Рішення

від 17.03.2011 по справі 6/5025/377/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/5025/377/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2011 р.Справа № 6/5025/377/11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива експо” смт Черняхів Житомирської області    

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” м. Хмельницький

про  стягнення 24035,67грн., з якої 14990,20грн. основної заборгованості, 7945,10грн. штрафу, 837,95грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та  262,42грн. 3% річних.

                                                                                                                                 Суддя  Танасюк О. Є.

        За участю представників сторін:

позивача: Чечета М.П. по довіреності № 172  від 01.03.2011р.

відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 24035,67 грн., з якої  14990,20 грн. основної заборгованості за поставлені кондитерські вироби у відповідності до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 37/08 від 17.11.2008р., 7945,10 грн. штрафу згідно п. 5.3. договору, 837,95 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та  262,42 грн. 3% річних. На підтвердження позовних вимог подано видаткові накладні, розрахунок заборгованості, в тому числі суми інфляційних, річних.

Представник позивача в засіданні суду подав письмову заяву про уточнення позовних вимог від 17.03.2011р., в якій зазначив, що у зв'язку із частковою проплатою відповідачем боргу просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача  суму 20753,54грн., з якої 13190,20грн. основного боргу, 230,91грн. 3% річних, 737,33грн. інфляційних втрат та 6595,1грн. штрафу.

Враховуючи, що у відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, за умови дотримання досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 Господарського процесуального кодексу, і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти заяву до розгляду.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

            Розглядом матеріалів справи встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нива експо” смт Черняхів Житомирської області, як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстроване Черняхівською районною державною адміністрацією 27.08.2003р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 138645 серія АОО.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” м. Хмельницький, як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа  зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 19.07.2007р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  згідно довідки головного управління статистики  у Хмельницькій області № 885 від 20.07.2007р.   

17.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нива експо” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 37/08, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався постачати продовольчі товари  з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар та здійснити оплату на умовах даного договору.

Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару від постачальника покупцеві, що оформляється належним чином повноваженими представниками сторін  (накладна, акт й ін.) у письмовій формі.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець зобов'язувався заплатити за партію товару, яка вказана в накладній, на наступних умовах: оплата товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 банківських днів з моменту переходу права власності на товар, відповідно до п. 1.3. цього договору.

Оплата проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або готівковим розрахунком до каси постачальника (п. 4.3. договору).

Вказаним договором сторони передбачили, що у випадку несплати покупцем отриманого товару протягом 50 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від несплаченої суми.(п. 5.3.)

Позивач та Відповідач досягли згоди з усіх істотних умов Договору, що підтверджено підписами сторін на договорі.

На виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу товар, що підтверджено видатковою накладною від 12.06.2010р. № НЄ-ЧИБ000937 на суму 3583,31грн., та № НЄ-ЧИБ000938 на суму 13539,00грн., всього на суму 17122,31грн.

Відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар (кондитерські вироби), залишок несплаченої заборгованості станом на 16.03.2011р.  становить 13190,20грн.

Крім того, позивачем, з урахуванням уточнення позовних вимог від 17.03.2011р., нараховано до стягнення 3% річних у сумі 230,91 грн. (за період прострочення з 03.07.2010р. по 31.01.2011р.), інфляційний витрат у сумі 737,33грн. (за період з липня 2010р по грудень 2010р.) та 6595,10грн. штрафу згідно поданого розрахунку.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 655 ЦК України передбачено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею  526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений  договір купівлі-продажу № 37/08 від 17.11.2008р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався постачати продовольчі товари  з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар та здійснити оплату на умовах даного договору.

При цьому, позивач виконав зобов'язання по договору купівлі-продажу, передавши відповідачу товар (кондитерські вироби), що підтверджено видатковою накладною від 12.06.2010р. № НЄ-ЧИБ000937 на суму 3583,31грн., та № НЄ-ЧИБ000938 на суму 13539,00грн., всього на суму 17122,31грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору , зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

Поняття неустойки визначено ст. 549 ЦК України. Неустойкою ( штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання .

Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Залежно від підстав встановлення неустойка може бути договірною ( якщо умови за яких вона сплачується , та її розмір встановлені угодою сторін) та законною ( нормативною) , коли умови , за яких вона сплачується , та її розмір встановлені нормативними актами , що регулюють відповідний вид зобов'язань.

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар на суму 2132,11грн. та 1800,00грн. залишок несплаченої заборгованості становить 13190,20грн.

Сторони за даним договором в п.5.3 домовились, що у випадку несплати покупцем отриманого товару протягом 50 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від несплаченої суми.

Тому правомірним є нарахування позивачем до стягнення штрафу у розмірі 6595,10грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань, згідно поданного розрахунку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції та 3 % річних нараховується  на суму боргу  за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини , а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.

При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом  враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць .

Позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення інфляційних витрат у сумі 737,33грн. (за період з липня 2010р по грудень 2010р.) та 3% річних у сумі 230,91 грн. (за період прострочення з 03.07.2010р. по 31.01.2011р.) згідно поданого розрахунку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 20753,54грн., з якої 13190,20грн. основної заборгованості, 6595,10грн. штрафу, 737,33грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та  230,91грн. 3% річних, обґрунтовані належними у справі доказами, підтверджені поданими розрахунками, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.   

Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива експо” смт Черняхів Житомирської області  до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” м. Хмельницький про  стягнення 20753,54грн. задоволити.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” м. Хмельницький, Львівське шосе, буд.55/3 кв.11(р/р 26000553000003 в АТ „Родовід Банк”, МФО 321712, код ЄДРПОУ 35305034)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива експо” смт Черняхів Житомирської області, вул. Коростенська, 101 (р/р 26001233216 в ПАТ Райффайзен Банк „Аваль” в м. Київ, МФО 380805 код ЄДРПОУ 32578852) 13190,20грн.(тринадцять тисяч сто  дев'яносто гривень 20 коп.) основної заборгованості, 6595,10грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 10 коп.) штрафу, 737,33грн. (сімсот тридцять сім гривень 33 коп.) інфляційних, 230,91грн. (двісті тридцять гривень 91 коп.) 3% річних, 207,53 грн. (двісті сім гривень 53 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

       Суддя                                                                                 О.Є. Танасюк

Повний текст підписано: 17.03.2011р.

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам