Рішення

від 22.03.2011 по справі 20/1644

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/1644

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" березня 2011 р. Справа № 20/1644

Господарський суд Житомирської області у складі:

                         судді Гнисюка С.Д.  

за участю представників сторін

від позивача Могильницька І.М. довіреність від 21.07.2010р.

від відповідача не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засідання справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт (м.Житомир)  

до Дочірнього підприємства "Титан К" товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (смт. Іршанськ Володарсько-Волинського району)

про стягнення 1538,51 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України за клопотанням сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт звернулося до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Титан К" товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" 1538,51 грн., які складають: 1417,80грн. - основного боргу по договору № 3278 від 20.02.2008 р. за поставлений товар по видаткових накладних № РН-0266106  від 03.08.2010 р., № РН-0283525 від 17.08.2010 р., № РН-0283527 від 17.08.2010 р., 53,59грн. - пені; 7,10грн. - штрафу, 11,61грн. - 3% річних, 48,41грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 18.12.2010 р.  прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/1644.

Ухвалами суду від 11.01.2011р. та від 08.02.2011р. відкладено розгляд справи на підставі статті 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №3278 від 20.02.2008р. в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні:  повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду від 11.01.2011р., від 08.02.2011р. та від 01.03.2011р. не виконав.

Процесуальні документи судом направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві та в свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.15): Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Іршанськ, вул. Новоборівська, 1 про що свідчить реєстр поштових відправлень від 09.02.2011р. (копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 50), а також на адресу зазначену в витягу Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради, а саме: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Іршанськ, вул. Гагаріна,2. Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (відповідна позиція викладена в п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (далі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Титан К" товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №3278 (надалі - договір) (а.с. 8).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти товар та оплатити його, в термін зазначений у договорі або в рахунку - фактурі чи в видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору

Відповідно до п.1.2 предметом поставки є товари, зазначені в рахунку-фактурі, накладній.

Згідно з п.1.5 договору сума дійсного договору представляє собою суму усіх накладних по яким поставляється товар покупцю в термін дії договору.

Обсяг, ціна та асортимент товару, що постачатиметься, зазначаються у документах, передбачених в п.1.2 договору (п. 2.2 договору).

Прийомка товару та тари по кількості та якості проводиться відповідно до вимог інструкції П-6 та П-7 покупець зобов'язаний особисто або через довірену особу засвідчити приймання товару у накладній, а також печаткою або штампом організації. В разі отримання товару безпосередньо зі складу постачальника, а також у разі відсутності печатки або штампу організації, покупець пред'являє довіреність, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1417,80грн., що підтверджується видатковими накладними №РН - 0266106 від 03.08.2010р. на суму 406,20грн. (а.с.10), №РН - 0283525 від 17.08.2010р. на суму 767,71грн. (а.с.11), №РН - 0283527 від 17.08.2010р. на суму 243,89грн. (а.с.12), (оригінали накладних були оглянуті в судовому засіданні).

Крім того, у своїй відповіді №663/9/10-10 від 14.02.2011р. Володарсько-Волинська МДПІ на запит позивача № 71 від 03.02.2011р. повідомила, що відповідно до баз даних інформаційних ресурсів ДПА України, а саме: Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДП "Титан К" відповідно до 5 декларації по ПДВ відображено по ПДВ в сумі 236,30грн. в складі податкового кредиту (постачальник - Торгівельна компанія "Полісся-Продукт") (а.с.48).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що факт отримання відповідачем товару на суму 1417,80грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В пункті 3.3 договору сторони узгодили, покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 21 днів з часу прийомки товару.

Відповідно до п.3.4. у випадку виникнення у покупця заборгованості, всі кошти які надійшли від нього будуть зараховуватись постачальником як оплата за попередньо отриманий товар.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1417,80грн.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно із абз. 2 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи викладене суд визнає вимоги позивача про стягнення 1417,80грн. заборгованості такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 25.08.2010р. по 01.12.2010р. в сумі 17,08грн. (по накладній №РН - 0266106 від 03.08.2010р.), за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 27,71грн. (по накладній №РН - 0283525 від 17.08.2010р.) та за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 8,80грн. (по накладній №РН - 0283527 від 17.08.2010р.).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.3 договору, у випадку несвоєчасного (неповного) розрахунку за товар, згідно накладній, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені за кожен день прострочки платежу, розмір якої не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 53,59грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7,10грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Така ж відповідальність передбачена і статтею 230 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 6.4 договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми прострочки.

Суд встановив, що штраф нарахований позивачем за період з 25.08.2010р. по 01.12.2010р. в сумі 2,04грн. (по накладній №РН - 0266106 від 03.08.2010р.), за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 3,84грн. (по накладній №РН - 0283525 від 17.08.2010р.) та за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 1,22грн. (по накладній №РН - 0283527 від 17.08.2010р.) є правомірним та таким, що підлягає задоволенню в сумі 7,10грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з 25.08.2010р. по 01.12.2010р. в сумі 13,87грн. (по накладній №РН - 0266106 від 03.08.2010р.), за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 26,21грн. (по накладній №РН - 0283525 від 17.08.2010р.) та за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 8,33грн. (по накладній №РН - 0283527 від 17.08.2010р.)., а також 3% річних від простроченої суми за період з 25.08.2010р. по 01.12.2010р. в сумі 3,96грн. (по накладній №РН - 0266106 від 03.08.2010р.), за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 5,95грн. (по накладній №РН - 0283525 від 17.08.2010р.) та за період з 08.09.2010 по 01.12.2010р. в сумі 1,70грн. (по накладній №РН - 0283527 від 17.08.2010р.).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в сумі 10,37грн.; вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1,31грн.  необґрунтовані  та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань є правомірними та підлягає задоволенню в сумі 43,29грн.; вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 5,12грн.  необґрунтовані  та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 1532,15грн., з яких 1417,80грн. - основного боргу, 53,59грн. - пеня, 10,37грн. 3% річних, 43,29грн. - інфляційні нарахування, 7,10грн. - штрафу.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Титан К" товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (12110, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Іршанськ, вул. Гагаріна,2, ідентифікаційний код 31504842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12, ідентифікаційний код 32265298) 1417,80грн. (одну тисячу чотириста сімнадцять гривень 80 коп.) - основного боргу, 53,59грн. (п'ятдесят три гривні 59 коп.) - пеня, 10,37грн. (десять гривень 37 коп.) 3% річних, 43,29грн. (сорок три гривні 29 коп.) - інфляційні нарахування, 7,10грн. (сім гривень 10 коп.) - штрафу, 101,58грн. (сто одну гривню 58 коп.) - державного мита та 235,02грн. (двісті тридцять п'ять гривень 02 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  

Суддя Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу.