Рішення

від 22.03.2011 по справі 11/5007/6/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/5007/6/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р.                                                             № 11/5007/6/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Маріщенко Л.О.

                       судді  

                       судді  

за участю представників сторін

від позивача Бурбела І.В.  ( довіреність від 02.04.10р.)

від відповідача (ів) не з'явився

Розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" (м.Калинівка Вінницька область)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос ЛТД" (м. Житомир)

про стягнення 3209,04 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача  3 209,04 грн. заборгованості.

В судове засідання представник позивача згідно поданої заяви просить стягнути з відповідача 2905,38 грн. боргу, 27,51 грн. річних, 133,63 грн. інфляційних та 142,52 грн. пені.

Представник позивача позов підтримав.

Відповідач свого представника та відзив на позовну заяву до суду не направив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Справа, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд     

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами був укладений договір  поставки № 76 від 20 липня 2010р., згідно якого позивач ( постачальник) зобов'язувався  поставити , а покупець ( відповідач) прийняти та оплатити на умовах даного договору продукти харчування, безалкогольні напої.

Згідно п. 3.2 договору, розрахунок за поставлену  партію товару здійснюється на умовах  відстрочення платежу на термін 14 ( чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме соки, нектари, газові води, мінеральні води на загальну суму 2905,38 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЖС000004061 від 21.07.10р. на суму 1753,32 грн. та № ЖС000004212 від 28.07.10р. на суму 1152,06 грн.

Згідно умов договору, строк оплати за накладними № ЖС000004061 від 21.07.10р.  та № ЖС000004212 від 28.07.10р.  настав відповідно 04.08.10р. та 11.08.10р.

Однак, в порушення своїх зобов'язань, відповідач за отриманий товар в установлений строк розрахунку не провів, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2905,38 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Зобов'язання, строк ( термін) виконання якого визначений вказівкою на подію , яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми  за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, правильність якого перевірена судом, розмір пені, за несвоєчасно проведені розрахунки становить 142,52 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти  річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов'язання у відповідача виник з серпня 2010р.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 133,63 грн. за період з серпня 2010р. по жовтень 2010р.

Однак, суд не погоджується з розрахунком позивача в частині визначення періоду нарахування відповідачу інфляційних втрат.

З постанови Вищого господарського суду України від 24.11.10р. по справі № 21/108-10 та постанови Вищого господарського суду України від 29.12.10р. по справі № 33/149-10 вбачається, що при нарахуванні інфляційних, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"),  і в залежності від встановленого та на підставі норм закону, що регулюють спірні правовідносини, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Таким чином, в даному випадку інфляційні необхідно починати нараховувати з вересня, а не з серпня 2010р. як зазначив позивач.

Згідно розрахунку , проведеного судом, розмір інфляційних за період з вересня по жовтень 2010р. становить 99,20 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних  від простроченої суми .

Згідно наданого розрахунку, правильність якого перевірена судом, розмір 3% річних становить 27,51 грн.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково в частині стягнення 2905,38 грн. боргу, 142,52 грн. пені, 99,20 грн. інфляційних, 27,51 грн. 3% річних та відмовляє в іншій частині.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд       

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос ЛТД" ( 10014, м. Житомир, вул. Кафедральна, 8, код 13563472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" ( 22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код 13555834)

- 2905,38 грн. боргу;

- 142,52 грн. пені;

- 99,20 грн. інфляційних;

- 27,51 грн. 3% річних;

- 100,91 грн. витрат по оплаті державного мита;

- 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його прийняття. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Маріщенко Л.О.  

                                                       Дата підписання 23.03.2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам ( рек. з повід.)