597,96 грн., видатковою накладною  № РН- 0000486 від 23.11.2010р. на суму 119,59 грн., видатковою накладною  № РН- 0000487 від 23.11.2010р. на суму 119,59 грн., видатковою накладною  № РН- 0000488 від 23.11.2010р. на суму 478,37 грн.; 01.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1016,53 грн., що підтверджується видатковою накладною  № РН- 0000548 від 01.12.2010р. на суму 478,37 грн., видатковою накладною  № РН- 0000549 від 01.12.2010р. на суму 239,18 грн., видатковою накладною  № РН- 0000550 від 01.12.2010р.

  Поряд з цим судом встановлено, що між сторонами проведено звірку розрахунків,  за наслідками якої складений і підписаний акт звірки розрахунків, згідно з яким станом на 30.11.2010р. борг відповідача становить 5022,85 грн., а також акт звірки розрахунків, згідно з яким станом на 31.12.2010р. сальдо на користь позивача становить 6039,38 грн.

Окрім того, 23.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 96, в якій просив відповідача провести оплату за товар на суму 6039,38 грн. протягом 5 робочих днів. Вказану претензію відповідач одержав  27.12.2010р. за вх. № 206, але борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 6039,38 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 141,05 грн., індекс інфляції в сумі 76,49 грн. та 3% річних в сумі 27,30 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення  позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

  Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну  грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає  з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України,  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вимогами ч.1 ст.694 ЦК України також встановлено,  що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобов'язався поставляти і передавати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався  приймати та оплачувати цей товар в порядку відстрочення платежу   на протязі 14 банківських днів з моменту одержання товару відповідачем.

           Із вищевстановлених обставин справи випливає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6039,38 грн., що підтверджується видатковими накладними, які в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Поряд з цим опосередкованим доказом, який підтверджує обставини одержання товару відповідачем являється акт звірки розрахунків, який підписаний відповідачем, та згідно з яким борг відповідача станом на 31.12.2010р. становить 6039,38 грн.

          Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору, так і після одержання претензії позивача про оплату боргу. При цьому жодних заперечень щодо наявності боргу за поставлений позивачем товар в сумі 6039,38 грн., а тим більш доказів, що спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

          Згідно з вимогами  ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені)  є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач зобов'язується оплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені, що нарахована відповідачу з 22.12.2010р. по 15.02.2011р. становить 141,05 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість  і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі  6039,38 грн. та пені в сумі 141,05 грн., а отже і їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27,30 грн. та індексу інфляції в сумі 76,49 грн., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до  ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних,  що нараховані відповідачу з 22.12.2010р. по 15.02.2011р. становить 27,30 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Поряд з цим розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем та згідно з яким індекс інфляції нарахований відповідачу з 21.12.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 16,10 грн. та за січень 2011р. в сумі 60,39 грн., не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що містяться у Листі ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р, згідно з якими, при застосуванні індексу інфляції необхідно приймати до уваги, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і тому умовно необхідно вважати, що суми, яка внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується, із врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.  

За таких обставин господарський суд вважає обґрунтованим і правомірним індекс інфляції, який нарахований відповідачу за січень 2011р. в сумі 60,39 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції задовольняються господарським судом частково в сумі 60,39 грн.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача відхилено господарським судом, оскільки всупереч вимог ст.33 ГПК України позивач не надав до суду доказів, в підтвердження своїх доводів про скрутне фінансове становище відповідача і суттєвий брак коштів.

          Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись ст.ст. 44, 49,  ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Фенікс»задовольнити частково.  

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка –Трейд»(65049,  м. Одеса, Фонтанська дорога, 67-а, код ЄДРПОУ 33387136, п/р 26007247771 в ВАТ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Фенікс»(08070, Київська обл., Макарівський район, с. Новосілки, вул. Леніна,42, код ЄДРПОУ 36293177, р/р 26002115377  у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) основний борг в сумі 6039 (шість тисяч тридцять дев'ять) грн. 38 коп., пеню в сумі 141 (сто сорок одна) грн. 05 коп.,  3% річних в сумі 27 (двадцять сім) грн. 30 коп., індекс інфляції в сумі 60 (шістдесят) грн. 39 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 100 (сто) грн. 98 коп.,  витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп.

3.У задоволені решти позовних вимог відмовити.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 22 березня 2011 року.